Зв‘язки з громадськістю у політичній сфері: особливості розвитку на прикладі зарубіжних країн

Содержание:Вступ 3 Розділ 1. Історичні аспекти розвитку та правове регулювання зв’язків з громадськістю у політичній сфері зарубіжних країн 6 1.1 Історичні аспекти розвитку зв’язків з громадськістю у політичній сфері зарубіжних країн 6 1.2 Сутність, мета та методи зв’язків з громадськістю у політичній сфері зарубіжних країн 8 1.3 Правове регулювання зв’язків з громадськістю у політичній сфері зарубіжних країн 13 Розділ 2. Особливості розвитку та сучасні технології зв’язків з громадськістю у політичній сфері зарубіжних країн 17 2.1 Використання зв’язків з громадськістю у політичній сфері зарубіжних країнах на міжнародній арені 17 2.2 Зарубіжний досвід організації зв’язків з громадськістю у політичній сфері з боку органів державної влади 23 2.3 Сучасні зарубіжні технології зв’язків з громадськістю у політичній сфері та можливості їх застосування для українських реалій 27 Висновки 33 Список використаних джерел 35  

Вступление:Актуальність теми. У ХХІ ст. управління є важливою і невід’ємною складовою політичного життя суспільства та вирішує завдання як координації політичних, соціальних та економічних процесів у суспільстві, так і формування іміджу, завоювання довіри мас, перемоги на виборах тощо. Ці завдання вирішуються за допомогою технологій зв’язків з громадськістю або паблік рілейшинз. Паблік рилейшнз (або зв’язки з громадськістю) стають все більш актуальними та вживаними технологіями в сучасному світі, особливо, коли мова йде про держави із демократичними політичними системами, де взагалі неможливе використання тоталітарних або авторитарних технологій впливу на населення з боку влади. У сучасних умовах співпраця держави та громадянського суспільства перестала бути виключно завданням національного рівня. До цього процесу активно долучаються й міжнародні організації, що не тільки сприяє посиленню соціального діалогу в окремих державах, а й дає змогу розбудовувати стабільні відносини між державами на єдиних ціннісних засадах: захисту прав людини, верховенства права та демократії. У свою чергу, це зумовлює активізацію діалогу влади та громадських організацій, підвищує його якість, ефективність взаємодії сторін, результативність співпраці та характер досягнутих домовленостей, що сприяє зміцненню потенціалу консенсусної демократії і солідарних засад соціального розвитку. Зв’язки з громадськістю у політичній сфері розуміють, перш за все, як управління соціальними процесами і масовими соціальними комунікаціями, тобто як комунікаційний менеджмент, що, у свою чергу, передбачає на методологічному рівні розуміння будь-якої політичної PR-кампанії як складного соціокультурного процесу, а на практиці дає можливість реалізувати стратегічний підхід до її управління. Але розгляд феномену «паблік рилейшнз», що реалізував себе і в політичній сфері, більше того, в Україні спочатку взагалі асоціювався лише з політичним життям, передбачає його вивчення не лише в контексті політичного менеджменту, а й у контексті науки про прикладні соціальні комунікації. Зв’язки з громадськістю у політичній сфері являють собою процес формування політичної громадської думки та управління нею в інтересах політичної системи або певних її елементів - держави, партій, громадських об'єднань тощо. Зв'язки з громадськістю особливу роль у політиці відіграють тому, що політика – це усвідомлена діяльність з визначення мети і цілей розвитку суспільства, усіх його сфер, з організації, регулювання, контролю та управління процесами функціонування й розвитку всіх підсистем соціальної системи, соціальних груп і політичних організацій. Зв’язки з громадськістю є об’єктом дослідження таких вчених, як С.Блек, Е.Бернауз, Р.Харлоу, Г.Г.Почепцов, В.Г.Королько, О.В.Шевченко, А.В.Яковець, Є.Б.Тихомиров, В.М.Бебик, О.М.Чуміков, Є.Б.Малків, Є.Б.Сучков та інші. Метою написання роботи виступає дослідження особливостей розвитку зв’язків з громадськістю у політичній сфер на прикладі зарубіжних країн. Виходячи з поставленої мети, завданнями роботи виступають: 1. Розглянути історичні аспекти розвитку зв’язків з громадськістю у політичній сфері зарубіжних країн. 2. Визначити сутність, мету та методи зв’язків з громадськістю у політичній сфері зарубіжних країн. 3. Охарактеризувати правове регулювання зв’язків з громадськістю у політичній сфері зарубіжних країн. 4. Дослідити використання зв’язків з громадськістю у політичній сфері зарубіжних країнах на міжнародній арені. 5. Охарактеризувати зарубіжний досвід організації зв’язків з громадськістю у політичній сфері з боку органів державної влади. 6. Розглянути сучасні зарубіжні технології зв’язків з громадськістю у політичній сфері та можливості їх застосування для українських реалій. Об’єктом дослідження виступають зв’язки з громадськістю у політичній сфері. Предметом дослідження зв’язки з громадськістю у політичній сфері зарубіжних країн. У дослідженні застосовано методи системного аналізу, порівняння, індукції та дедукції, визначення зв’язків між явищами та процесами, класифікації тощо. Системний аналіз передбачає усебічне дослідження предмету з різних точок зору, порівнянні передбачає співставлення подібностей або відмінностей за певними ознаками, індукція передбачає формування умовиводів від окремих фактів до узагальнення, дедукція передбачає застосування загальних наукових положень при дослідженні конкретних явищ. Структура роботи передбачає написання вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.  

