Поняття, види та значення підслідності.

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ПІДСЛІДНОСТІ 5 1.1. Поняття та сутність підслідності 5 1.2. Значення підслідності у кримінальному процесі 15 РОЗДІЛ 2. ВИДИ ПІДСЛІДНОСТІ 19 2.1. Територіальна підслідність 19 2.2. Предметна (альтернативна) підслідність 23 2.3. Підслідність за зв’язком справ 25 РОЗДІЛ 3. ПРАВИЛА ПІДСЛІДНОСТІ 28 ВИСНОВКИ 35 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 37  

Вступление:Актуальність теми. Кримінальний процес включає в себе дві основні широкі за сферою застосування та дії напрямки діяльності: діяльність органів досудового розслідування, спрямована на розкриття злочину, вжиття необхідних заходів для з’ясування всіх необхідних аспектів, що стосуються кваліфікації суспільно небезпечного діяння, встановлення особи, що вчинила відповідний злочин, а також судове провадження, кінцевою метою якого є винесення остаточного вердикту (вироку) по справі та прийняття рішення судом про винність чи невинність особи. Отже, як бачимо, досудове розслідування передує судовому провадженню, є його основою, базою, без чого діяльність суду була б марною при провадженні кримінальних справах. Що стосується досудового розслідування, то останнє є неможливим без встановлення конкретного уповноваженого на здійснення відповідних дій органу чи посадової особи. Йде мова про встановлення підслідності. Правильне визначення останньої, дотримання всіх правил та положень, що передбачені кримінально-процесуальним законом у даному випадку є необхідною умовою дотримання прав та інтересів підозрюваного, обвинуваченого, а також всього кримінального провадження по справі загалом. Слід також зауважити, що актуальність дослідження полягає у тому, що на сьогодні чинним є новий КПК 2012 року, який по-іншому, ніж КПК 1960 року, регулює вказані питання. Метою роботи є проведення аналізу поняття, видів та значення підслідності у кримінальному процесі. Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що регулюють питання підслідності. Предметом дослідження є підслідність у кримінальному процесі. Автор постави перед собою такі завдання: 1) визначити поняття та сутність підслідності; 2) окреслити значення даного інституту в кримінальному процесі; 3) проаналізувати основні види підслідності: територіальну, предметну та за зв’язком справ; 4) встановити основні правила підсудності за кримінально-процесуальним законодавством України. Методологія дослідження. Задля розкриття вказаних у змісті роботі питань автор використовував такі методи дослідження: аналізу та синтезу, структурно-логічний, діалектичний, формально-правовий, порівняльно-правовий тощо. Структура дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, п’яти параграфів, висновків та списку використаної літератури.  

Выводы:При дослідженні теми щодо підслідності у кримінальному процесі автор прийшов до наступних висновків: 1) у юридичній науці існує велика кількість тлумачень поняття «підслідність»; однак, у загальному вигляді, останню можна визначити як систему встановлених законом повноважень органів розслідування з ведення певного кола кримінальних справ залежно від їх юридичних властивостей з метою досягнення чіткості та оперативності при здійсненні попереднього розслідування; підслідність слід відмежовувати від компетенції, підвідомчості та підсудності; 2) значення інституту підслідності полягає у тому, що він є: одним із засобів зміцнення законності в кримінальному процесі; правильне визначення підслідності забезпечує виконання встановлених законом правил про розслідування кримінальних справ компетентними органами попереднього розслідування; одним із засобів підвищення виховної ролі кримінального процесу, діяльності слідчих органів; одним із засобів, що забезпечують найбільш успішну боротьбу зі злочинністю шляхом своєчасного і кваліфікованого розслідування кримінальних справ; розподіл окремих категорій справ за підслідністю між окремими органами слідства спрямоване на захист і забезпечення інтересів суспільства і держави в боротьбі зі злочинністю в нашій країні; дає можливість забезпечити повне, всебічне, об’єктивне і швидке розслідування кримінальних справ; 3) наука та практика, а вже потім трансформація у законодавстві, виробила 5 основних видів підслідності: територіальну, предметну, альтернативну, персональну та за зв’язком справ; альтернативна чинним законодавством не передбачена; основною ознакою, що визначає територіальну підслідність, є, як прямо випливає із закону, місце скоєння злочину; 4) предметна підслідність визначається конкретною категорією справ, злочинними діяннями, розслідування яких чітко визначається у кримінально-процесуальному законі; 5) підслідність за зв’язком справ застосовується у випадках тісного взаємозв’язку різних кримінальних правопорушень і часто має місце, коли різні кримінальні право¬порушення об’єднані одним умислом, місцем і часом їх вчинення; за персональною підслідністю обов’язок проведення досудового розслідування покладається на слідчий підрозділ залежно від суб’єкта кримінального правопору¬шення; 6) важливим з точки зору дотримання права учасників процесу, забезпечення законності при здійсненні кримінального провадження є дотримання правил підслідності, що встановлюються як на законодавчому рівні, так і слідчо-судовою практикою; останні стосуються питань визначення підсудності, у тому числі прокурором, виділення та об’єднання кримінальних справ тощо.  

