Місце і роль інтелектуальних ресурсів у розвитку економіки України

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ РЕСУРСІВ У РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 6 1.1. Дослідження економічної сутності понять «інтелектуальний потенціал» та «інтелектуальний капітал» 6 1.2. Роль інтелектуальних ресурсів у процесі інноваційного розвитку економіки України 13 РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ РЕСУРСІВ 18 2.1. Особливості функціонування сучасного ринку інтелектуальних ресурсів в Україні 18 2.2. Основні проблеми розвитку інтелектуальних ресурсів в Україні 23 РОЗДІЛ ІІІ. ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РИНКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ РЕСУРСІВ В УКРАЇНІ 25 3.1. Основні напрямки поліпшення ситуації на вітчизняному ринку інтелектуальних ресурсів 25 3.2. Підвищення ролі інтелектуальних ресурсів за рахунок інноваційного капіталу 27 ВИСНОВКИ 32 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 35 ДОДАТКИ 39  

Вступление:Однією з найскладніших проблем сучасної ринкової трансформації економіки України є проблема ефективного використання та подальший розвиток інтелектуального потенціалу суспільства. Перехід від командно-адміністративної до ринкової системи супроводжується скороченням обсягів фінансування установ освіти і науки, видатків на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, зменшенням частки продуктів інтелектуальної праці у структурі національного виробництва, відпливом наукових-технічних працівників за межі держави. Все це різко актуалізує дослідження процесів формування та розвитку інтелектуального потенціалу суспільства, причин і наслідків спаду у сфері інтелектуальної діяльності, а також шляхів його подолання в умовах перехідної економіки України. Сучасні тенденції розвитку світової економіки переконливо свідчать, що для України не може бути іншого шляху прогресу, ніж формування економіки інтелектуально-інноваіцйного типу. Адже Україна завжди характеризувалася значним рівнем накопиченого інтелектуального потенціалу, ефективне використання якого могло б забезпечити зростання економіки нашої держави, її входження в групу європейських країн-лідерів за соціально-економічним розвитком. У вітчизняній економічній науці проблеми ефективного використання та розвитку інтелектуального потенціалу досліджені ще недостатньо. Дослідники здебільшого приділяють увагу окремим його складовим, таким як наука, освіта, об’єкти інтелектуальної власності тощо. Водночас залишаються недостатньо вивченими чинники формування інтелектуального потенціалу та вплив на цей процес макроекономічного середовища. Саме ці обставини зумовлюють посилення уваги до інтелектуального потенціалу та його трансформації в інтелектуальний капітал. Однак, для з'ясування змісту інтелектуального потенціалу необхідно розглянути його концептуальні відмінності з іншими економічними категоріями, зокрема, інтелектуальним капіталом. У вітчизняній і зарубіжній літературі існує чимало фундаментальних праць, присвячених вивченню різноманітних аспектів інтелектуальної діяльності, інтелектуального потенціалу та інтелектуального капіталу. Інтелектуальну діяльність досліджували такі економісти кінця XVII – середини XIX ст., як В. Петі, А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. С. Міль, К. Маркс, Ф. Ліст; кінця XIX ст. – першої половини XX ст., як А. Маршал, М. Туган-Барановський, Й.Шумпетер, М. Вебер. Наприкінці XX ст. економічна наука значну увагу приділяє аналізу таких складових інтелектуального потенціалу як освіта, наука, інформаційно-комунікаційні технології, інтелектуальний капітал. Вагомий внесок у вивчення цієї проблеми зробили Д. Бел, Дж. К. Гелбрейт, В. Ростоу, Т. Шульц, Г. Бекер, Л. Туроу, Дж. Вейзі, М. Фішер, М. Блауг, Е. Денісон, Ф. Махлуп, Е. Брукінг, К. Свейбі, Л. Едвінсон, М.Мелоун, П. Салліван, А. Тофлер, Т. Стюарт та інші. Питання пов'язані з інтелектуальним потенціалом вивчали у своїх працях такі вітчизняні науковці як О.Бутнік-Сіверський, О. Грішнова, Б. Леонтьев, В. Іноземцев, Л. Федулова, А. Чухно, І.Мойсеєнко, М. Демчишин, В. Гейць, С. Вовканич, Л. Семів, Ю. Ґава, Н. Ушенко, А.Гапоненко, Т. Бауліна, С. Злупко та інші, які комплексно досліджували концепцію інтелектуального потенціалу. Метою курсової роботи є дослідження ролі та місця інтелектуального капіталу у розвитку економіки України. Цільова спрямованість наукового дослідження зумовила постановку і вирішення наступних завдань: ? дослідження сутності поняття «інтелектуальний потенціал» та «інтелектуальний капітал»; ? визначення ролі інтелектуальних ресурсів у процесі інноваційного розвитку економіки України; ? аналіз розвитку вітчизняного ринку інтелектуальних ресурсів; ? визначення основних напрямів вдосконалення ринку інтелектуальних ресурсів в Україні. Об’єктом дослідження у курсовій роботі є інтелектуальні ресурси в економіці Україні. Предметом дослідження є соціально-економічні відносини, які виникають в процесі розвитку інтелектуальних ресурсів в Україні. Методи дослідження. Методологічною основою курсової роботи стали теоретичні аспекти вивчення ролі інтелектуальних ресурсів в Україні, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з проблем інноваційного розвитку інтелектуального капіталу вітчизняної економіки, законодавчі та нормативні акти. У роботі використано положення системного підходу сучасної теорії фінансів, менеджменту, статистичних та економіко-математичних методів.  

