Погрорза або насильство щодо працівників правоохоронного органа (ст. 345 КК)

Задание:Задача 1. Сторож магазина Коршун недбало ставився до виконання своїх обов’язків. Він зазнав під час чергування. Цим скористалися Ірмошин та Сиротюк, які проникли у магазин і викрали товар на загальну суму 20000 грн. Коршун прокинувся, коли злочинці уже втекли з місця вчинення злочину з викраденим. Кваліфікуйте дії Коршуна, Ірмошина та Сиротюка. Задача 2. Коверя у стані сп’яніння вигулював вівчарку у парку культури та відпочинку. Коли постовий міліціонер зробив йому зауваження і запропонував покинути парк, оскільки у ньому вигулювати собак заборонено, К. вилаявся на його адресу нецензурними словами і, схопивши за горло, кілька разів ударив його по обличчю, спричинивши легкі тілесні ушкодження без розладу здоров’я. Кваліфікуйте дії К.

Содержание:Вступ 3 1. Визначення місця злочину, передбаченого ст. 345 ККУ, у системі Особливої частини ККУ 6 2. Юридичний аналіз основного складу злочину, передбаченого ст. 345 ККУ 9 2.1. Характеристика об’єкта і об’єктивної сторони злочину 9 2.2. Характеристика суб’єкта і суб’єктивної сторони злочину 15 2.3. Розкриття змісту обтяжуючих обставин, передбачених ст. 345 ККУ 19 3. Відмежування складу злочину, передбаченого ст. 345 ККУ, від суміжних складів злочинів 21 4. Розв’язання практичних задач 22 Висновки 30 Список використаних джерел 33

Вступление:Актуальність теми. Сучасна Україна, окрім позитивних соціальних зрушень або, принаймні, початку економічного «ренесансу» характеризується подальшим ускладненням криміногенної обстановки. Загальне зростання злочинності, серед якої, на жаль, переважають насильно-агресивні прояви, примушують органи державної влади діяти більш рішучо з тим, щоб у максимальній мірі забезпечити безпеку особи, суспільства, держави, захистити громадський порядок, стабільність якого є нелегким завоюванням урядової політики. Підтримка громадського порядку і забезпечення громадської безпеки у цьому контексті є найважливішим засобом досягнення гармонійного розвитку соціуму, одним з головних напрямів державної політики в області нормального співіснування і існування громадян. Життя співробітника правоохоронного органу або їх близьких наражається на небезпеку не лише в результаті дії кримінальних структур. Агресія, яка неабиякою мірою породжена неадекватними політичними рішеннями у соціальній і економічній областях, виливається у напад на співробітника правоохоронного органу практично перманентно, як правило, у помсту за виконання їм свого службового обов’язку з охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки. Висока самооцінка власної поведінки, «підкріплена» алкогольною або наркотичною дією, розгальмовує інстинкти і навіть надає деякий флер рицарства при посяганні на життя співробітника правоохоронного органу, що охороняє громадський порядок і забезпечує громадську безпеку. Діяльність правоохоронних органів з охорони громадського порядку і забезпеченню громадської безпеки є необхідною ланкою, важливою структурною частиною самого громадського порядку. Така діяльність є однією з форм реалізації громадських стосунків, які утворюють громадський порядок. Діяльність правоохоронних органів є однією з найважливіших умов підтримки громадського порядку і забезпечення громадської безпеки. З урахуванням соціальної цінності діяльності правоохоронних органів з охорони громадського порядку і забезпеченню громадської безпеки особи, що її, що здійснюють, мають бути надійно захищені від злочинних посягань на їх життя, здоров’я, гідність, а також на життя їх близьких. З цією метою була новелізована норма, що мусить стояти на варті життя співробітників правоохоронних органів і осіб, здатних вплинути на прийняття правоохоронцем управлінського рішення. До таких осіб відносяться близькі співробітників, що здійснюють діяльність по охороні громадського порядку і забезпеченню громадської безпеки. Метою дослідження є розробка теоретичних і практичних аспектів кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 345 ККУ (Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу). Ця мета зумовила постановку і рішення наступних основних дослідницьких завдань: 1. Визначення місця злочину, передбаченого ст. 345 ККУ, у системі Особливої частини ККУ. 2. Юридичний аналіз основного складу злочину, передбаченого ст. 345 ККУ. 3. Відмежування складу злочину, передбаченого ст. 345 ККУ, від суміжних складів злочинів. Методологічні і теоретичні основи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження послужили теоретичні положення діалектичного матеріалізму як загальнонаукового методу пізнання явищ і процесів. У процесі дослідження дисертантом використані приватно-наукові методи, у тому числі методи історичного, системно-структурного, техніко-юридичного, логічного аналізу, порівняльного правознавства. Для обґрунтованості розроблених пропозицій використані соціологічні методи: статистичний, конкретно-соціологічний. Теоретичну основу роботи склали праці науковців і інших фахівців, присвячені питанням Загальної і Особливої частин кримінального права України, зокрема питанням складу злочину і його елементам, призначення покарання і звільнення від покарання і кримінальної відповідальності, проблемам кримінальної відповідальності за злочини, здійснені відносно співробітників правоохоронних органів. Нормативною базою дисертаційного дослідження стали Конституція України, кримінальне законодавство України. У необхідних випадках автором використовувалися норми інших галузей права України. Емпіричну основу роботи склали матеріали узагальнення опублікованої судової практики, постанови Пленумів Верховного Суду України. Логіка дослідження зумовила наступну структуру роботи: чотири розділи, один із яких поділений на три підрозділи, вступ, висновки, список використаних джерел. Загальний обсяг 33 сторінки. Список використаних джерел складається із 25 найменувань.  

