Навчання діалогічного мовлення у молодшій школі

Содержание:ВСТУП 3 1. Особливості діалогічного мовлення та його функції 6 2. Особливості навчання молодших школярів 14 3. Навчання діалогічного мовлення молодших школярів 17 ВИСНОВКИ 27 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 29 ДОДАТКИ 30

Вступление:Інтеграція національної освіти у світову систему освіти та європейські заклади освіти пов’язані з навчанням іноземних мов, здійснюється з урахуванням основних принципів державної політики в Україні, до яких входять пріоритетність освіти; демократизація; гуманізація та гуманітаризація; національна спрямованість; неперервність системи освіти; нероздільність навчання і виховання. Загальна стратегія навчання іноземних мов визначається потребами сучасного суспільства та рівнем розвитку лінгвістичних, психолого–педагогічних та суміжних наук. Цією стратегією є комунікативний підхід, який зумовлює практичну межу навчання і вивчення іноземних мов, а саме: оволодіння іншомовним, міжкультурним спілкуванням, шляхом формування і розвитку вмінь навичок діалогічного спілкування. Для навчання діалогічного спілкування слід зазначити особливості комунікативного підходу до навчання іншомовного спілкування. Мова розглядається як засіб спілкування. Перевага віддається оволодінню поняттями та функціями. Мова вивчається через особисту діяльність учнів. Вони є головними автономними суб'єктами навчання, які володіють когнітивними й метакогнітивними стратегіями та прийомами оволодіння мовою й іншомовним спілкуванням та відповідають за свої успіхи і невдачі. Основними цілями є соціальна відповідність та прийнятність. Урок іноземної мови розглядається як діяльність спілкування. Це означає відмову від домінування на уроках формальних мовних вправ на користь діяльнісно й інтелектуально-орієнтованих завдань, які дають змогу вивчати іноземну мову як основний засіб міжкультурного спілкування в процесі цього спілкування. Навчання видів мовленнєвої діяльності відбувається інтегровано. Типовими завданнями е заповнення інформаційних програм, розв'язання проблем, рольова гра, симуляція. Типовими формами інтерактивності є групова і парна робота. Змінюється роль вчителя в процесі навчання. Вчитель сприяє спілкуванню, допомагає учням досягти автономії у визначенні цілей та шляхів вивчення іноземної мови, оволодіти мовленнєвими, мовними, невербальними засобами комунікації. Змінюється ставлення до помилок. Вони неминучі і розглядаються, як свідчення процесу навчання. Рідна мова використовується зрідка, де необхідно, коли це виправдано складною ситуацією. Питання комунікативного підходу до навчання іншомовного спілкування, зокрема навчання діалогічного мовлення, є дуже актуальним для освіти в сучасній школі. Адже, як відомо з власних спостережень, у школі на уроках іноземної мови далеко не всіх умов додержуються як вчителі так і учні. Дуже часто зустрічається такий вид роботи, як «вчитель – учні», а не «учні – учні»; матеріал використовується штучний і не веде до створення життєвих умов та ситуацій спілкування. Важливим недоліком у вивченні іноземної мови та іншомовного спілкування є використання не іноземної мови, а рідної, що не веде до ефективного сприйняття та подальшого використання іншомовного матеріалу. Звідси, актуальність нашого дослідження полягає у наступному: з одного боку, дискусія є ефективним засобом розвитку непідготовленого іншомовного спілкування, з іншого боку, проблема визначення шляхів навчання діалогічного мовлення у контексті комунікативного підходу не достатньо розроблена у методиці викладання іноземних мов у школі. Мета дослідження полягає в розробці методики навчання діалогічного мовлення з використанням різних шляхів до навчання цього виду мовлення. Об’єкт дослідження – процес визначення та встановлення шляхів навчання діалогічного мовлення. Предмет дослідження – зміст і комплекс вправ для навчання діалогічного мовлення з використанням різних шляхів та аспектів. Завдання дослідження: - уточнити психологічні особливості учнів молодшого шкільного віку для навчання діалогічного мовлення; - визначити особливості навчання діалогічного мовлення та його функції; - вивчити різні шляхи для навчання діалогічного мовлення; - розробити комплекс вправ для оволодіння вмінь і навичок діалогічного мовлення. Методи дослідження: - узагальнення досвіду викладання англійської мови в середніх навчальних закладах України; - опрацювання наукових джерел з методики навчання іноземної мови; - лінгвометодичний аналіз автентичного діалогу; - створення шляхів та системи вправ для навчання діалогічного мовлення; - запропонування комплексу вправ з використанням різних шляхів з для навчання діалогічного мовлення.