Выводы:Відповідно до проведеного дослідження можна зробити такі висновки: 1. У науковій літературі поняття «інтелектуальний потенціал» та «інтелектуальний капітал» часто використовуються як взаємозамінні. З метою визначення спільних і відмінних рис між цими поняттями проведено дослідження трактування понять: - інтелектуальний капітал – це знання, які можуть бути перетворені в прибуток та оцінені. Таке широке визначення, на думку російських фахівців, охоплює будь-які технологічні, управлінські та ринкові новини, які можуть бути інновацією, тобто приносити додатковий прибуток; - інтелектуальний потенціал – це можливості, надані інтелектуальними ресурсами у певний час і у майбутньому, які можуть бути використані для досягнення певної мети. Таким чином, інтелектуальний потенціал є значно ширшим поняттям порівняно з інтелектуальним капіталом. Інтелектуальний капітал являє собою інтелектуальний потенціал, який активно та ефективно використовується в економічній діяльності задля досягнення певної мети. Якщо інтелектуальні ресурси активно використовуються у процесах економічного розвитку, то інтелектуальний потенціал трансформується в інтелектуальний капітал. На підтвердження сказаного вище, можна навести 2. Роль інтелектуального капіталу в розвитку сучасних інноваційних процесів характеризує таке: - висока питома вага інтелектуального капіталу у прирості ВВП передових країн світу; - висока питома вага доходів від інтелектуальної діяльності в загальних доходах населення передових країн світу; - перетворення науки на безпосередню продуктивну силу; - автоматизація та роботизація виробничих процесів та інтелектуалізація людської діяльності; - перетворення професій інтелектуальної праці із рідких на масові; - збільшення ролі технологій перетворює фінанси із головного джерела ринкової сили на її наслідок; - головна сучасна маркетингова тенденція – індивідуалізація і динамізм поведінки споживачів. 3. Проведений аналіз розвитку вітчизняного ринку інтелектуальних ресурсів. У сучасній економіці України інтелектуальний потенціал недостатньо враховується, і тому незатребуваність нагромадженого інтелектуального багатства вже призвела до розпаду багатьох наукових і виробничих колективів, технологічної деградації виробництва і масового відтоку талановитих фахівців за кордон. Економічний розвиток України, всупереч наявному могутньому інтелектуальному потенціалу, виявляє ознаки сировинного, трудомісткого та енергоємного характеру. 4. Визначено, що інтелектуальний потенціал є розпорошеним за багатьма напрямами науково-технологічної діяльності. Необхідність виживання (як фізичного, так й інтелектуального) змусили переважну частину науковців після 1991 року перейти до інших сфер діяльності, чи, взагалі, залишити батьківщину. Створений ними науковий доробок, який переважно був власністю державних наукових інститутів, за відсутності потреби з боку замовників, морально та фізично застарів. Відсутність протягом останніх чотирнадцяти років чіткої, послідовної політики щодо збереження інтелектуального потенціалу країни, спричинило до поступової інтелектуальної деградації тих, хто залишився у науці. 5. Обґрунтовано основні напрямки поліпшення ситуації на вітчизняному ринку інтелектуальних ресурсів: стимулююче оподатковування для високотехнологічного бізнесу, підтримку і пільгові умови підприємствам, що займаються високими технологіями; система стимулів для інвестицій в економіку знань, створення механізму капіталовкладень в області з найбільшими ризиками; підтримка експорту наукомісткої продукції і послуг (гарантії, страхування та ін.); захист малого бізнесу в економіці (великими корпораціями, муніципалітетами, зокрема, статусом наукових міст та ін.); підвищення ролі уряду, розробку короткострокового плану і довгострокової стратегії розвитку економіки знань; гарантоване фінансування фундаментальних досліджень; необхідні умови для розвитку державної (бюджетної) системи освіти і інформаційної діяльності; дієва система заохочення осіб, які вносять вклад у справу створення нововведень, за допомогою цільового виділення коштів; система законів, положень, що сприяють захисту авторських прав, з одного боку, і поширенню нових знань і розширенню соціальних ефектів – з іншого (необхідно внести поправки в законодавство про інтелектуальну власність, що захищають інтереси автора, винахідника, ученого, конструктора). 6. У роботі розроблений алгоритм формування стратегії інноваційного розвитку інтелектуальних ресурсів. Наведений алгоритм формування стратегії інноваційного розвитку інтелектуальних ресурсів показує процес розробки інноваційної стратегії, її логічну послідовність та формування оптимального варіанта прийняття управлінських рішень. Цей алгоритм показує, що стратегія є відкритою системою і її ефективність залежить від послідовності виконання усіх етапів, які є зазначені в ньому. В алгоритмі вказано, що на теперішній час, однією з ключових проблем, яка перешкоджає розвитку інтелектуального капіталу в економіку України є те, що інноваційна політика та стратегії розвитку інтелектуальних ресурсів розробляються самостійно та часто є неузгодженими.  

