Свято народної культури

Содержание:Вступ 3 1. Походження свята Маланки або Щедрого вечора в Україні 4 2. Особливості святкування щедрого вечора 6 2.1. Прикмети пов’язані зі святом 15 2.2. Вірування та ворожіння 17 2.3. Щедрування 18 2.4. Засівання 21 Висновки 26 Список використаної літератури 27 Додатки 29  

Вступление:Щедрий вечір (Маланка, Маланія, Васильєв вечір) – вечір 13 січня напередодні Старого Нового року . Святкування його походить від стародавнього, ймовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем – це також день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Миланки). Меланка-Вода приходить на щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні торжества та справити гостини, які в народі так і називають – гостини Меланки. У народній традиції обидва свята об'єдналися в Щедрий вечір, або свято Меланки. В ряді західних регіонів України, зокрема, на Галичині Щедрим (Другим Святим вечором) називають вечір 18 січня напередодні Водохреща (на решті України цей вечір знано як Голодна кутя). За стародавнім міфом, окрім сина, у всеєдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Миланкою, бо вона була така мила й чарівна. Одного разу коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав із срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому на Щедрий Вечір ще святкують Василя, у жертву приносять свиню, яка вважається місячною твариною, а Васильчик став покровителем цих тварин. Тому, за народними звичаями, на Меланку готували свинячі нутрощі, по них ворожили, який буде врожай, а з свинячих ніжок варили «дриглю», щоб у людей не боліли ноги. Вшановували Меланку-Миланку за якомога багатшими столами, бо то є продовження Щедрого Вечора з усіма його добрими богами і душами предків.  

Выводы:«Маланка» («Меланка») – традиційний новорічний обряд із використанням масок. Назвою він зобов'язаний св. Меланії, день якої за церковним та юліанським календарем припадав на 31 грудня за ст. ст. Зранку цього дня починають готувати другу обрядову кутю – щедру. На відміну від багатої, її можна заправляти скоромниною. Як і на багатий вечір, кутю також ставлять на покуті. Крім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб обдаровувати щедрувальників та посівальників. Звечора і до півночі щедрувальники обходять оселі. За давньою традицією, новорічні обходи маланкарів, як і різдвяних колядників, відбуваються після заходу Сонця, тобто тоді, коли володарює усяка нечиста сила. Дівчата-підлітки поодинці чи гуртом оббігають сусідів, щоб защедрувати. На Меланки ходять також і парубоцькі гурти. Вони називаються «водити Меланку». Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з них, зазвичай, перевдягнений в жіноче вбрання і його називають Меланкою. За давнім звичаєм ряжені, закінчивши ритуальний обхід, вранці йшли на роздоріжжя палити «Діда», або «Дідуха», – снопи, соломи, що стояли на покуті від Святого вечора до Нового року, потім стрибали через багаття. Це мало очистити від спілкування з нечистою силою. А наступного дня, коли починає світати, йдуть посівати зерном. Зерно беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Зайшовши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх з Новим роком.  

Литература:1. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис / О. Воропай. – К. : Велес, 2005. – 528 с. 2. Дмитренко М. Народні повір’я / М. Дмитренко. – К. : Редакція часопису «Народознавство», 1997. – 68 с. 3. Історія української культури / За заг. ред. І. Крип’якевича. – 3-тє вид., стереотип. – К. : Либідь, 2000. – 656 с. 4. Кордон М. В. Українська та зарубіжна культура / М. В. Кордон. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 584 с. 5. Корінний М. Короткий термінологічний словник з української та зарубіжної культури / М. Корінний, Г. Потапов, В. Шевченко. – К. : Україна, 2000. – 182 с. 6. Культура і побут населення України / В. І. Наулко, Л. Ф. Артюх, В. Ф. Горленко та ін. – К. : Либідь, 1993. – 288 с. 7. Культурологія. Українська та зарубіжна культура / За ред. М. Заковича. – К. : «Знання», 2007. – 567 с. 8. Культурологія: теорія та історія культури : Навч. посіб. / За ред. І. І. Тюрменко, О. Д. Горбула. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 368 с. 9. Лановик М. Б. Українська усна народна творчість / М. Б. Лановик, З. Б. Лановик. – К. : Знання-Прес, 2003. – 591 с. 10. Лозко Г. С. Українське народознавство / Г. С. Лозко. – К. : Зодіак-ЕКО, 1995. – 368 с. 11. Плотнікова Н. В. Концепт Щедрій вечір у міфологічній картині світу / Н. В. Плотнікова // Лінгвістичні дослідження : Зб. наук. пр. – Харків : ХНПУ. – Вип. 26. – 2008. – С. 79-88. 12. Пономарьов А. П. Етнічність та етнічна історія України / А. П. Пономарьов. – К. : Либідь, 1996. – 217 с. 13. Українознавство : Посібник / Уклад.: В. Я. Мацюк, В. Г. Пугач. – К. : Зодіак-ЕКО, 1994. – 399 с. 14. Українська минувшина : Ілюстрований етнографічний довідник / За ред. А. П. Пономарьова. – К., 1998. – 255 с. 15. Українське народознавство / М. С. Глушко, Т. О. Гонтар, Г. Й. Горинь та ін. ; За ред. С. П. Павлюка. – К. : Знання, 2006. – 568 с. 16. Українські традиції / За ред. О. В. Ковалевського. – Харків : Фоліо, 2003. – 573 с. 17. Шевнюк О. Л. Культурологія : Навчальний посібник / О. Л. Шевнюк. – К. : Знання-Прес, 2007. – 353 с.