Поняття про знак. Види знаків. Семіотика як наука про знаки.

Содержание:Вступ 3 1. Поняття про знак. Види знаків 5 2. Семіотика як наука про знаки 8 Висновки 15 Список використаної літератури 17

Вступление:Семіотика розробляє поняття (знака, мовного знака, мови й т.п.), до яких ми прибігаємо в нашім повсякденному житті, з якими ми знайомимося, вивчаючи психологію, фізіологію вищої нервової діяльності, мовознавство, логіку й т.д. Інакше кажучи, семіотичні поняття охоплюють широку область нашої діяльності й наших міркувань. Ми постійно використовуємо ці поняття, не віддаючи, однак, звіту в тім, що вони належать до області особливої науки – семіотики. Виникнення семіотики виражало об'єктивну потребу розвитку наукової свідомості. Саме тому до семіотики йшли різними шляхами й представники конкретних наук і філософи. Без використання знаків не були б можливі ні більш-менш складні форми поведінки тварин, ні практична й теоретична діяльність людини. Діяльність же електронно-обчислювальної машини цілком зводиться до перетворення однієї сукупності знаків в іншу відповідно до заданої програми. Не дивно тому, що знаки становлять предмет аналізу в багатьох науках, що мають справу, цілком або частково, з різними проявами діяльності тварини й людини, а також з відтворенням її в кібернетичних машинах. Мова йде про лінгвістику, психологію, логіку, патопсихологію, біологію, кібернетику, соціологію й т.д. Однак кожна із цих наук розглядає знак і його використання з якої те певної сторони. Лінгвістика цікавиться в основному язиковими знаками (мовами). Психологія з'ясовує особливості функціонування знаків у тварин (психологія тварин), простежує виникнення й розвиток знакових ситуацій у дитини (дитяча психологія), порушує питання про взаємозв'язок знакової діяльності з іншими психічними функціями (загальна психологія). Математична логіка бере до уваги лише роль знаків при побудові синтаксичних і семантичних систем, за допомогою яких вона досліджує логічні закони, і т.д. Жодна з перерахованих наук не охоплює проблему знака в цілому. Останнє завдання є справою особливої науки - семіотики. Семіотичний підхід до проблеми знака відрізняється синтетичним характером: у цьому випадку враховуються дані багатьох наук, що дає можливість придбати ту широту кругозору й досягти таких узагальнень, які недоступні кожній окремо взятій науці. Семіотика досліджує не конкретні знаки в конкретних знакових ситуаціях. Вона визначає поняття знака взагалі, установлює види знаків, описує типові знакові ситуації, найбільш загальні способи використання знаків і т.п. Правда, семіотиці не вдалося б виконати це завдання, якби вона нічого не знала про конкретні знакові ситуації, про конкретні способи використання знаків, тобто не розташовувала б даними, отриманими лінгвістикою, психологією, логікою й т.д. Ці дані становлять її вихідний пункт. Однак семіотика не зводиться до простого об'єднання цих даних: на їхній основі вона формулює загальні закони, що відносяться до знаків. Семіотика не підсумовує, а узагальнює.

Выводы:Знак — це певний емпіричний матеріальний об'єкт, який сприймається на чуттєвому рівні і виступає у процесі спілкування і мислення людей представником якогось іншого об'єкта. У семіотиці всі знаки поділяють на мовні та позамовні. Семіотика — молода наукова дисципліна. Вона сформувалася лише у XX ст., хоча знакові підходи до вивчення певних явищ і процесів можна зустріти вже в творах античних та середньовічних вчених. Засновниками цієї науки є швейцарський лінгвіст Фердинанд де Соссюр (1857—1913) та американські філософи Чарльз Пірс (1839—1914) і Чарльз Морріс (1901—1978). Фердинад де Соссюр спробував розглянути природні мови як знакові системи у рамках нової наукової дисципліни, яку назвав «семіологією”. Чарльз Пірс вніс до наукового співтовариства власне термін «семіотика”. Чарльз Морріс у 1938 р. видав працю «Основи теорії знаків», що стала першим систематичним викладом семіотики як науки. Відповідно до трьох вимірів семіозису виділяють три основні розділи семіотики як науки:1. Синтаксис вивчає систему відношень між знаками всередині певної мови, виявляє різні зв'язки між словами і реченнями, що утворюють певну мовну систему. 2. Прагматика вивчає відношення знакових систем до тих, хто їх використовує, умови використання знакових систем, мовні знаки як засіб встановлення взаєморозуміння між людьми. 3. Семантика (гр. - той, що позначає) — це особлива теорія (складова частина семіотики), яка в наш час аналізує природну і штучну мову у двох напрямах — відношення мовних виразів (слів, імен) до предметів, які вони позначають, і зміст мовних виразів. Семіотика на сучасному етапі її розвитку — це міждисциплінарна наука. Вона не має чітко окресленого предмета дослідження. Будь-яке явище або процес, що розглядаються з точки зору їх знакового втілення, можуть стати предметом аналізу цієї наукової дисципліни. У зв'язку з цим у наш час проводяться дослідження в рамках правової семіотики, семіотики медицини, семіотики кіно, семіотики музики, психоаналітичної семіотики тощо. Усі ці розділи відносять до так званої дескриптивної семіотики. Дескриптивна семіотика — це семіотика, яка вивчає конкретні знакові системи. Окрім дескриптивної, науковці також виділяють теоретичну семіотику. Теоретична семіотика — це семіотика, яка вивчає загальні властивості та відношення, що притаманні будь-яким знаковим системам, незалежно від їх матеріального втілення.

Литература:1. Алешина Л.Н., Гусаренко С.В. Семиотика. Учебная программа: Учебная программа - Изд-во СГУ, 2005. - 205с, 2005 2. Барт, Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика. М., 1994. 3. Мартемьянов Ю.С. Логика ситуаций. Строение текста. Терминологичность слов. М.,2004. -1056 с. 4. Пирс, Ч.С. Логика как семиотика: теория знаков.// Метафизические исследования. Вып. 11. Язык. СПб,.1999. С. 199-217. 5. Семиотика культуры. Учёные записки ТГУ, вып. 463. Тарту, 1978. 6. Семиотика культуры. Учёные записки ТГУ, вып.546. Тарту,1981. 7. Семиотика. Сборник переводов./ Сост. Ю.С.Степанов. М.,1983. 8. Смирнова Е.Д. Основы логической семантики. М., 1990. 9. Соссюр, Ф. Труды по языкознанию. М., 1977. 10. Степанов, Ю.С. В трёхмерном пространстве языка. Семиотические проблемы лингвистики, философии, искусства. М.,1985. 11. Теория метафоры. /Сост. Н.Д.Арутюнова.М.,1990. 12. Успенский Б.А. Избранные труды. Т. 1. Семиотика истории. Семиотика культуры. М.,1994. 13. Фуко, М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук. М.,1977; СПб.,1994.