Вступление:Традиційною формою забезпечення та захисту особистих прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб, які були визнані недієздатними чи обмежено дієздатними є інститут опіки та піклування. Утім, деякі питання, пов'язані із реалізацією опіки та піклування, залишаються не вирішеними, а діяльність служб у справах дітей супроводжується значною кількістю перешкод та суперечностей, що обумовлюються недосконалістю нормативно-правової бази.
За даними Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, кількість дітей, які залишаються без батьківського піклування і потребують улаштування, є значною. Кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на 1 січня 2010 р. становила 100772, на 1 січня 2011 р. – 98119. Також в Україні проживає значна кількість людей, які страждають на розлади психіки та поведінки. Зрозуміло, що не всі з цих осіб потребують визнання їх недієздатними або обмеження цивільної дієздатності. Однак, цифри свідчать, що питання призначення опікуна чи піклувальника є доволі актуальним у наш час.
Останнім часом інтерес до вивчення проблем правового регулювання опіки та піклування посилився, вони були предметом кандидатських досліджень С.Є. Морозової (2011р.), Н.А. Д’ячкової (2006 р.), Н.А. Аблятіпової (2007 р.), Д.С. Прутяна (2007 р.) та ін. Також деякі питання опікунства та піклування висвітлені такими вченими як Гопанчук В.С., Розумовська З.В., Ромовська З., Санжаровська Т., Урумова Т. та ін.
Метою роботи є встановлення специ¬фічних особливостей інституту опіки та піклування, визначення його сутності і значення, виявлення недоліків законодавства у сфері регулювання опіки та піклування.
Мета дослідження зумовила вирішення таких завдань:
– охарактеризувати й оцінити сучасний стан правового регулювання суспільних відносин у сфері опіки та піклування, визначити шляхи його удосконалення;
– визначити місце інституту опіки та піклування в системі законодавства;
– розкрити специфіку елементів, які складають правовий статус учасників правовідносин у сфері опіки та піклування;
– визначити сутність поняття «опіка» та «піклування»;
– сформулювати пропозиції, спрямовані на удосконалення регламентації відносин у сфері встановлення, здійснення та припинення опіки і піклування.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері опіки та піклування.
Предмет дослідження – правове регулювання опіки та піклування за цивільним законодавством України.
Методи дослідження. У роботі використовувалися порівняльний метод, структурно-функціональний метод, що дало можливість визначити місце інституту опіки та піклування у системі законодавства України.
За допомогою методу формально-догматичного аналізу здійснено тлума¬чення цивільно-правових та сімейно-правових норм у сфері регулювання опіки та піклування та відповідних термінів. Метод системного аналізу надав можливість провести дослідження ознак опіки та піклування, правового статусу суб’єктів відносин у сфері опіки та піклування, виявити вади у правовому регулюванні відносин, пов’язаних з опікою та піклуванням.