Выводы:Діалогічне мовлення – це процес взаємодії двох або більше учасників спілкування. Тому в межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі виступає як слухач і як мовець. Діалогічне мовлення має свої комунікативні, психологічні та мовні особливості. В процесі навчання нас цікавлять такі ситуації дійсності, які спонукають до мовлення - мовленнєві, або комунікативні - вони завжди містять у собі стимул до мовлення. Навчальні комунікативні ситуації створюються на уроці за допомогою вербальних і невербальних аудіовізуальних засобів, які мають стимулювати мотивацію навчання, викликати інтерес до участі у спілкуванні, бажання найкраще виконати завдання. Характерними мовними особливостями діалогічного мовлення є його еліптичність, наявність "готових "мовленнєвих одиниць, слів-заповнювачів пауз, а також так званих "стягнених форм". У діалозі широко вживаються "готові" мовленнєві одиниці. Їх називають "формулами", "шаблонами", "кліше", "стереотипами". Вони використовуються для висловлення подяки, обміну привітаннями, для привертання уваги співрозмовника на початку розмови, для підтвердження або коментування почутого тощо. У діалогічному мовленні часто зустрічаються слова, які називають "заповнювачами мовчання". Вони служать для підтримання розмови, для заповнення пауз у ній, коли мовець підшукує відповідну репліку. Репліка є першоелементом діалогу. Репліки бувають різної протяжності, але тісно пов'язані одна з одною за своїми комунікативними функціями, структурно та інтонаційно. Найтісніший зв'язок має місце між суміжними репліками. Сукупність реплік, що характеризується структурною, інтонаційною та семантичною завершеністю, називають діалогічною єдністю (ДЄ). Діалогічна єдність є одиницею навчання діалогічного мовлення. В реальних діалогах більшість ДЄ є складними, наприклад: "запитання – відповідь – спонукання" тощо. Залежно від провідної комунікативної функції, яку виконує той чи інший діалог, розрізняють функціональні типи діалогів: діалог-розпитування, діалог-домовленість, діалог-обмін враженнями (думками), діалог-обговорення (дискусія). В початкових класах важливо також розвивати в учнів уміння виражати особисте ставлення до сприйманої інформації. При навчанні говорінню є деякі моменти, які вимагають спеціального навчання. Функціональні опори дають прекрасну можливість викликати певний матеріал у мовленні учнів. Функціональні моделі діалогу можуть бути дані на картках (загальних і індивідуальних), у повному/усіченому вигляді. Також можна використати драматизацію, яка полягає в тому, що учні грають по ролях досліджуваний текст; ситуації, близькі до змісту тексту; або імпровізують, повністю відхиляються від змісту тексту, опираючись проте на його активну лексику. Розвитку навичок діалогічного мовлення сприяють різні ігри («Хвалько», «Відгадай»), рольові грі, різні ігрові прийоми. Система вправ для навчання діалогічного мовлення складається з трьох основних етапів: І етап – початковий, на якому відбувається презентація матеріалу; ІІ етап – середній, на якому відбувається практика сформованих вмінь та навичок діалогічного мовлення; ІІІ етап – останній, креативний – на цьому етапі відбувається творча, самостійна робота учнів у процесі діалогічного мовлення. Існують різні шляхи навчання діалогічного мовлення: навчання діалогічній єдності, навчання мікродіалогу та макродіалогу (самостійна робота учнів). Також відокремлюються і інші шляхи навчання діалогічного мовлення за допомогою тексту-зразка, на основі складання діалогу «Крок за кроком», створюючи певну ситуацію спілкування та використовуючи рольову гру. Навчання діалогічного мовлення відбувається у комплексі, що передбачає собою вправи для кожного етапу формування вмінь і навичок ведення діалогу.

Литература:1. Антонова Г.П., Антонова И.П. Обучаемость и внушаемость младших школьников // Вопросы психологии. — 1991. — № 4. — С. 42—50. 2. Виноградова МД., Первин И.Б. Коллективная познавательная деятельность и воспитание школьников. Из опыта работы. — М., 1977. (Учащиеся в коллективной познавательной деятельности: 14-40.) 3. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М.В.Га-мезо и др. — М., 1984. (Управление учением младших школьников: 115—121. Трудовая деятельность младших школьников: 121—126.) 4. Лейтес Н.С. Умственные способности и возраст. — М., 1971. (Младший школьный возраст: 133—162.). 5. Мисечко О.Є. Методика навчання англійської мови у середній школі. //Житомир. Полісся – 2002 6. Ніколаєва С.Ю., Гринюк Г.А. та ін. Сучасні технології навчання іноземного спілкування. – К., Ленвіт. – 1997 7. Ніколаєва С.Ю., Шерстюк О.М. Методика викладання іноземної мови у середніх навчальних закладах. // Київ. Ленвіт. – 2001 8. Ніколаєва С.Ю., Шерстюк О.М. Сучасні підходи до викладання іноземних мов. // Іноземні мови – 2001. - № 1. – с. 50 – 58 9. Ніколаєва С.Ю., Шерстюк О.М. Сучасні підходи до викладання іноземних мов. // Іноземні мови – 2002. - № 1. – с. 39 – 46 10. Петровський В.І. Вікова психологія. Київ. 1983 11. Серафимова М.А. Шаевич А.М. Тематические диалоги. Л., Просвещение. – 1988. – с. 52 – 70 12. Скалкин В.Л. Обучение диалогической речи (на материале английской речи): Пособие для учителей. – К.: Рад. Школа, 1989. 13. Скляренко Н.К. Обучение речевой деятельности на английском языке. Киев. 1998. 14. Скляренко Н.К. Сучасні вимоги до вправ для формування навичок і вмінь // Іноземні мови. – 1998. - № 3 – с. 3 – 8.