Выводы:На основі проведеного дослідження в дипломній роботі можна зробити наступні висновки.
Було розглянуто сутність, роль і значення діяльності корпорацій як суб’єктів фондового ринку.
Ринок цінних паперів – це частина позикових капіталів, де здійснюється емісія і купівля продаж цінних паперів. Ринок цінних паперів можна визначити як сукупність фінансово правових відносин з приводу випуску та обігу цінних паперів між його учасниками, а також оцінювати з двох позицій: з точки зору обсягів залучення коштів з різних джерел і з точки зору вкладення вільних коштів у будь-який інший ринок.
Акціонерні товариства, з одного боку, є формою централізації індивідуальних капіталів, з іншого – дозволяють великим власникам одночасно брати участь через володіння корпоративними правами в багатьох акціонерних товариствах і контролювати більші сукупні (акціонерні) капітали меншою часткою власного капіталу (корпоративних прав).
В Україні акціонерна форма організації підприємств посідає чільне місце серед інших організаційно-правових форм здійснення підприємницької діяльності. І хоча за кількістю зареєстрованих юридичних осіб (близько 32 тис.) акціонерні товариства поступаються юридичним особам – суб’єктам інших організаційно-правових форм господарювання (більше 1 млн.), більшість яких становлять традиційні форми ведення малого і середнього бізнесу, за обсягами виробленої продукції (товарів, робіт, послуг), а також за виробничим потенціалом вони впевнено випереджають інших суб’єктів господарювання, засвідчуючи на практиці переваги акціонерної форми організації капіталу.
Основна частина фінансових ресурсів корпорацій, як правило, формується за рахунок власного капіталу, однак за звичайних умов середня вартість власного капіталу перевищує середню вартість позикового капіталу. Це пояснюється тим, що рівень ризику власників, які вкладають капітал на невизначений термін і отримують право на одержання частки прибутку за залишковим принципом, значно вищий за ризик кредиторів, термін повернення боргу яким визначено кредитною угодою. Більш висока ризикованість вкладень власників за звичайних умов обумовлює порівняно вищу вартість власного капіталу. Порівняно з власним капіталом, позиковий капітал має ще одну суттєву перевагу – різноманітність джерел формування і практично необмежені можливості залучення.
Залучення фінансових інвестицій шляхом випуску та розміщення акцій має низку істотних переваг перед іншими способами фінансування потреб підприємства: короткостроковим та довгостроковим банківським кредитуванням, запозиченнями через випуск та розміщення облігацій, отриманням товарних кредитів шляхом виписки векселів, наданням тимчасової (поворотної) фінансової допомоги тощо.
В роботі проаналізовано нормативно-правове забезпечення діяльності акціонерних товариств на фондовому ринку України.
Регулювання ринку цінних паперів охоплює всі види діяльності та усі види операцій на ньому і здійснюється органами чи організаціями, уповноваженими виконувати дані функції.
Важливим кроком у напрямі приведення українського корпоративного законодавства до визнаних у світі стандартів став Закон України «Про акціонерні товариства». Розділ IV цього Закону присвячений цінним паперам акціонерного товариства. Ст. 24 Закону визначає особливості обігу цінних паперів акціонерного товариства на фондовій біржі, що входить в систему діяльності ринку цінних паперів.
Норми ст. 24 Закону «Про акціонерні товариства» визначають особливості обігу цінних паперів – зазвичай, акцій власне акціонерних товариств та окремих його типів – публічного акціонерного товариства (ПАТ) і приватного акціонерного товариства (ПрАТ).
Нами було проведено огляд наукових публікацій щодо діяльності корпорацій на фондовому ринку. Зокрема, проаналізовано такі доробки: монографія Мошенського С. З. “Фондовий ринок та інституційне інвестування в Україні: вплив на інвестиційну безпеку держави”, стаття Поворозник В. О. «Фондовий ринок України, проблеми та перспективи розвитку», стаття Буй Т. Г. «Фактори розвитку ринку корпоративних облігацій України», публікація Н. Г. Пігуль, «Актуальні питання розвитку корпоративного управління в Україні», стаття Тарасової О.В., «Проблеми формування капіталу підприємств корпоративного сектору економіки», публікація Грищук Н.В. «Функціонування вітчизняного ринку цінних паперів як елемента сучасної ринкової інфраструктури».
