Характеристика інвестиційного клімату в Україні

Содержание:Вступ 3 1. Пріоритетні сфери, зони та об’єкти іноземного інвестування в Україні. 5 2. Перспективні напрямки та механізми стимулювання інвестицій. 10 3. Шляхи/стратегія підвищення інвестиційної привабливості економіки України для іноземного капіталу. 14 Висновок 18 Список використаної літератури 21

Вступление:Поки що, на превеликий жаль, іноземні інвестиції в країнах з перехідною економікою, у тому числі й в Україні, не стали головною підйомною силою економічного зростання на початкових стадіях системної ринкової трансформації Практика більшості країн Східної Європи, а також інших постсоціалістичних країн, які досягли економічного піднесення, не засвідчує вирішального значені саме іноземних інвестицій. Але якщо Україна хоче досягнути успіхів у конкурентній боротьбі з іншими країнами Центральної та Східної Європи за залучення іноземних інвестицій, то для неї вирішальну роль повинні відігравати мотиви іноземних інвесторів відносно інвестицій в Україні та ті перешкоди, які існують в країні та її регіонах для прямих іноземних інвестицій. Необхідно чітко усвідомлювати, що позитивний ефект прямих іноземних інвестицій полягає не тільки в імпорті капіталу. Разом з інвестиціями в країну імпортуються технології, передовий менеджментів, організаторський та ринковий досвід, знання західних ринків, виробничі потужності, а також нові інноваційні форми організації праці, тобто все те, що форсує процес поступального розвитку економіки країни, а зрештою — і інтеграцію постсоціалістичних країн у світову господарську систему. Прийняття рішення про вкладення інвестицій та вибір регіону інвестування залежить від багатьох факторів. Найпоширенішою теорією з цього приводу, яка найчастіше згадується у фаховій літературі, є теорія Й.Г. Дуннінга. Згідно з цією теорією, для того, щоб було прийняте рішення про інвестування в конкретний регіон, повинні бути виконані наступні передумови: ? інвестор повинен мати специфічні конкурентні переваги, які б перевищували витрати на експансію за кордон; ? потенційна країна-отримувач повинна надати інвестору специфічні регіональні переваги; ? інвестору повинна бути вигідною самостійна реалізація цих переваг, а не через місцеві підприємства. Збільшення обсягів та оптимізація структури іноземного інвестування можливі лише за умови створення сприятливого інвестиційного клімату та механізму взаємодії іноземного інвестора й органів державної влади.

