Представництво в цивільному праві

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРЕДСТАВНИЦТВА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ. 6 1.1. Поняття та зміст представництва в цивільному праві 6 1.2. Суб’єктний склад представництва 11 1.3. Відмежування цивільного представництва від суміжних цивільно-правових відносин 13 РОЗДІЛ ІІ. ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ І ВИДИ ПРЕДСТАВНИЦТВА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ 18 2.1. Класифікація видів представництва 18 2.2. Представництво, яке ґрунтується на договорі 21 2.3. Представництво, яке ґрунтується на законі 25 2.4. Комерційне представництво 28 РОЗДІЛ ІІІ. ОКРЕМІ АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРАВОВІДНОСИН ПРЕДСТАВНИЦТВА 31 3.1. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень та відповідальність представника 31 3.2. Проблеми цивільно-правового представництва 34 ВИСНОВКИ 37 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 39  

Вступление:Представництво як інститут цивільного права передбачає здійснення правочинів одною особою від імені іншої особи в чинність повноважень, заснованих на дорученні, законі, акті державного органу або органу місцевого самоврядування, які створюють, змінюють або припиняють цивільні права особи, яка надала ці повноваження. Представництво існує протягом тривалого часу, налічує не одне століття дослідження, однак не зважаючи на це і сьогодні є актуальною темою цивільного права. Після змін, які що відбулися в нашій країні в 90-ті роки ХХ ст. у суспільному, економічному і політичному житті, а також внаслідок триваючих економічних реформ, сфера застосування представництва усе більше розширюється. На сьогоднішній день більшість угод може бути укладена через представника. Визначною віхою в розвитку інституту представництва стало прийняття Цивільного кодексу України, яке поклало початок формування нової правової системи. З'ясування місця й ролі правовідносин представництва в вітчизняному цивільному праві є необхідною умовою для стабілізації цивільного обороту в умовах ринкової економіки. Норми, що регулюють відношення представництва, повинні відповідати реаліям часу, що неможливо без підвищеної уваги вчених до проблем практики їхньої реалізації. В діючому законодавстві наявні пробіли правового регулювання відносин представництва, Україна має суперечливу судову практику з цього питання. Крім того, залишаються відкритими дискусії щодо класифікації представництва по формах і видах; щодо поняття об'єкта правовідносин представництва. Також залишається не розробленим питання про підстави виникнення правовідносин представництва. Не повною мірою вивчена сутність доручення. Таким чином, невирішеність зазначених та інших проблем, відсутність системи в їхньому дослідженні, а також усвідомлена важливість внесення ясності в теоретичну розробку й практику застосування норм, що регулюють відношення представництва, визначають актуальність теми роботи. Правовідносини представництва вивчалися як дореволюційними цивілістами (Є. В. Васьковський, Л. Н. Казанцев, Г. Ф. Шершеневич), так і сучасними авторами (С. С. Алексєєвим, М. І. Брагинським, С. Н. Братусем, В. В. Вітрянським, Й. С. Іоффе, Є. О. Харитоновим, О. Л. Нєвзгодіною та ін.). Об'єктом роботи є суспільні відносини, що виникають при здійсненні представництва. Предметом роботи є теоретичні, практичні та нормативно-правові питання регулювання відносин представництва. Метою роботи є вивчення основних теоретичних положень представництва в цивільному праві. Для реалізації поставленої мети були сформульовані наступні завдання: ? розкрити поняття представництва; ? визначити суб’єктний склад представництва, визначити відмінності цивільного представництва від схожих з ним відносин; ? дослідити підходи до класифікації представництва; ? охарактеризувати види представництва як представництво за договором, представництво за законом, комерційне представництво; ? проаналізувати наслідки представництва без повноважень або з перевищенням повноважень, розглянути окремі проблеми цивільно-правового представництва. Нормативну основу дослідження склали Конституція України, Цивільний кодекс України, інші нормативно-правові акти, що регулюють відношення представництва. Структура роботи складається зі вступу, трьох розділів, що поєднують – дев’ять підрозділів, висновків, списку використаної літератури (22 найменування).  