Выводы:Поштовхом для розвитку зв’язків з громадськістю було виконання політичних завдань. Найбільш масштабні технології зв’язків з громадськістю використовувалися напередодні вступу США у Першу світову війну, а потім акціями під час Другої світової війни. Поступово зв’язки з громадськістю у політичній сфері став вагомою складовою громадянського суспільства. Це стало наслідком інформаційної революції і загального росту інтелектуальної діяльності людини. Починаючи із 1970-х років, зв’язки з громадськістю отримали широке розповсюдження по всьому світу. Інтенсивний розвиток зв’язків з громадськістю на пострадянському просторі в 1990-х роках супроводжувались певним відхиленням від первісних цілей і задач західного паблік рилейшнз. У період накопичення капіталу зв’язки з громадськістю у цих країнах стали розуміти, як складову частину реклами (перш за все політичної) і прикладних розділ політичної психології, який активно використовується виключно у передвиборчих кампаніях. Головним завданням стало просування «репутації престижу» - конструювання суперпозитивних іміджів політиків, кандидатів на виборах різних рівнів. Стан зв’язків з громадськістю у політичній сфері відображає стан галузі зв’язків з громадськістю в державі в цілому, а якість політичної PR-комунікації визначається рівнем розвитку громадянського суспільства, тобто суспільства, у якому влада залежить від громадян, а не навпаки. Зв’язки з громадськістю у політичній сфері багато років успішно використовуються зацікавленими державними й структурами країн Заходу з метою формування й просування вигідного образа своєї держави, ідеології, культури, і загальної цивілізаційної місії. Сьогодні зв’язки з громадськістю у політичній сфері розглядається керівництвом і громадськістю США як порівняно недорогий, але досить ефективний напрямок зовнішньополітичної діяльності та спосіб просування американської зовнішньої політики й державних інтересів по усьому світу. Будучи піонером у сфері публічної дипломатії, США активно практикують масштабні програми культурного й освітнього обміну, реалізують безліч проектів в області цивільного суспільства, відкривають публічні бібліотеки у всіх куточках світу, організовують віщання теле- і радіо- програм на різних мовах і т.п. Отже, сучасні глобальні тенденції свідчать про підвищення актуальності гуманітарного виміру зовнішньої політики, зв’язки з громадськістю у політичній сфері стають усе більше вагомим фактором міжнародного життя більшості розвинених держав. Досвід зарубіжних країн доводить, що необхідною умовою ефективної та прозорої діяльності влади є її тісна взаємодія з громадськістю, але враховуючи те, що таким чином громадськість отримує реальну владу, стає її джерелом, органи влади не завжди охоче йдуть на реалізацію співпраці з населенням, зводячи її демократичні механізми до суто формальних речей. Для зв’язків з громадськістю у політичній сфері одним із ключових питань учасників виборчих перегонів, зокрема, партій буде забезпечення змістовного наповнення їх функціонування. Зокрема, заявляти про себе на ниві публічної політики, брати участь у політичних дискусіях, ініціювати політичні події та інформаційні приводи для підняття свого іміджу, тобто ефективно себе позиціонувати. Виборець формує свої політичні переваги не лише на основі іміджу, а й керуючись змістовним наповненням діяльності політичних партій чи лідерів, включаючи ініціювання політичних подій та розробку акцій. Будь-які управлінські дії партії (блоку) чи окремого політика мають бути спрямованими як на внутрішню організацію, так і на технології, що працюють на потенційний електорат. Необхідна система технологічного інформаційного забезпечення, створення центрів аналітичного консультування.  