Выводы:Громадська небезпека злочинів, що здійснюються відносно співробітників правоохоронних органів, що здійснюють діяльність по охороні громадського порядку і забезпеченню громадської безпеки, полягає в тому, що особи, що зазіхають на життя, здоров’я, тілесну недоторканість, честь і гідність співробітників правоохоронних органів у момент виконання ними обов’язків по охороні громадського порядку і забезпеченню громадської безпеки, прагнуть перервати або утруднити цю діяльність, а не просто завдати шкоди особи співробітника правоохоронного органу. Подібні дії не лише порушують нормальну роботу органів влади, але і підривають її авторитет і авторитет представників влади в очах населення, впливаючи, таким чином, на процес управлінської діяльності державних владних інститутів. Аналіз судової практики показує наявність ряду істотних правозастосовних проблем, які вимагають ретельного опрацювання і дозволу, в першу чергу, на законодавчому рівні. Це проблеми кваліфікації при конкуренції загальних і спеціальних норм, проблема правильного визначення потерпілого в досліджуваних нормах, проблема чіткого формулювання і тлумачення законодавчих дефініцій. Недосконалість передбаченого покарання і можливість легального звільнення від кримінальної відповідальності за аналізовані злочини разом із злочинами, передбаченими загальними нормами, не сприяє ефективності кримінально-правового захисту співробітників правоохоронних органів. Відсутність роз’яснень і рекомендацій судової практики чинить істотну дію на однакове застосування кримінально-правових норм, що є предметом даного дослідження. Викладене свідчить про необхідність детального опрацювання представленої проблематики, у тому числі практики застосування кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за злочини, що зазіхають на співробітників правоохоронних органів, що здійснюють діяльність по охороні громадського порядку і забезпеченню громадської безпеки, виробленню науково обґрунтованих рекомендацій по вдосконаленню кримінального законодавства і рекомендацій найвищих судових органів з питань застосування досліджуваних норм кримінального законодавства. Під правоохоронними органами розуміється сукупність державних органів, спеціальною функцією яких є боротьба з правопорушеннями і забезпечення законності. Закон України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» передбачає перелік правоохоронних органів, до яких, зокрема, належать: ? органи прокуратури; ? органи внутрішніх справ; ? органи служби безпеки; ? військової служби правопорядку у Збройних Силах України; ? митні органи; ? органи охорони державного кордону; ? органи й установи виконання покарань; ? органи державної податкової служби; ? органи державної контрольно-ревізійної служби; ? органи рибоохорони; ? органи державної лісової охорони; ? інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції (ст. 2 даного закону). Безпосереднім об’єктом злочинів, що входять до цієї групи, є нормальне функціонування судових і слідчих органів по здійсненню правосуддя, а також права і інтереси громадян, що охороняються і гарантуються законом, громадські відносини, що забезпечують нормальне функціонування окремих ланок органів, складових в цілому систему правосуддя. Суб’єктивна сторона даного злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Суб’єкт злочину загальний, відповідальність за дії, передбачені п.п. 2,3 ст. 345 ККУ настає із 14 років. Даний злочин є злочином із матеріальним складом (відносно заподіяння тілесних ушкоджень) формальним (відносно погрози працівнику правоохоронного органу).  

