Послуги посередників у міжнародній торгівлі України

Содержание: ЗМІСТ Вступ 3 1. Необхідність та переваги залучення посередників в міжнародній торгівлі 4 2. Сутність здійснення міжнародної торгівлі через посередників 7 3. Види та організаційні форми посередників у міжнародній торгівлі 10 4. Угоди з посередниками 13 Висновки 18 Список використаної літератури 19

Вступление: Вступ Через посередницькі канали збуту проходить більше половини обсягу сучасної міжнародної торгівлі. У загальному товарообігу зовнішньоекономічних організацій України солідна частка експорту припадає не на прямий метод продажу (безпосередньо від продавця до покупця), а на непрямий, з використанням послуг посередницької ланки Донедавна українські організації і фірми зверталися до послуг посередників переважно при експорті, зараз і значна частина імпорту проходить через посередницькі канали. Усунення зайвих посередників – важливе комерційне завдання при виборі торговельного контрагента. Використання посередників веде до зниження доходів від експорту і до подорожчання імпортних товарів, оскільки визначена частина виторгу осідає в агентських фірмах як плата за послуги. Крім того, використання посередницької ланки пов’язане з певним ризиком, позаяк виникає питання про вибір сумлінного та солідного агента. Передоручаючи визначене коло операцій агентові, принципал не взаємодіє безпосередньо з ринком, втрачає необхідні відомості про умови купівлі-продажу того або іншого товару. Натомість використання послуг посередників може в багатьох випадках бути виправданим і навіть необхідним засобом ефективної торгівлі за сучасних умов. Метою написання даної роботи є розгляд питань стосовно послуг посередників у міжнародній торгівлі в Україні. Для вирішення поставленої мети слід вирішити наступні завдання: - зазначити необхідність та переваги залучення посередників; - розкрити сутність здійснення міжнародної торгівлі через посередників; - охарактеризувати основні види та організаційні форми посередників в міжнародній торгівлі; - навести основні угоди з посередниками, які використовуються у вітчизняній практиці.

Выводы: Висновки Роблячи висновки з усього вищевикладеного слід зазначити наступне: 1) Перевагами залучення посередників є: підвищення оперативності збуту; підвищення прибутку за рахунок прискорення обігу капіталу; посередники знаходяться ближче до покупця, тому оперативніше реагують на зміни в ринковій кон’юнктурі, це дозволяє реалізувати товар на більш сприятливих для експортера умовах; підвищується конкурентоспроможність товарів за рахунок можливості післяпродажного сервісу; являються джерелом первинної інформації про рівень якості і конкурентоспроможності товарів. 2) Торгівля через посередників використовується, як правило, середніми та малими підприємствами, до яких також належать різного типу товариства, які для здійснення зовнішньоекономічної діяльності в своїй управлінській структурі створюють так званий вмонтований експортний відділ. Такий відділ складається з двох-трьох співробітників, які займаються підготовкою зовнішньоторговельних контрактів, митною, кредитною та іншою необхідною документацією, а самі угоди купівлі-продажу товарів здійснюють через торговельних посередників. 3) Суб’єктами торговельного посередництва є фізичні та юридичні особи, що можуть бути незалежними, частково залежними та залежними. Залежність визначається територіальним, ціновим та іншими видами обмежень дій посередника з боку замовника. 4) В міжнародній торгівлі використовуються наступні види посередників: прості посередники; повернені посередники; комісіонери; консигнатори; агенти; збутові посередники та дилери. Поряд з цими видами посередників існують організаційні форми посередників: міжнародні товарні біржі, міжнародні аукціони та міжнародні торги: 5) Залежно від характеру взаємин посередника і принципала й обсягу відповідальності сторін посередницькі угоди можна об'єднати в три групи: агентські угоди; монопольні застереження та комісійні угоди.

Литература: Список використаної літератури 1. Карбау Р. Міжнародна економіка: Підручник. – 7-е вид. – Суми: ВАТ „Сумська обласна друкарня”: Видавництво „Козацький вал”, 2004. – 652 с. 2. Козик В.В., Панкова Л.А., Григор’єв О.Ю., Босак А.О. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: Практикум. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Вікар, 2006. – 589 с. 3. Марьянчик И.В. Международная торговля Украины: далеко ли до потенциала? — Москва: EERC, 2005. 4. Международные экономические отношения: Учебник. / под ред. Н.Н.Ливенцева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 648 с. 5. Міжнародна економіка: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / А. М. Поручник, Я. М. Столярчук, О. Д. Павловська та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Поручника. — К.: КНЕУ, 2005. — 156 с. 6. Міжнародна економіка: Підручник / за ред. В.М. Тарасевича. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 224 с. 7. Мировая экономика и международные экономические отношения: Учебник. – В 2-х ч. – Ч.1. / под ред. Р.И.Хасбулатова. – М.: Гардарики, 2006. – 671 с. 8. Строуп Р., Гвартни Дж. Азбука экономики. - Институт национальной модели экономики, 1996 9. Циганкова Т. М., Петрашко Л. П., Кальченко Т. В. Міжнародна торгівля: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 256 с. 10. Фомичев В.И. Международная торговля: Учебник. – 2. изд. – М.: ИНФРА- М, 2000. 11. Матюшко П. Скажи мені, хто твій посередник, і я скажу... // Юр.Газета, №4(16) від 25 лютого 2004 року