Литература:1. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 № 1001-05 Електронний ресурс – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1001-05. 2. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI // Голос України від 19.05.2012. − № 90-91. 3. Белоусов С. А. Подследственость в уголовном процессе и вопросы ее совершенствования: автореф. Дисс. … канд. юрид. наук.; 12.00.09 / С. А. Белоусов. – Ташкент, 1994. – 21 с. 4. Гончаренко В. Г. Кримінальний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар / В. Г. Гончаренко, В. Т. Нор, М. Є. Шумило. – Х. : Право, 2012. – 844 с. 5. Захаров Н. В. Регламентация института подследственности уголовных дел в ряде зарубежных стран / Н. В. Захаров // Современное право. – 2008. − № 7. – С. 108-112. 6. Зинатуллин З. З. Подследстенность уголовных дел / З. З. Зинатуллин, С. М. Салахов, Л. Д. Чулюкин. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1986. – 104 с. 7. Кицан Ю. І. Підслідність кримінальних справ: перспективи вдосконалення нормативно-правового регулювання Електронний ресурс / Ю. І. Кицан. – Режим доступу: ww.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ vkhnuvs/2012_56/56/14.pdf‎. 8. Кицан Ю. І. Підслідність кримінальних справ: теоретичні засади вдосконалення нормативно-правового регулювання / Ю. І. Кицан // Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». – 2012. – № 2. – С. 13-19. 9. Кримінальний процес України: Підручник / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 712 с. 10. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. Т. 1 / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін.; За заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. − X. : Право, 2012. − 768 с. 11. Мифтахов Р. Л. Подследственность уголовных дел: автореф. Дисс. … канд. юрид. наук.; 12.00.09 / Р. Л. Мифтахов. − Ижевск: Институт права, социального управления и безопасности, 2005. – 19 с. 12. Молдован А. В. Кримінальний процес України : Навч. посіб. / А. В. Молдован, С. М. Мельник − К.: Центр учбової літератури, 2013. – 368 с. 13. Селютин А. В. Подследственность как форма внешнего выражения разграничения компетенции государственных органов и должностных лиц при осуществлении уголовно-процессуальной деятельность / А. В. Селютин // Проблемы в российском законодательстве. – 2010. − № 1. – С. 171-174 14. Селютин А. В. Проблемы разграничения подследственности в уголовном процессе: автореф. Дисс. … канд. юрид. наук.; 12.00.09 / А. В. Селютин. – М., 2000. – 24 с. 15. Черепанова Л. В. Применения норм института подследственности на стадии возбуждения уголовно дела Електронний ресурс / Л. В. Черепанов. – Режим доступу: journal-aael.intelbi.ru/Л.В.-Черепанова.pdf‎. 16. Чубченко И. М. Особенности определения подследственности уголовных дел о преступлениях, совершенных в Вооруженных Силах РФ / И. М. Чубченко // Вестник Владимирского юридического института. – 2009. − № 3. – С. 155-158.