Литература:1. Кримінальний кодекс України : за станом на 1 груд. 2011 р. / Верховна Рада України. ? Офіц. вид. ? К. : Парлам. вид-во, 2011. ? 207 с. ? (Бібліотека офіційних видань). 2. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів : Закон України від 23.12.1993 № 3781-XII (з останніми змінами на 13.04.2012) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №11. – Ст. 50. 3. Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями Електронний ресурс : Постанова Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 №13. ? Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05. 4. Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень Електронний ресурс : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №15. ? Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v0015700-03. 5. Про судову практику у справах про злочини проти власності Електронний ресурс : Постанова Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 10. ? Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09. 6. Александров Ю. В. Кримінальне право України. Заг. Частина : Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. – К. : МАУП, 2004. ? 328 с. 7. Александров Ю. В. Кримінологія : Курс лекцій / Ю. В. Александров, А. П. Гель, Г. С. Семаков. – К. : МАУП, 2002. ? 295 с. 8. Вереша Р. В. Кримінальне право України Загальна частина. Навчальний посібник / Р. В. Вереша. – К. : Центр учбової літератури, 2008. ? 960 с. 9. Давидович І. Насильство проти правоохоронців / І. Давидович // Юридичний вісник України. – 2007. – №10. – С. 68-69. 10. Іваник Д. О. Зміст права на особисту недоторканність фізичних осіб в Україні / Д. О. Іваник // Право. – 2009. – №6. – С. 95-96. 11. Зелинский А. Ф. Криминология : Уч. пособ. / А. Ф. Зелинский. – X. : Основа, 2000. – 156 с. 12. Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар / (Баулін Ю. В., Борисов В. І., Гавриш С. Б. та ін.) ; за заг. ред. Сташиса В. В., Тація В. Я. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. – 1184 с. 13. Кримінальне право України: Особлива частина : Підручник / (Бажанов М. І., Баулін Ю. В., Борисов В. І. та ін.) ; За ред. проф. Бажанова М. І., Сташиса В. В., Тація В. Я. – 2-е вид., перероб. і доп.. ? К. : Юрінком Інтер, 2005. ? 544 с. 14. Кримінальне право України : Навч. посіб. / (Волкотруб С. Г., Омельчук О. М., Ярін В. М. та ін.) ; За ред О. М. Омельчука. ? К. : Наукова думка; Прецедент, 2004. ? 297 с. 15. Кримінологія: Загальна та Особлива частини : Підручник / (Даньшин І. М., Голіна В. В., Валуйська М. Ю. та ін.) ; за заг. ред. Голіни В. В. ? 2-ге вид. перероб. і доп.. – Х. : Право, 2009. – 288 с. 16. Мельник М. І. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України / М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. – К. : Освіта, 2010. – 1089 с. 17. Мочкош Я. В. Об’єкт злочину в кримінальному праві України: фата моргана чи реальніст / Я. В. Мочнош // Часопис Київського університету права. – 2011. – №2. – С. 226-230. 18. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 2-ге вид., переробл. та доповн. / відп. ред. С. С. Яценко. – К. : А.С.К., 2002. – 968 с. 19. Нікіфоров В. Ю. Проблеми кваліфікації співучасників в організованій групі та злочинній організації / В. Ю. Нікіфоров // Форум права. – 2008. – № 1. – С. 328-333 20. Осадчии В. Особливості суб'єкта в злочинах проти правоохоронної діяльності / В. Осадчий // Право України. – 2001. – № 2. – С. 36-41. 21. Ответы на государственный экзамен по уголовному праву Украины и уголовному процессу Украины под. ред. Ищенко И. Ф.. – Донецк : Искра, 2012. – 195 с. 22. Охман О. В. Характеристика суб’єкта злочину за кримінальним законодавством України / О. В. Охман // Університетські наукові записки. – 2006. – №2. – С. 247-253. 23. Подоляка А. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи / А. Подоляка // Наукова думка. – 2009. – №18. – С. 6-8. 24. Селецький С. І. Кримінальне право України. Загальна частина / С. І. Селецький. 2-ге видання. – Київ : Вид: ЦУЛ, 2008. – 248с. 25. Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина : Навчальний посібник. / П. Л. Фріс. – Київ : «Центр навчальної літератури», 2004. – 362 с.