Узаконення незаконно набутого майна. Законодавство та проблеми його удосконалення.

Содержание:Вступ 3 1. Узаконення незаконно набутого майна за допомогою органів судової влади 7 2. Узаконення незаконно набутого майна за допомогою органів місцевого самоврядування, проблеми законодавства та шляхи удосконалення 19 3. Інші проблеми узаконення незаконно набутого майна, шляхи їх вирішення 25 Висновок 31 Список використаних джерел 33  

Вступление:На даний момент в українському законодавстві проблема узаконення незаконно набутого майна полягає, передусім, у процесі узаконення самовільно зведеної нерухомості. Проблема узаконення самовільно зведених будівель, будов і споруд в нашій країні як і раніше гостра. Причин її виникнення дві: по-перше, у нас чомусь прийнято вважати, що на власній землі можна будувати що завгодно і як завгодно, а по-друге, сама процедура офіційного оформлення дозволів на будівництво досить складна і тривала. У результаті виходить, що легалізацією самовільно побудованих будівель люди починають займатися, коли треба здійснити які-небудь юридично значимі дії з ними (продати, подарувати, заповідати). Відразу ж визначимося, що особа, яка здійснила або здійснює самовільне будівництво, не придбаває права власності на такий об’єкт. Воно може бути визнане за рішенням суду за умови надання в установленому порядку такій особі земельної ділянки під вже побудоване нерухоме майно, якщо це не порушує прав третіх осіб. Іншими словами, Господарський кодекс України передбачає судовий порядок визнання права власності на незаконно побудовану нерухомість, якщо земельна ділянка «заднім числом» таки була надана під будівництво і за умови, що це не зачіпає інтереси третіх осіб. Проте, на даний момент можна обійтися і без суду. Є можливість провести легалізацію самовільно зведених об’єктів, минувши суд. Проте земельна ділянка у будь-якому випадку має бути оформлена належним чином. Крім того, можливі випадки, коли цільове призначення земельної ділянки не дозволяє здійснювати будівництво на ньому. Тоді виникає необхідність зміни цільового призначення землі. Якщо ж питання із землею вирішене позитивно або вона спочатку знаходилася у власності (користуванні) особи, що здійснила незаконну забудову, немає ніяких перешкод для застосування процедур, встановлених законодавством. Поняття «будівництво» охоплює не лише нове будівництво об’єкту. Так, згідно «Конвенції 167 про безпеку і гігієну праці у будівництві» від 20.06.1988 р. термін «будівництво» охоплює: ? будівельні роботи, серед них земляні роботи і споруда, конструктивні зміни, реставраційні роботи, капітальний і поточний ремонт (куди входять чищення і фарбування) і знос усіх видів будинків або будівель; ? цивільне будівництво, включаючи земляні роботи і споруду, конструктивні зміни, капітальний і поточний ремонт і знос, наприклад, аеропортів, доків, гаваней, внутрішніх водних шляхів, гребель, захисних споруд на берегах річок і морів і поблизу зон обвалів, автомобільних доріг і шосе, залізниць, мостів, тунелів, віадуків і об’єктів, пов’язаних з наданням послуг, таких як комунікації, дренаж, каналізація, водопостачання і енергопостачання; ? монтаж і демонтаж будов і конструкцій з елементів заводського виробництва, а також виробництво збірних елементів на будівельному майданчику. Таким чином, юридичне поняття «Самовільне будівництво» є ширшим і застосовується не лише відносно нового будівництва. Згідно ч. 3 ст. 375 ГКУ право власника земельної ділянки на забудову здійснюється ним за умови дотримання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних і інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Також згідно ч. 2 ст. 331 ГКУ право власності на знову створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди і т. п.) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно згідно із законом підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. У той же час законодавством передбачена можливість узаконення(легалізації) самовільної будови. Так, згідно ч. 2 ст. 376 ГКУ право власності на самовільно побудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самовільне будівництво на земельній ділянці, яка не була йому відведений для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під вже побудоване нерухоме майно. Побудовані без дозволу приватні будинки знову можна узаконити, але тепер уже за новою процедурою. Відповідний наказ Мінрегіонбуду від 24.06.2011г. №91 набув чинності ще 25.07.2011 р. Наказ №91 - наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства України "Про затвердження Порядку прийому в експлуатацію індивідуальних(садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських(присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будівель I і II категорій складності, побудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій і інженерних мереж" від 24.06.2011г.№91. Закон № 3038 - Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 р. №3038. КУпАП − Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. ГКУ − Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. Тимчасовий порядок - Тимчасовий порядок прийому в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, побудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, затверджений постановою КМУ від 09.09.2009 р. № 1035. Погодьтеся, проблема "узаконення" самовільно побудованих будівель, споруд або приватних будинків в нашій державі досить актуальна вже багато років. Пояснюється це передусім тим, що дозвільну процедуру, яка повинна починатися задовго до самого процесу будівництва, була раніше досить складною і вимагала паперової тяганини. Та і процес цей досить тривалий. Сподіватимемося, що був тривалим, адже з ухваленням Закону № 3038 багато що повинне змінитися. Так, до речі, і проблема з самобудами не була "пущена на самоплив" вказаним вище законодавчим актом, про що йде мова в п. 9 розділу V "Заключні положення" Закону № 3038. Тому прийняття наказу №91 було повністю передбачуваним. Він набув чинності з 25.07.2011 р. Нагадаємо: раніше порядок легалізації самобудів регламентувався Тимчасовим порядком прийому в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, побудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженою постановою КМУ від 09.09.2009 р. № 1035. З 02.06.2011 р. на підставі постанови КМУ "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю" від 23.05.11 р. № 553 цей документ втратив силу.  