Выводы:За результатами роботи можемо зробити наступні висновки. Згідно з діючим законодавством представництво є правовідношенням, відповідно до якого одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво можливо за юридичних (неповна дієздатність, обмежена дієздатність, недієздатність) та/або за фактичних причин (хвороба, юридична неграмотність, небажання особисто здійснювати право чи виконувати обов'язок). За допомогою представництва можуть здійснюватися не лише майнові, але й деякі особисті немайнові права. Представництво ґрунтується на повноваженні, що виникає або в чинність особистої заяви особи, яка представляється, пов'язаної зазвичай із представником особливим договором про представництво (договірне представництво), або в чинність закону, що надає таке право особам, що володіють батьківськими й опікунськими правами (законне представництво). Законодавство висуває певні обмеження в представництві: так не можна здійснювати через представника права строго особистого характеру; не можна здійснювати інші угоди, прямо зазначені в законі; також представник не може укладати від імені особи, яку представляє, угоди по відношенню до себе. Мета представництва – здійснення представником угод та інших юридичних дій в інтересах і за рахунок особи, яку він представляє. До суб'єктів представництва відносяться особа, яку представляють; представник; третя особа. Не зважаючи на численні спільні риси, не слід ототожнювати представництво з іншими цивільно-правовими відносинами і інститутами, такими як посередництво, агентські і комісійні угод, покладання виконання обов'язку боржника на третю особу; процесуальне представництво. Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України виникає на підставі: договору (договір доручення); закону (представництво інтересів малолітніх, недієздатних осіб); акту органу юридичної особи (призначення на певну посаду, пов'язану із здійсненням представницьких дій); інших підстав, встановлених актами законодавства. Відповідно, розрізняються такі види представництва: представництво, засноване на адміністративному акті; представництво за законом; представництво за договором. До законного представництва законодавство відносить представництво батьками (усиновлювачами) своїх малолітніх та неповнолітніх дітей; представництво опікуном малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною. Представництво за законом є різновидом представництва, підставою виникнення якого, на відміну від добровільного представництва, виступає не воля особи, яку представляють, а вказані у законі юридичні факти. Договірне представництво виникає на підставі цивільно-правового договору між особою, що представляється і представником (найчастіше використовуються конструкції договору доручення або агентського договору, укладеного по моделі договору доручення). Довіреність основою виникнення договірного представництва не є, а виступає способом зовнішнього підтвердження повноважень договірного представника в його стосунках з третіми особами. Діюче законодавство висуває певні вимоги щодо форми, змісту, терміну дії довіреності. Цивільний кодекс з 2004 р. ввів такий вид представництва як комерційне представництво. Діяльність представника має здійснюватися у межах повноваження. На практиці зустрічаються випадки, коли при здійсненні правочину представник перевищує свої повноваження або діяв взагалі без повноважень.  

Литература: 1. Конституція України Текст : Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141. 2. Цивільний кодекс України Текст : закон України від 16.01.2003 р. №435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№40-44. – Ст. 356. 3. Про запровадження Єдиного реєстру довіреностей та внесення змін і доповнень до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України Текст : Наказ Міністерства юстиції України від 28 грудня 2006 року №111/5 // Електроний ресурс. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1378-06 4. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними Текст : Роз'ясненні Вищого Господарського суду України від 12 березня 1999 р. №02-5/111 // Електроний ресурс. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v_111800-99 5. Бірюков І. А. Цивільне право України. Загальна частина Навчальний посібник / І. А. Бірюков, Ю. О. Заїка. – К.: КНТ, 2006. – 480 c. 6. Галушина И. Н. Понятия представительства и посредничества в гражданском праве : сравнительно-правовой аспект Текст / И. Н. Галушина // Журнал российского права. – 2006. – №2 – С. 139-147. 7. Горбунова Л. М. Представництво Текст / Л. М. Горбунова, С. В. Богачов, Г. В. Красій; М-во юстиції України. – К.: ТОВ “Поліграф-Експрес”, 2006. – 49 с. 8. Гражданское право Текст / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого / В 3-х т. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – Т. 1. – 765 с. 9. Гражданское право : учебник / С. С. Алексеев, Б. М. Гонгало, Д. В. Мурзин и др.; под общ. ред. чл.-корр. РАН С. С. Алексеева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Проспект; Екатеринбург; Институт частного права, 2009. – 528 с. 10. Заіка Ю. О. Українське цивільне право Навч. посіб / Ю. О. Заіка. – К. Істина, 2005. – 312 с. 11. Коротков Д. Б. Материальное и процессуальное представительство : тождество или различие Текст / Б. Д. Коротков // Норма. Закон. Законодательство. Право : Тезисы докладов межвузовской научно-практической конференции / Перм. гос. ун-т. – Пермь, 2006. – С. 50-52. 12. Коротков Д. Б. Основания возникновения и прекращения договорного представительства Текст / Д. Б. Коротков // Вестник Пермского государственного университета. Юридические науки. – 2010. – №4. – С. 111-115. 13. Полтавський О. В. К вопросу о превышении полномочий лицами, которые совершают правомочия от лица юридических лиц // Електроний ресурс. – Режим доступу: http://mir-ekspertiz.info/k-voprosu-o-prevyshenii-polnomochij-licami-kotorye-sovershayut-pravomochiya-ot-lica-yuridicheskix-lic/ 14. Святогор О. Казусне представництво / Юридический журнал. – 2008. – №5 // Електроний ресурс. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2944 15. Солодченко В. С. Гражданское и торговое право зарубежных государств: Учеб. пособие / В. С. Солодченко, Г. М. Котов. – СПб.: Изд. центр СПбГМТУ, 2002. – 243 с. 16. Халатов С. А. Представительство в гражданском и арбитражном процес се Текст / С. А. Халатов. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 208 с. 17. Цивільне право України Підручник у 2-х кн. / за ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Кн. 1. – 736 с. 18. Цивільне право України. Частина перша Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. І. Борисова та ін.; За ред. проф. Ч. Н. Азімова, доцентів С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. – Харків: Право, 2000. – 368 с. 19. Цивільне право України : Підручник. У 2 т. / За заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер. 2007. – Т.1. – 480 с. 20. Цивільне право : навчальний посібник / За заг. ред. Р. О. Стефанчука. – К.: Наукова думка, 2004. – 350 с. 21. Шерстюк В. «Де...? Я за нього» Актуальні проблеми представництва Текст / В. Шестюк // Бізнес-консультант. – 2005. – №7-8(27-28). – С. 88. 22. Шимон С. І. Цивільне та торгове право зарубіжних країн Навч. посіб. / С. І. Шимон. – К.: КНЕУ, 2004. – 220 с.