Выводы:В Україні рівень законодавчого забезпечення інвестиційної діяльності взагалі і іноземних інвесторів зокрема ще не можна визнати оптимальним. Так, іноземні інвестори керуються у своїй діяльності близько 100 законодавчими й підзаконними нормативними актами різного рівня, які регулюють залучення та реалізацію іноземних інвестицій. Причому, зміни і доповнення, як правило, що вносяться в чинне законодавство, не поліпшують умов інвестиційної діяльності, а навпаки ускладнюють її. Інколи ці зміни суперечать здоровому глузду й економічним законам. Україною укладено 40 міжнародних договорів (угод) про заохочення та взаємний захист інвестицій, а також 38 угод з окремими країнами, які мають на меті уникнути подвійного оподаткування доходів та майна і запобігти ухиленню сплати податків. Проаналізувавши зміст багатьох таких документів, можна дійти висновку, що вони містять ряд особливих положень, відмінних від положень внутрішньодержавного законодавства: для іноземних інвесторів, звичайно, встановлюється більш сприятливий режим господарської діяльності, ніж для національних інвесторів, але як для одних, так і для інших інвесторів відсутні хоча б мінімальні гарантії стабільності. Необхідно також створити для іноземних інвесторів інформаційну базу, яка б включала дані про об'єкти інвестиційної діяльності в усіх регіонах України і про її правові умови. На сьогоднішній час прийнято велику кількість законів, декретів, постанов та інших актів з питань іноземного інвестування, що в свою чергу викликає проблеми їх сумісності. Тому слід чітко визначити повноваження різних державних органів у формуванні економічної політики щодо нерезидента. Серед заходів загального характеру щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні та її регіонах першочерговими слід вважати: ? стабільність політичної ситуації й довіра уряду; ? підвищення прогнозованості дій уряду; ? припинення практики постійного внесення змін у закони про інвестиції та інвестиційну діяльність; ? подолання економічної кризи й забезпечення стабільного економічного зростання; ? продовження політики формування народного господарства України відкритого для світового ринку; ? надійність інформаційного забезпечення, тобто ясної, відвертої інформаційної політики з боку міністерств та відомств; ? формування ринкового середовища та вдосконалення правових засад підприємницької діяльності (тобто простір для дій приватного підприємництва); ? розширення місткості внутрішнього ринку; ? розвиток фінансово-кредитної системи, фондового ринку, адекватне прогнозоване оподаткування; ? правові гарантії й гарантії виконання договорів; ? зниження високих інвестиційних ризиків та формування перспективної інвестиційної стратегії; ? скорочення ролі бюрократичного апарату управління, спрощення процедури видачі дозволів; ? ліберальний зовнішньоторговельний режим; ? можливість користування недорогими послугами інфраструктури (електроенергія, вода, телекомунікації, транспортні шляхи, послуги тощо); ? відсутність контактів з кримінальними структурами; У свою чергу уряд України намагається усунути перешкоди в надходженні іноземних інвестицій шляхом поліпшення умов для інвесторів. Згідно з Державною інвестиційною програмою України, іноземні інвестиційні проекти за умови їхньої відповідності визначеним критеріям мають наступні пільги: ? застосування норм прискореної амортизації основних фондів; ? зниження ставки оподаткування прибутку на 15%; ? скасування ПДВ на імпорт техніки, комплектуючих, хімічних добрив, засобів захисту рослин та інших товарів, пов'язаних з іноземним інвестуванням в АПК. Пільги іноземному інвесторові надаються після експертизи незалежними вітчизняними фахівцями на відповідність інвестицій вимогам програми. В регіонах України практично не існує обмежень на розмір іноземних вкладень, тоді як в багатьох країнах для інвестування в деякі галузі та регіони необхідно отримати дозвіл. Там існує також обмеження розміру іноземних інвестицій. У регіонах України створено значно кращі умови для репатріації капіталу та переказу прибутків — інвестор має право не пізніше як через шість місяців від дня припинення інвестиційної діяльності повернути свої інвестиції в натуральній формі або у валюті без сплати мита. Гарантується також безперешкодний негайний переказ за кордон прибутків без сплати податку в розмірі 15%. У сфері сприяння надходженню іноземних інвестицій в Україну пріоритетними на даному етапі економічного розвитку є такі питання: право власності на землю; організація роботи Агентства щодо сприяння іноземним інвестиція визначення його функцій; правове забезпечення; податкова система зниження зборів. Як свідчить досвід західних країн, надходження іноземних інвестицій повинен сприяти розвитку економіки країни, оздоровленню платіжного балансу за рахунок поточних операцій, технологічному оздоровленню економіки, запроваджені досягнень науково-технічного прогресу. Для створення сприятливого інвестиційного клімату та його стабілізації потрібен тривалий період часу, що сприятиме розвитку міжнародної інвестицій співпраці, збільшенню надходження інвестицій із-за кордону та їх ефективної використанню.

Литература:1.Заїкіна О.Г. Міжнародне співробітництво та внутрішні резерви інвестування //Економіка України. – 2002.-№1.-С.70-78. 2.Козик В.В. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник / В.В.Козик, Л.А.Панкова, Н.Б.Даниленко. – 4 вид., доп . -К.: Знання-прес., 2003.-407 с. 3.Міжнародні економічні відносини: системи регулювання міжнародних економічних відносин: Підручник / Відп. ред. А.С.Філіпенко. – К.: Либідь, 1999.-416 с. 4.Радзієвський О.І. Інтеграція України у світову економіку і взаємовідносини з Росією //Економіка України. – 2003.-№4.-С.72-79. 5.Україна і світова організація торгівлі: механізми та соціально-економічні наслідки вступу. Матеріали засідання “круглого столу” / Я.А.Жаліло (відп. та наук. ред.); Національний ін-т стратегічних досліджень. - К.: Альтерпрес 2003.-48 с. 6.Шевчук В.О. Міжнародна економіка: теорія і практика . – Львів: Каменяр,2003.-719 с.