Литература:1. Бажинова О. А. Комунікативна взаємодія органів державної влади та громадськості: зарубіжний досвід та Україна // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_du/2012_2/files/DU212_27.pdf 2. Бугрим В.В. Політична реклама, PR і виборчі технології в Україні – на минулих і майбутніх президентських та парламентських перегонах // Електронний ресурс. – Режим доступу: www.piar.kiev.ua. 3. Ваганова О. Куда движется PR Электронный ресурс / О. Ваганова, С. Гусев // Компаньйон. – 2009 – № 13 (3–9 ап-реля). // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://pr-center. org.ua/stat_show.php?zap=512. 4. Вороняк І. “Чорний” піар і “брудні” виборчі технології – різні речі / І. Вороняк // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://kolibri.biz.ua/index. php/pr-/34-2010-02-26-16-55-15. 5. Грищенко О. Політична комунікація. Скільки конструктивного, а скільки деструктивного? / О. Грищенко // Віче. – 2006. – № 9. – С. 76–79. 6. Ільницька У.В. Політичні стереотипи та стереотипізація мислення: роль та значення у системі іміджевих комунікацій / У.В. Ільницька // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку : зб. наук. пр. – Л. : Ін-т народознавства НАН України, Ін-т українознавства НАН України, 2007. – Вип. 18. – С. 96–100. 7. Кириченко К.В. “Чорний піар” як соціально-комунікативна технологія (на матеріалі виборчих кампаній у ЗМІ) : авто-реф. дис. на здобуття наук. ступеня прикладні соціально-комунікаційні технології : спец. 27.00.06. – К., 2010. – 16 с. 8. Королько В.Г. Зв’язки з громадськістю. Наукові основи, методика, практика : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В.Г. Королько, О.В. Некрасова. – 3-тє вид. доповн. i перероб. – К. : Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2009. – 831 с. 9. Кочубей Л. Політичний PR: управлінська складова Електронний ресурс / Л. Кочубей // Політичний менеджмент. – 2009. – С. 291–300. – // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/bookscontent.php3? b=28&c=74 10. Кочубей Л.О. Виборчі технології: навч. посіб. / Л.О. Кочубей. – К. : Украінський центр політичного менеджменту, 2008. – 332 с. 11. Крутій О.М. Діалогова взаємодія органів держаної влади та громадськості: монографія / О.М. Крутій. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. – 236 с. 12. Латфуллин Г.Р. Политическая организация : учеб. пособ. / Г.Р. Латфуллин, Н.В. Новичков. – СПб. : Питер, 2007. – 656 с. 13. Лендьєл М.О. Місцева демократія у країнах Центральної і Східної Європи: монографія / М.О. Лендьєл. – Ужгород : Мистецька лінія, 2011. – 688 с. 14. Полторак В.А. Політичні паблік рилейшнз: історія виникнення, основні функції та методи // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Staptp/2011_49/files/ST49_21.pdf 15. Почепцов Г.Г. Стратегические коммуникации: стратегические коммуникации в политике, бизнесе и государственном управлении / Г.Г. Почепцов. – К. : Альт-прес, 2008. – 216 с. 16. Публічна дипломатія та лобіювання громадських інтересів на місцевому рівні : матеріали всеукраїнської конференції за підсумками однойменного проекту у Верховній Раді України, 25 лютого 2009 р., Київ. – К.: ІПО, 2009. – 80 с. 17. Рогозин А. «Общественная дипломатия» НАТО: информационная безопасность России / Рогозин А. // Власть, 2008 – №9. – С. 26-32. 18. Саямов Ю. Дипломатия городов // Международная жизнь, 2008. – №8-9. – С. 129-145. 19. Сеидов В.Г. От традиционной дипломатии к публичной дипломатии // Информация. Дипломатия. Психология / Под.ред. Кашлева Ю.Б. – М.: Известия, 2002. – С. 312-335 20. Слісаренко І. Теорія і практика «м’якої сили» у міжнародних відносинах / Слісаренко І. // Освіта регіону, 2008. – №1-2. – С. 102-108. 21. Шубін С.П. Проблеми політичного PR у державному управлінні та методологія їх вирішення // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www. Їkbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2011-1/doc/4/05.pdf