Выводы:Згідно ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самовільним будівництвом, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу або належним чином затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У свою чергу, згідно ч. 2 тих же статті особа, яка здійснила або здійснює самовільне будівництво нерухомого майна, не придбаває права власності на нього. Крім того, згідно ч. 10 ст. 29 Закону про забудову здійснення будівельних робіт на об’єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не відмічених в дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і спричиняє за собою відповідальність згідно з чинним законодавством. Таким чином, об’єкт нерухомості може вважатися самовільно побудованим за наявності однієї з умов : ? земельна ділянка не відведена для цієї мети; ? відсутній дозвіл на забудову; ? відсутній затверджений проект; ? при будівництві були допущені істотні порушення будівельних норм. Особа, яка здійснила самовільну забудову, права власності на неї не отримує. Самовільна будова підлягає зносу особою, яка її здійснила, за її рахунок і з відшкодуванням третій особі збитків, якщо такі були. Право власності на незаконно побудовані об’єкти можна визнати на підставі 367 статті ГК, якщо земля знаходиться у власності. При цьому будинок не буде введений в експлуатацію, тому що не було проекту, затвердженого усіма інстанціями. На сьогодні проходження усього дозвільного процесу і отримання відповідної документації на будівництво об’єкту займає досить довгий термін. Загальний порядок проходження дозвільної процедури виглядає таким чином. 1. Отримання дозволу на будівництво (ст. 24 Закони України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 р. № 1699 - III, далі - Закон про забудову). 2. Отримання початкових даних на будівництво (ст. 27 Закону про забудову). 3. Розробка і затвердження проектної документації на будівництво (ст. 28 Закону про забудову). 4. Отримання дозволу на проведення будівельних робіт (ст. 29 Закону про забудову). Пройти вищезгадану процедуру в короткий термін, на жаль, вдається не кожному. Тим паче, що терміни отримання дозвільної документації істотно відрізняються від законодавчо встановлених. У зв’язку з цим багато забудовників приступають до будівництва об’єкту нерухомості самовільно, з подальшою його легалізацією.  

Литература:1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (з останніми змінами від 12.04.2012 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. − № 30. – Ст. 141. 2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 // Урядовий кур’єр. – 2010. – № 215. – С. 6-23. 3. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV // Відомості Верховної Ради. – 2005. – № 35, / 35-36, 37. – Ст. 446. 4. Цивільно-процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40-41, 42. – Ст. 492. 5. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461. 6. Житловий Кодекс Української РСР 30.06.1983 № 5464-X // Відомості Верховної Ради. – 1983. – Додаток до № 28. – Ст. 573. 7. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27. 8. Закон України від 17 лютого 2011 року «Про регулювання містобудівної діяльності» // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 34. – Ст. 343. 9. Про судоустрій та статус суддів : Закон України від 07.07.2010 // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41-42, № 43, № 44-45. − Ст. 529. 10. Про регулювання містобудівної діяльності : Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 34. – Ст. 343. 11. Про основи містобудування: Закон України від 16.11.1992 № 2780-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 52. – Ст. 683. 12. Про архітектурну діяльність : Закон України від 20.05.1999 № 687-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 31. – Ст. 246. 13. Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення в сфері містобудування : Закон України від 14 жовтня 1994 р. № 208/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 46. – Ст. 411. 14. Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності : Закон України від 17.11.2009 № 1559-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 1. – Ст. 2. 15. Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт : Постанова Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року // Офіційний вісник України. – 2009. – № 75. – С. 134. 16. Про затвердження Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна : Наказ Міністерства юстиції України 14.12.2012 № 1844/5 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 96. – С. 105. 17. Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» // Часопис цивільного і кримінального судочинства. – 2013. – №1. – Ст. 23-30. 18. Національний банк України. Генеральний департамент грошово-кредитної політики. Лист від 21.10.2011 N 29-113/8391-12520 // «Вісник Національного банку України. – 2011. – №99. – Ст. 23. 19. Багній М. Непорушне право власності: українські реалії / М. Багній, Коваль, Л. Тарасенко, Т. Яцків. За заг. ред. Т. Яцків. – Львів,2012. – 283 с. 20. Кілічава Тетяна. Позовна заява щодо узаконення самочинного будівництва / Тетяна Кілічава // Юридичний журнал. – 2010. – №4. – С. 26-29. 21. Кочин Володимир. Про юридичний статус об’єктів самочинного будівництва в Україні / Володимир Кочин, Антон Овчаренко // Юридичний журнал. – 2010. – №8. – С. 35-49. 22. Тарасенко Леонід. Житло – не офіс, чи черговий недолік законодавчої техніки / Леонід Тарасенко. – Право України. – 2012. – №10. – С. 45-56.