Вступление:Однією з найскладніших проблем сучасної ринкової трансформації економіки України є проблема ефективного використання та подальший розвиток інтелектуального потенціалу суспільства. Перехід від командно-адміністративної до ринкової системи супроводжується скороченням обсягів фінансування установ освіти і науки, видатків на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, зменшенням частки продуктів інтелектуальної праці у структурі національного виробництва, відпливом наукових-технічних працівників за межі держави. Все це різко актуалізує дослідження процесів формування та розвитку інтелектуального потенціалу суспільства, причин і наслідків спаду у сфері інтелектуальної діяльності, а також шляхів його подолання в умовах перехідної економіки України.
Сучасні тенденції розвитку світової економіки переконливо свідчать, що для України не може бути іншого шляху прогресу, ніж формування економіки інтелектуально-інноваіцйного типу. Адже Україна завжди характеризувалася значним рівнем накопиченого інтелектуального потенціалу, ефективне використання якого могло б забезпечити зростання економіки нашої держави, її входження в групу європейських країн-лідерів за соціально-економічним розвитком. У вітчизняній економічній науці проблеми ефективного використання та розвитку інтелектуального потенціалу досліджені ще недостатньо.
Дослідники здебільшого приділяють увагу окремим його складовим, таким як наука, освіта, об’єкти інтелектуальної власності тощо. Водночас залишаються недостатньо вивченими чинники формування інтелектуального потенціалу та вплив на цей процес макроекономічного середовища.
Саме ці обставини зумовлюють посилення уваги до інтелектуального потенціалу та його трансформації в інтелектуальний капітал. Однак, для з'ясування змісту інтелектуального потенціалу необхідно розглянути його концептуальні відмінності з іншими економічними категоріями, зокрема, інтелектуальним капіталом.
У вітчизняній і зарубіжній літературі існує чимало фундаментальних праць, присвячених вивченню різноманітних аспектів інтелектуальної діяльності, інтелектуального потенціалу та інтелектуального капіталу. Інтелектуальну діяльність досліджували такі економісти кінця XVII – середини XIX ст., як В. Петі, А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. С. Міль, К. Маркс, Ф. Ліст; кінця XIX ст. – першої половини XX ст., як А. Маршал, М. Туган-Барановський, Й.Шумпетер, М. Вебер.
Наприкінці XX ст. економічна наука значну увагу приділяє аналізу таких складових інтелектуального потенціалу як освіта, наука, інформаційно-комунікаційні технології, інтелектуальний капітал. Вагомий внесок у вивчення цієї проблеми зробили Д. Бел, Дж. К. Гелбрейт, В. Ростоу, Т. Шульц, Г. Бекер, Л. Туроу, Дж. Вейзі, М. Фішер, М. Блауг, Е. Денісон, Ф. Махлуп, Е. Брукінг, К. Свейбі, Л. Едвінсон, М.Мелоун, П. Салліван, А. Тофлер, Т. Стюарт та інші. Питання пов'язані з інтелектуальним потенціалом вивчали у своїх працях такі вітчизняні науковці як О.Бутнік-Сіверський, О. Грішнова, Б. Леонтьев, В. Іноземцев, Л. Федулова, А. Чухно, І.Мойсеєнко, М. Демчишин, В. Гейць, С. Вовканич, Л. Семів, Ю. Ґава, Н. Ушенко, А.Гапоненко, Т. Бауліна, С. Злупко та інші, які комплексно досліджували концепцію інтелектуального потенціалу.
Метою курсової роботи є дослідження ролі та місця інтелектуального капіталу у розвитку економіки України.
Цільова спрямованість наукового дослідження зумовила постановку і вирішення наступних завдань:
? дослідження сутності поняття «інтелектуальний потенціал» та «інтелектуальний капітал»;
? визначення ролі інтелектуальних ресурсів у процесі інноваційного розвитку економіки України;
? аналіз розвитку вітчизняного ринку інтелектуальних ресурсів;
? визначення основних напрямів вдосконалення ринку інтелектуальних ресурсів в Україні.
Об’єктом дослідження у курсовій роботі є інтелектуальні ресурси в економіці Україні.
Предметом дослідження є соціально-економічні відносини, які виникають в процесі розвитку інтелектуальних ресурсів в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою курсової роботи стали теоретичні аспекти вивчення ролі інтелектуальних ресурсів в Україні, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з проблем інноваційного розвитку інтелектуального капіталу вітчизняної економіки, законодавчі та нормативні акти. У роботі використано положення системного підходу сучасної теорії фінансів, менеджменту, статистичних та економіко-математичних методів.