Вступление:Актуальнiсть теми. Зовнішньоекономічна діяльність завжди була і залишається важливою складовою суспільного розвитку України, незважаючи на зміни в політичній ситуації, економічній кон'юнктурі та правовому середовищі країни.
Роль її посилюється з часу набуття незалежності українською державою, яка намагається зайняти гідне місце в міжнародних економічних інтеграційних процесах. За таких умов входження кожної країни у наступне тисячоліття вимагає проведення відповідних політичних, економічних та соціальних реформ, які стануть у майбутньому запорукою плідного співробітництва у міжнародному масштабі.
Новий етап входження у світове господарство вимагає істотних зусиль як від окремих підприємств, так і від держави в цілому, від чого, зрештою, буде залежати не тільки динаміка зовнішньої торгівлі, а насамперед, можливість подальшого економічного та соціального розвитку держави як органічної підсистеми світової економіки.
На шляху інтеграції України в європейські й міжнародні структури допущено чимало прикрих прорахунків. Без сумніву, є об'єктивні причини цього, проте зрозуміло одне – відсутність, особливо в регіонах, висококваліфікованих фахівців із зовнішньоекономічної діяльності перешкоджає просуванню нашої країни до цивілізованого співтовариства.
Останнім часом ця проблема є досить відчутною, що пояснюється новими ринковими вимогами фахової спеціалізації та досвіду управління зовнішньоекономічною діяльністю у сучасних умовах.
Взагалі управління виробництвом пов'язано з суспільним характером праці. Управління це процес цілеспрямованого впливу суб'єкта управління на його об'єкт для досягнення певних результатів.
Є в наявності декілька підходів до визначення сутності та ролі управління: eправління як мистецтво, тобто здатність ефективно застосовувати накопичений досвід на практиці; eправління як наука має свій предмет вивчення, свої специфічні проблеми і підходи до їх вирішення. Наукову основу цієї дисципліни складає вся сума знань про управління, накопичена за сотні років практики і представлена у вигляді концепцій, теорій, принципів, способів і форм управління.
Як функція управління реалізується через виконання ряду управлінських дій, що одержали назву функцій управління. А. Файоль виділив п'ять функцій управління: планування, організація, розпорядження, координування, контроль.
Хід управління виробництвом можна представити як сукупність послідовних дій управлінського персоналу по визначенню цілей для об'єктів управління та їх фактичного стану на основі реєстрації та обробки відповідної інформації, формування і затвердження (прийняття рішень) економічно обґрунтованих виробничих програм і оперативних завдань.
Метою роботи є комплексне дослідження теоретичних та правових засад управління фірмою (на прикладі компанії супутникових технологій).
Відповідно для досягнення поставленої мети були сформульовані такі основні завдання:
? розкрити теоретичні основи управління підприємством;
? проаналізувати організаційну діяльність «ХХХХ»;
? проаналізувати системи управління на підприємстві;
? розглянути правові засади щодо регулювання імпорту комплектуючих військового призначення;
? проаналізувати імпортну діяльність підприємства;
? розробити пропозиції щодо вдосконалення в управлінні «ХХХХ».
Об'єктом дослідження виступає Державне підприємство «ХХХХ».
Предмет дослідження – теоретичні та правові засади управління фірмою (на прикладі компанії супутникових технологій).
Інформаційна база дослідження курсової роботи – це вся спеціальна література, нормативно – правові джерела (закони України, положення, акти), які носять законодавчий характер, економічна література, конкретна література з бухгалтерського обліку, а також документи які характеризують діяльність і стан підприємства «ХХХХ».