Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності, організованої групи чи злочинної організації, як обставина, що виключає злочинність діяння

Содержание:   ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ОБСТАВИН, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ 5 1.1. Поняття обставин, що виключають злочинність діяння 5 1.2. Класифікація обставин, що виключають злочинність діяння 13 РОЗДІЛ 2. ВИКОНАННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ ЯК ОБСТАВИНА, ЩО ВИКЛЮЧАЄ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ 17 ВИСНОВКИ 28 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 30  

Реферат:  

Вступление:   Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку суспільства, зокрема в Україні, зросла кількість злочинів, вчинених організованими групами та злочинними організаціями. Важливим з точки зору забезпечення інтересів держави та суспільства є протидія та боротьба з даними видами злочинних угрупувань. Тому у даному аспекті існують спеціально призначені підрозділи, що займаються вказаною діяльності шляхом законспірованої участі в останній. Необхідним є визначити межі заподіяння шкоди особами, які виконують відповідні спеціальні завдання. Метою роботи є аналіз виконання спеціального завдання як обставини, що виключає злочинність діяння. Задля досягнення мети нами було поставлено наступні завдання: ? визначити поняття та ознаки обставин, що виключають злочинність діяння; ? вказати класифікацію відповідних обставин відповідно до кримінального законодавства України; ? окреслити поняття виконання спеціального завдання як обставини, що виключає злочинність діяння; ? визначити особливості суб’єктів виконання спеціального завдання, а також мети та меж заподіяння внаслідок цього шкоди. Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що регулюють питання про обставини, що виключають злочинність діяння. Предметом дослідження виступає виконання спеціального завдання як обставина, що виключає злочинність діяння. Методологія дослідження. Задля розкриття теми автором були використані такі методи дослідження: ? структурно-логічний − з метою логічною побудови структури роботи, а також структурного викладу основного матеріалу; ? науковий − з метою висвітлення підходів до розуміння досліджуваних питань; ? формально-правовий − для аналізу кримінального законодавства з розглядуваних питань. Структура роботи. Робота складається зі вступу, основної частини, яка вміщує два розділи, висновків та списку використаної літератури.  

Выводы:   При дослідженні теми про виконання спеціального завдання як обставини, що виключає злочинність діяння, автор прийшов до наступних висновків: 1. На практиці існують випадки, коли, з одного боку, діяння, що вчиняється особою, підпадає під всі ознаки складу злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, проте кримінальна відповідальність за вказані діяння не настає; це означає, що йде мова про певні види діяння, які законом не кваліфікуються як злочинні, оскільки завдяки таким діянням була відвернута набагато більша шкода охоронюваним суспільним відносинам, ніж завдана; дані випадки у науці називаються обставинами, що виключають злочинність діяння. 2. Такі обставини можна визначити як передбачені КК та іншими нормативно-правовими актами зовнішньо подібні із злочинами суспільно корисні (соціально прийнятні) та правомірні вчинки, що виключають підставу кримінальної відповідальності за шкоду, заподіяну правоохоронюваним інтересам. 3. Законодавець передбачає сім видів таких обставин, які можна згрупувати: а) здійснення особою свого суб’єктивного права (наприклад, необхідна оборона, крайня необхідність, затримання злочинця тощо); б) виконання юридичного обов’язку (наприклад, виконання професійних обов’язків, наказу або розпорядження тощо); в) здійснення владних повноважень (наприклад, застосування запобіжних заходів, фізичної сили, спеціальних засобів або зброї, примус до покори). 4. Однією із обставин, що була предметом нашого розгляду, є виконання спеціального завдання із перешкоджання та розкриття злочинної організації чи організованої групи; при цьому завдається шкода правоохорнюваним суспільним відносинам, проте заподіяння шкоди не може визнаватися злочинними за таких умов: заподіяння шкоди є вимушеним; здійснюється особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації; метою завдання шкоди було попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації; під час виконання зазначеного спеціального завдання особою, яка його виконує, не вчинено злочинів, зазначених у ст. 43 КК; 5. Суб’єктами виконання спеціального завдання є лише особи, що уповноважені на це державою: співробітники оперативних підрозділів, гласні та негласні співробітники тощо; діяльність останніх здійснюється на основі відповідного завдання, розробленого плану, затвердженого керівником підрозділу, органу, повинно бути документально оформлено; 6. Відповідні працівники будуть нести кримінальну відповідальність у випадку перевищення меж заподіяння шкоди, вказаних у ч. 2 ст. 43 КК (вчинення особливо тяжкого злочину, тяжкого злочину, поєднаного із застосування насильства чи спричиненням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому тощо); проте, в будь-якому разі виконання спеціального завдання буде пом’якшувальною обставиною у випадку притягнення особи до кримінальної відповідальності.  

Литература:   1. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 року №254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. − №30. − Ст. 141. 2. Кримінальний кодекс України : Кодекс від 05.04.2001 №2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. − №25-26. − Ст. 131. 3. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю : Закон України від 30.06.1993 №3341-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. − №35. − Ст. 358. 4. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18.02.1992 №2135-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. − №22. − Ст. 303. 5. Абакумова Ю. В. Проблеми кваліфікації злочинів, учинених під час виконання спеціального завдання Електронний ресурс / Ю. В. Абакумова. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/dtr/pravo/2010_2/ files/LA210_12.pdf. 6. Абакумова Ю. В. Суб’єкти виконання спеціального завдання з попередження або розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації Електронний ресурс / Ю. В. Абакумова. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/dtr/pravo/2009_1/files/pravo_ 01_09_Abakumova.pdf. 7. Аніщук В. В. Обставина, що виключає злочинність діяння: поняття та юридична природа Електронний ресурс / В. В. Аніщук // Держава і право. – Вип. 48. – С. 495-498. 8. Вельтмандер А. Т. Методологические основы изучения обстоятельств, исключающих преступность деяния / А. Т. Вельтмандер // Вестник Томского государственного университета. – 2011. − №347. – С. 97-99. 9. Вереша Р. В. Кримінальне право України. Загальна частина : Навч. посіб. / Р. В. Вереша. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 320 с. 10. Колосовский В. В. Правовая природа обстоятельств, исключающих преступность деяния / В. В. Колосовский. – С. 99-104. 11. Кримінальне право України: Загальна частина : Підручник / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін. ; За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. − К. : Юрінком Інтер, 2005. − 480 с. 12. Луценко Е. Г. Об обстоятельствах, исключающих преступность деяния / Е. Г. Луценко // Вестник Ставропольского государственного университета. – 2010. − №68. – С. 65-69. 13. Орехов В. В. Необходимая оборона и иные обстоятельства, исключающие преступность деяния / В. В. Орехов. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 217 с. 14. Рабаданов А. С. Выполнение специального задания как обстоятельство, исключающее преступность деяния / А. С. Рабаданов // Правовая культура. – 2011. – №1. – С. 97-104. 15. Радченко Е. В. Причинение вреда при выполнении специального задания в уголовном законодательстве зарубежных стран / Е. В. Радченко // Сибирский юридический вестник. – 2012. − №4. – С. 69-75. 16. Уголовное право. Общая часть : Учебник / Отв. ред. И. Я. Козаченко. − М. : Норма, 2008. − 720 с. 17. Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина : Підручник для студентів вищих навчальних закладів / П. Л. Фріс. − К. : Атіка, 2004. − 488 с.