Визначити місце і роль геронтопсихології в системі психологічної науки, її звязки з іншими психологічними галузями та науковими дисциплінами

Содержание:Вступ 3 1. Геронтопсихологія як наука: основні дефініції 4 2. Місце і роль геронтопсихології в системі психологічної науки, її зв’язки з іншими психологічними галузями та науковими дисциплінами 9 Висновки 16 Список використаної літератури 17  

Вступление:Соціально-психологічна трансформація в сучасному суспільстві зумовлює зміни у ставленні до людей похилого віку, активізує геронтопсихологічні дослідження у світовій та українській психології. Нагальною потребою сучасної психологічної науки є вивчення психологічних аспектів активної старості і психологічної підготовки особистості до неї. Дослідження закономірностей розвитку психіки особистості в процесі старіння та старості, збереження її життєтворчої активності перебуває на межі фундаментальних галузей психологічної науки: загальної психології – психології особистості, психології активності, продуктивного мислення, психології праці та професійної діяльності; вікової – психології розвитку, генетичної психології, геронтопсихології, акмеології; соціальної – практичної психології, психології впливу; педагогічної – психології навчання дорослих, забезпечення саморозвитку, особистісного зростання. Проблема старості як проблема специфічних психічних процесів, станів і властивостей особистості складна, багатогранна і, водночас, одна із найменш опрацьованих сьогодні. ЇЇ розв’язанню приділено значну увагу психологами минулого і сьогодення, в Україні та за її межами: визначено засади гуманістичної психології, обґрунтовано поняття «психологічний вік», дано науково-психологічні уявлення про сутність та закономірності розвитку осіб похилого віку, здійснено порівняння періоду старіння з іншими віковими періодами психічного розвитку особистості, обґрунтовано розуміння старості як вікового періоду в розвитку та саморозвитку особистості, що приховує великі можливості та резерви. Темою нашого дослідження є місце і роль геронтопсихології в системі психологічної науки, її зв’язки з іншими психологічними галузями та науковими дисциплінами.  

Выводы:Таким чином, різке зростання чисельності людей похилого віку за останній час викликало потребу більш глибокого дослідження цієї соціальної групи в різних аспектах: біомедичному, психологічному, геронтологічному, соціальному, економічному. Цими питаннями займалися як українські, так і зарубіжні дослідники. Розвиток наукових досліджень в цих напрямках створює перспективи ефективного використання знань і досвіду людей цієї вікової категорії, їх успішного функціонування у соціумі, збереження і підтримки їхнього здоров’я. Підсумовуючи, слід підкреслити, що проблематика старіння є предметом зацікавлення різних наукових дисциплін, а з іншого боку має свою специфічну наукову сферу – геронтологію, що є яскравим відображенням процесів диференціації та інтеграції у сучасних наукових дослідженнях. Ключовими поняттями, які визначають специфіку наукових зацікавлень цією проблематикою, є поняття старості та старіння, які мають специфічне понятійно-смислове забарвлення. Отже, зміни під час старіння відбуваються на біологічному рівні, коли організм є більш вразливий, збільшується ймовірність смерті; на соціальному рівні, коли людина виходить на пенсію, змінюється її соціальний статус, соціальні ролі, поведінку; насамкінець, на психологічному рівні, коли людина усвідомлює зміни, що з нею відбуваються, і пристосовується до них. Геронтопсихологія має багатогранні зв’язки із природничими і соціальними науками. Теоретичні та практичні знання про людей похилого віку нерозривно пов'язані з усіма галузями психології, такими як: 1) генетична психологія; 2) психофізіологія; 3) диференціальна психологія; 4) вікова психологія; 5) соціальна психологія; 6) педагогічна психологія; 7) медична психологія. Окрім того, геронтопсихологія тісно пов’язана з геронтологією, складовою частиною якої вона є, геріатрією та геогігієною.  

Литература:1. Возрастная психология: Конспект лекций / сост. М. В. Оленникова. – М. : АСТ; СПб.: Сова, 2006. – 126 с. 2. Долинська, Л. В. Геронтопсихологія: практикум, хрестоматія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Л. В. Долинська, Л. М. Співак. – К.: Каравела, 2012. – 240 с. 3. Кулагина И. Ю. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека. / И. Ю. Кулагина, В. Г. Колюцкий. – М. : ТЦ Сфера, 2004. – 464 с. 4. Кун Д. Основы психологии: Большая энциклопедия психологи. Все тайны поведения человека / Д. Кун. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. – 720 с. 5. Максименко С. Д. Розвиток психіки в онтогенезі: В 2 т.. / С. Д. Максименко. – К. : Форум, 2002. – Т.1. – 319 с. 6. Павелків, Р. В. Вікова психологія. / Р. В. Павелків. – К. : Кондор, 2011. – 469 с. 7. Сорокоумова Е. А. Возрастная психология. Краткий курс. / Е. А. Сорокоумова. – СПб.: Питер, 2008. – 208 с. 8. Стюарт-Гамильтон Я. Психология старения: учеб. пособие / Я. Стюарт-Гамильтон. – 4-е изд., доп. и перераб. – СПб.: Питер, 2010. – 320 с. 9. Ушакова І. М. Геронтопсихологія: Навч. посібник. / І. М. Ушакова. – Харків: УЦЗУ, 2009. – 173 с. 10. Фрейджер Р. Гуманистический психоанализ. К. Хорни, Э. Эриксон, Э. Фромм / Р. Фрейджер, Д. Фейдимен. – СПб.: Прайм-Еврознак, 2007. – 156 с.