Литература:1. Про інноваційну діяльність: закон України // Відомості ВРУ. – 2002. – № 36. 2. Про наукову і науково-технічну діяльність: закон України від 13.12.1991 № 1977-XII. 3. Аналітична доповідь «Перспективи інноваційного розвитку України». – Режим доступу:http://old.niss.gov.ua/Table/Zhalilo21/003.htm 4. Амоша О. І. Соціально-економічні чинники інноваційного розвитку України Текст / О. І. Амоша // Регіональні проблеми людського та соціального розвитку: тези доп. і повідом. науково-практичної конференції. (Донецьк, 4-5 листопада 2008р.): В 2т. Т.2/ НАН України. Ін-т економіки промисловості; Редкол.: О.І. Амоша (відп. ред.) та ін. – Донецьк, 2008. – 344с. 5. Базилевич В. Д. Інтелектуальна власність : підручник / Базилевич В. Д. – К. : Знання, 2006. – С. 60-63. 6. Борщ Л.М. Інновації та інвестиції в реальному секторі економіки: перспективи розвитку / Л.М. Борщ // Економіка ринкових відносин. – 2008. – №2. – С. 44–51. 7. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал: ключ к успеху в новом тысячелетии / Пер. с англ, под ред. Л. Н. Ковачин Питер, 2001. – 288 с. 8. Бутнік-Сіверський О.Б. Економіка інтелектуальної власності: підручник / О.Б. Бутнік-Сіверський. – К.: Інститут інтелектуальної власності і права, 2004. – 296 с. 9. Варакса Н.Н. Трансформация систем налогообложения малого бизнеса в западных странах / Н.Н. Варакса // Управленческий учет. – 2005. – № 1. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.upruchet.ru/articles/2005/1/3303.html 10. Вишневский В.П. Налогообложение: теории, проблемы, решения: Учебник / В.П. Вишневский, А.С. Веткин. – Донецк: ДонНТУ, ИЭП НАНУ, 2006. – 504 с. 11. Вовканич С.Й. Духовно-інтелектуальний потенціал України та її національна ідея: підручник / С.Й. Вовканич. – Львів: Видавництво ЛБА, 2001. – 540 с. 12. Гвоздко С. Ю. Інтелектуальний капітал як складова конкурентного ринку / С. Ю. Гвоздко // Технологічний аудит та резерви виробництва //науковий журнал. – Харків: Технологічний Центр. – 2012. – № 4/2 (6). – С. 13-14. 13. Гендлер Г. Налоговые льготы как фактор привлечения инвестиций в развитие депрессивных территорий / Г. Гендлер // Вестник Налоговой службы Украины. – 2005. – № 27. – С. 43–48. 14. Герасименко С.С., Свистун-Золотаренко Л.О. Статистична оцінка інвестицій. Привабливість регіонів. // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 12. С. 155-159. 15. Глухов В.В. Экономика знаний: Учебник / Глухов В.В., Коробко С.Б., Маринина Т.В. – СПб.: Питер, 2003. – 286 с. 16. Диба Л.М. Сутність понять інтелектуальний потенціал та інтелектуальний капітал як економічних категорій / Л.М. Диба // Економічний вісник університету. 2011. – Вип. 17. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Evu/2011_17_1/Dyba.pdf 17. Друкер П.Ф. Эпоха разрыва: ориентиры для нашего меняющегося общества Текст / Питер Ф. Друкер – М.: ООО. – И.Д. Вильямс, 2007. – 336 с. 18. Жарінова А. Інтелектуальна власність як фундамент інноваційного розвитку економіки України / А. Жарінова // Інтелектуальна власність. – 2009. – № 4. – С. 22-26. 19. Захарчин Г.М. Теорія та методологія формування і розвитку організаційної культури машинобудівного підприємства: Текст / Г.М. Захарчин. – Львів: видавництво Львівської політехніки, 2011. – 348 с. 20. Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы: Учебн. пособие / В. Л. Иноземцев. – М. : Логос, 2000. – С. 11-22. 21. Канигін Ю. Інтелект народу / Ю. Канигін // Вісник Академії наук України. – 1993. – № 7. – С. 37-47. 22. Касаткина В.В. Интеллектуализация экономики: теоретический анализ / В.В. Касаткина // Автореф. дис .