У другому розділі здійснено аналіз становлення та розвитку діяльності акціонерних товариств на фондовому ринку України.
Фондовий ринок у 2011 році демонстрував позитивну динаміку; більшість показників вітчизняного ринку були прогнозованими та очікуваними. Так, у 2011 році обсяг торгів на ринку цінних паперів перевищив майже у 1,5 рази показник 2010 року і становив 2 171,10 млрд. грн., перевищивши таким чином обсяг ВВП країни на 54,50 млрд. грн..
На прикладі "ХХХХ" було розглянуто діяльність акціонерного товариства на фондовому ринку України.
Основними видами економічної діяльності "ХХХХ" за КВЕД є: виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво сухарів, печива, пирогів i тістечок тривалого зберігання та виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості.
Акції "ХХХХ" перебувають у біржовому списку "ХХХХ".
У 2005 році "ХХХХ" здійснило випуск облігацій серії В та С на суму 17 000 тис. грн., які було розміщено у повному обсязі. Розміщення облігацій здійснювалося через уповноваженого андеррайтера "ХХХХ". У 2006 році підприємство здійснило випуск облігацій серії D на суму 50 000 тис. грн., які також розмістило у повному обсязі. Наразі випуск облігацій серії В, С та D погашено.
У 2011 році "ХХХХ" здійснило випуск облігацій серії Е та F.
Проведено порівняльний аналіз діяльності акціонерних товариств на фондовому ринку України. Як свідчить аналіз, у 2011 році найбільші обсяги випусків акцій зареєстровано комерційними банками на суму 36,04 млрд. грн. і підприємствами (публічними акціонерними товариствами) на суму 18,84 млрд. грн.
Досліджено проблеми діяльності акціонерних товариств на фондовому ринку України. Проблемою розвитку вітчизняного фондового ринку є низька інформаційна прозорість (звітність до НКЦПФР надає лише близько 6 тисяч АТ), схильність до маніпуляцій та махінацій, відсутність ефективної системи захисту прав інвесторів (76% звернень до НКЦПФР у 2011 році становили скарги міноритарних акціонерів на діяльність АТ), нерозвинутість правової бази й механізмів вирішення корпоративних конфліктів, що є бар’єром для залучення серйозних інституційних інвесторів.
Проблемним питанням залишається і недостатня ефективність діючої системи державного регулювання та нагляду на фондовому ринку, що враховується іноземними інвесторами як один із критеріїв привабливості здійснення портфельних інвестицій в економіку країни. Крім цього, важливим є посилення ролі саморегулівних організацій на фондовому ринку та підвищення ефективності їх взаємодії з державним регулятором.
Аналіз фондового ринку України свідчить, що за 20 років розвитку він не став джерелом залучення інвестицій, а є лише засобом, за допомогою якого власники ефективно виходять із колишнього бізнесу, продаючи його зовнішнім інвесторам, рефінансують борги і створюють інструменти для укладення угод злиття та поглинання компаній.
Розглянуто зарубіжну практику діяльності корпорацій на фондовому ринку. З огляду на іноземний досвід інвестування посередниками у корпоративний сектор та враховуючи рекомендації, які надані Організацією економічного співробітництва та розвитку, можна виділити основні напрями активізації діяльності посередників у корпоративному секторі України з боку держави у сфері: вдосконалення антимонопольного законодавства, оскільки існуюче є занадто загальним та накладає непомірно низький поріг в грошовому вимірі на правочини, що вимагають попереднього погодження; сприяння лібералізації ринків капіталу, зокрема шляхом підтримки їх більшої прозорості та цілісності; сприяння сумлінному корпоративному управлінню в корпоративному та фінансовому секторах, розкриттю інформації зацікавленим сторонам та громадськості, більш ефективному захисту прав міноритарних акціонерів, посиленню відповідальності правлінь; урегулювання нормативно-правової бази, що сприяло б забезпеченню інформаційної прозорості діяльності акціонерних товариств; активізації розвитку фондового ринку та формування на його базі системи індикаторів реальної ринкової вартості компанії; вирішення корпоративних конфліктів через судову систему; формування, впровадження та реалізації гнучкої й ринково-адекватної корпоративної політики.