Выводы:Отже, лише глибокий аналіз конкурентоспроможності продукції як економічної категорії та показника економічної діяльності надасть можливість підприємству вирішити стратегічне завдання щодо «просування» продукції на будь-якому вітчизняному ринку. Незважаючи на те що під конкурентоспроможністю продукції розуміють комплекс її споживчих і вартісних (цінових) характеристик, які визначають її успіх на конкурентному ринку, продукція є результатом виробничо-господарської діяльності підприємства.
Конкурентоспроможність окремого товару (послуги) визначається як його перевага у порівнянні з яким-небудь іншим товаром (аналогічним за призначенням чи його замінником) при вирішенні потенційним покупцем його проблем. Тобто це ступінь відповідності товару на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо.
Оскільки в довгостроковому періоді за умови проведення вдалої маркетингової політики якість продукції стає однією із найважливіших конкурентних переваг продукції, слід розглянути методи оцінювання конкурентоспроможності, що ґрунтуються на порівнянні зі зразком для визначення відносного рівня якості, тобто диференційований, комплексний, і змішаний методи.
На сьогодні результати оцінки конкурентоспроможності продукції за загальною схемою оцінки можуть бути використані для вибору шляхів оптимального підвищення конкурентоспроможності продукції та конкретного розв’язання ринкових задач. Це сприятиме основним напрямам зміцнення конкурентних позицій і самого підприємства. Конкурентоспроможність продукції можна також розглядати і як уміння підприємства виготовляти продукцію у достатній кількості.
На нашу думку, конкурентоспроможність продукції є необхідною, але недостатньою умовою довгострокового виживання й успіху підприємства. Іншою такою умовою є ефективність діяльності підприємства, яка тісно пов'язана з рентабельністю продукції.
Сучасна наука має у розпорядженні розгалужений набір методів оцінки конкурентоспроможності, але незважаючи на це, процес їх модифікації і створення нових варіантів має продовжуватися. Аналіз підходів до оцінки конкурентоспроможності товару, що базуються на вияві точки зору споживача, зокрема праць з маркетингу, показує, що така найважливіша особливість товару, як «особливості споживача» недостатньо враховується. У виданнях, які присвячені проблемі конкуренції, в кращому разі мова йдеться про споживачів, як про один з боків ринкового механізму, без вивчення такої складової покупця, як споживацька поведінка.
Основні поняття та процедури в системі управління витратами розглядаються за трьома напрямками: планування витрат; облік та план – фактичний контроль витрат; корегувальний вплив на процес формування витрат. Планування витрат передбачає такі дії: складання класифікації витрат; визначення норм витрат ресурсів, виходячи із запланованого обсягу випуску продукції та необхідності підтримки оптимального режиму роботи технологічного обладнання; розрахунок вартості витрат на основі даних про заплановані витрати ресурсів та існуючі ціни на них; визначення умов, за яких можлива економія ресурсів або допустима їх перевитрата порівняно з нормами; розроблення програми ресурсозбереження; складання плану-кошторису на витратному горизонті планування.
Беззаперечним є той факт, що на ринку товари з відмінними якостями можуть різними способами конкурувати один з одним. Економічна практика показала, що споживачі на ринку не виступають одним цілим – вони різними способами реагують на один і той же товар з одними і тими ж якостями і цю якість необхідно враховувати в теоретичних розробках проблеми конкурентоспроможності.
В сучасних умовах господарювання промисловим підприємствам необхідно підсилити стратегічну орієнтацію власних систем управління. Тому вітчизняним промисловим підприємствам харчової галузі слід прискорити процес створення конкурентоспроможних систем управління, адаптованих до особливостей сучасних ринкових відносин. Для формування таких стратегічно орієнтованих систем управління необхідно вирішення ряду науково-методичних і практичних завдань, а саме:
1. Побудова концепції управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства як об’єктом діагностики, оцінки та прогнозування;
2. Формування інструментарію оцінки власних переваг щодо конкурентів на ринку;
3. Удосконалення технології управління конкурентоспроможністю підприємства, визначення змісту його функцій, мотиваційних механізмів процесів модернізації підприємства;
4. Визначення методів управління змінами на підприємстві, що в умовах його модернізації забезпечують швидке пристосування до нововведень;
5. Організація процесу формування й реалізації стратегії управління конкурентоспроможним потенціалом в умовах модернізації підприємства.
Для «ХХХХ» актуальним є оптимізація логістичного ланцюга постачання за регіонального збуту продукції. Оптимізація системи збуту дасть «ХХХХ» змогу збалансувати канали розподілу продукції, частково відмовитися від послуг дрібнооптових та середньооптових посередників, тим самим отримавши більшу ринкову незалежність. Важливим завданням оптимізації системи збуту є налагодження зв’язків з безпосередніми кінцевими замовниками продукції (мережевими супермаркетами або розподільними центрами), зменшуючи тим самим кількість елементів ланцюга у каналі розподілу.
Взаємодія з кінцевими покупцями на регіональних ринках дасть змогу точніше визначати потреби споживачів, за рахунок чого підприємство зможе оптимальніше формувати свій план виробництва за позиціями асортименту, який буде максимально відповідати реальному ринковому попиту. Також оптимізація системи збуту дасть «ХХХХ» змогу вирішити проблеми із забезпечення своєчасною і достовірною інформацією про стан ринку, зменшити витрати на просування та збільшити частку ринку.
Удосконалення системи управління витратами націлене на постійний пошук і виявлення резервів економії ресурсів, нормування їх витрат, планування, облік та аналіз витрат за їх видами, стимулювання ресурсозбереження і зниження витрат з метою підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.
Щодо охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях на
«ХХХХ», то слід зазначити, що стан системи управління охороною праці на підприємстві є задовільним, проте з наявними недоліками і порушеннями. Зокрема, відсутні певні нормативно-правові акти, які мають бути на підприємстві, недостатнє освітлення приміщення бухгалтерії тощо. У відповідь на це нами були розроблені рекомендації, впровадження яких призведе до покращення даної ситуації.
Провівши порівняльну характеристику альтернативних проектів удосконалення виробничої діяльності «ХХХХ», визначаємо, що більш ефективним є запровадження нової системи збуту. Даний проект корегування цінової політики є інвестиційно привабливим, оскільки дисконтований грошовий протік складає 20,12 тис. грн., а термін реалізації проекту складає 3,86 роки.
Розглянувши 5 варіантів оптимізації якості продукції «ХХХХ», можна зробити висновок, що найбільш економічно доцільним напрямком підвищення конкурентоспроможності кефіру «ХХХХ» є залучення представників та консультантів та інвестування коштів у встановлення системи якості «під ключ», так як ймовірність успіху становить 0,9.
Таким чином, запропоновані нами шляхи удосконалення будуть сприяти більш повному та достовірному відображенню результатів операцій у фінансовій звітності суб’єкта господарювання, а саме від цього залежить ефективність та оперативність прийняття рішень щодо стратегії і тактики розвитку підприємства користувачами даної звітності.