к-та экон. наук: – Москва, 2011. – 22 с. 23. Кендюхов О. В., Кривчиков А. А. Інтелектуальний капітал як головний фактор розвитку інноваційних процесів / О. В. Кендюхов, А. А. Кривчиков // Економіка та право. – 2011. – 3(31). – С. 91-96. 24. Левченко Л.В., Карпенко О.А. Институциональный подход к анализу категории «интеллектуальный капитал» / Л.В. Левченко,О.А. Карпенко // Экономические науки. – 2009. – № 7(56). – С. 88–93. 25. Лукинов И. Приоритетная политика государства в технологических преобразованиях / И. Лукинов // Экономика Украины. – 1997. – № 2. – С. 4–19. 26. Лущак Н.С. Місце і роль інтелектуального капіталу у процесі модернізації економіки України. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/14106/1/19_38-39_120506_maket_ena_ntb.pdf 27. Махомет Ю.В. Сутнісна характеристика та структура інтелектуального капіталу підприємства / Ю.В. Махомет // Економічний простір: Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ПДАБА. – 2009. – №25. – С.221-229. 28. Мойсеєнко І.П. Управління інтелектуальним потенціалом: Монографія. – Львів: Аверс, 2007. – 304 с. 29. Моліна О.В. Интеллектуальный потенциал региона / О.В. Моліна // Вісник соціально-економ. дослідж.– 2010. – Вип. 40. – С. 365-372. 30. Мельник Л. Г. Информационная экономика: Учебник / Л. Г. Мельник. – Сумы : ИТД «Университетская книга», 2006. – 288 с. 31. Онишко С.В. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку текст / С.В. Онишко. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. – 434 с. 32. Орлюк О.П. Фінансове право. Академічний курс: Підручник / О.П. Орлюк. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 808 с. 33. Офіційний сайт Державного агентства України з інвестицій та інновацій. // Електронний ресурс. – Режим доступу: www.in.gov.ua. 34. Офіційний сайт Державної служби статистики України. // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/ 35. Петренко В.П. Управління процесами інтелектокористування в соціально-економічних системах / В.П. Петренко // Наукова монографія – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2006. – 352 с. 36. Пронина И. В. Интеллектуальный капитал: сущность, структура, функции Электронный ресурс / И. В. Пронина // Аналитика культурологии: научный журнал электронный ресурс. – Тамбов, 2008.- № 2 (11) . – Режим доступа: http://analiculturolog.ru/index.php?module=subjects&func=viewpage&pageid=488 37. Титова Е.В. К вопросу об инновационном развитии и ценности интеллектуального потенциала / Е.В. Титова // Экономические науки. – 2010. – № 12(73). – С. 7-12. 38. Турило А.М., Корнух О.В. Теоретико-методичні підходи до визначення складових інтелектуального капіталу підприємства та їх змісту // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – №3(117). – С. 168-177. 39. Україна: інтелект нації на межі століть : монографія / за заг. ред. В.К. Врублевської. – К. : Інформ.-вид. центр "Інтелект", 2000. – С. 69. 40. Хитра О.В. Синергетичний аспект дослідження сутності інтелектуального капіталу / О.В. Хитра // ВІСНИК НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНИВЕРСИТЕТУ «ХПІ». – 2012. – № 13. – С. 155-165. 41. Чуйко О. Науково-теоретичні основи інновацій та інноваційного процесу: сутність, види, еволюція / О. Чуйко // Економіка. — 2008. — № 2.— С. 7–13. 42. Чухно А. А. Інтелектуальний капітал: сутність форми і закономірності розвитку / А. А. Чухно // Економіка України. — 2002.— №11. — С. 48–55. 43. Шпак Н. О. Сутність та класифікаційні ознаки інтелектуального капіталу підприємства Електронний ресурс / Н. О. Шпак, Н. Б. Білоус. – Режим доступу: http://nuwm.rv.ua/metods/asp/vd/v39ek45.doc.