Выводы:Отже, М. Коцюбинський багато зробив у дослідженні життя та побуту гуцулів. Твір «Тіні забутих предків» став своєрідною енциклопедією фольклорно-етнографічного життя гуцулів в мініатюрі. Діяльність
М. Коцюбинського в цій галузі, зокрема зібрані ним етнографічні матеріали є неабияким надбанням української етнографічної науки. Тим більше, на відміну від своїх попередників, у цій ділянці, він звернув увагу на такі питання, які зовсім або майже зовсім не ставились в українській етнографії.
Відомі українські етнографи високо цінували діяльність Коцюбинського в галузі етнографії, вважаючи його одним з кращих дослідників народного життя.
Свої знання, матеріали, замальовки та досвід в роботі з етнографічним матеріалом М. Коцюбинський вдало використав у написанні численних оповідань про життя українського, молдавського, татарського, мусульманського та інших народів.
Таким чином, легенди і казки, що їх часто вплітає письменник відповідно до світосприймання своїх героїв, художні засоби, створені переважно на місцевому матеріалі, діалектизми, що майстерно вкраплюються і в авторську мову, і в мову персонажів – все це надає творові водночас не відриває від «землі». Гуцульщина вимальовується перед нами такою, якою її бачили самі гуцули, котрі глибоко вірили, ніби природа одухотворена, жива, діюча, заселена злими чи добрими духами.
В ході дослідження було встановлено, що епістолярій Михайла Коцюбинського – одного з найпомітніших естетів у нашому красному письменстві – свідчить про широкі особисті й творчі зв’язки з письменниками всієї України, серед яких було багато друзів і однодумців. У своїх листах М. Коцюбинський інформує про власні погляди на життєві, суспільні явища, на питання філології, перекладу, проблеми літератури, літературної мови, родинні стосунки та ін.
Письменник розповідає про свої творчі плани та турботи. Крім того, у деяких листах він пише про несприятливі умови, у яких йому доводиться працювати, про злидні й труднощі, про перешкоди видання творів українською мовою, і разом з тим у його листах відчутна щира любов до життя, оптимізм та віра не лише в справедливість та загальнолюдські ідеали, а й у майбутнє своєї держави. Значну увагу в листуванні приділено оцінці мови творів відомих українських письменників, що засвідчує достатньо високий розвиток її, зокрема в художній літературі й публіцистиці.
Окрім того, в курсовій роботі розглянуто проблему аналізу найменувань визначеної лексико-семантичнолї групи (антропоніми і загальні назви) та їх формально-граматичних особливостей (усічення флексій у кличному відмінку) при звертанні до адресата мовлення – на матеріалі повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Встановлено літературні та специфічні діалектні особливості предмета дослідження.
Було проаналізовано специфіку вираження культурно-історичного компонента в епістолярії М. М. Коцюбинського. Наголошено, що культурно-історичний компонент в епістолярному тексті виявляє себе у двох аспектах – лінгвістичному й культурологічному – і містить важливу культурно-історичну інформацію про певну епоху.
Підсумовуючи зазначимо, що культурно-історичний компонент в епістолярному тексті закономірно буде виявлено у двох аспектах – лінгвістичному й культурологічному, які становлять тут єдиний і непорушний комплекс, оскільки мова і культура – це ті дві нерозривні знакові системи, які не можуть функціонувати оптимально одна без одної, оскільки знаки культури реалізовано мовними знаками.
Отже, аналіз культурно-історичного компонента в письменницькому епістолярії стає необхідним, актуальним і перспективним як вияв важливої культурно-історичної інформації про відповідну епоху через призму мовного й позамовного.