Правопорядок як результат правоохоронної діяльності.

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРАВОПОРЯДКУ, ЙОГО СПІВВІДНОШЕННЯ З СУСПІЛЬНИМ ПОРЯДКОМ 5 РОЗДІЛ 2. СПІВВІДНОШЕННЯ ПРАВОПОРЯДКУ І ЗАКОННОСТІ 9 РОЗДІЛ 3. РОЛЬ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ І ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ ДЛЯ ПІДТРИМАННЯ ПРАВОПОРЯДКУ В УКРАЇНІ 11 РОЗДІЛ 4. ЗАВДАННЯ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ПО ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ І ПІДТРИМАННЮ ПРАВОПОРЯДКУ В УКРАЇНІ 18 ВИСНОВКИ 23 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 25  

Вступление:Історичний досвід доводить, що мир між людьми, інститутами влади, збудований на повазі права на справедливість, – це необхідна умова людського співжиття. У цьому контексті поняття «право» і «держава» потрібно розглядати у взаємозв`язку з поняттям «справедливість». Якщо суспільство хоче мати легітимний характер, то воно повинно: мати правовий характер; право має набути ознаки справедливості; справедливе право повинно бути захищено суспільним правопорядком – прийняти образ держави – справедливої держави. Держава є правовою формою соціально-орієнтованої політико-територіальної організації суспільства, яка через державний механізм здійснює публічну владу, управління загальносуспільними справами, забезпечує єдність, цілісність і координованість суспільства, законність і правопорядок. Забезпечення правопорядку є одним з основних завдань держави, але одночасно цим, держава не може існувати без стабільного суспільного порядку взагалі й правопорядку зокрема, держава виступає гарантом правопорядку. Україна знаходиться в процесі формування власної незалежної правової системи. Ефективність її побудови та прогресивні тенденції розвитку залежать від прогностичної концепції, основою якої є внутрішнє співвідношення трьох категорій – права, законності, правопорядку. Без розуміння їх взаємозв’язку важко обґрунтувати орієнтацію розвитку України на побудову правової держави. Ці категорії настільки взаємопов’язані та взаємозалежні, настільки багато мають спільного, що їх можна назвати «трьома китами», на котрих тримається правова система будь-якої держави. Вищенаведені тези підтверджують актуальність теми даної роботи на сьогоднішній день. Метою роботи є аналіз категорії правопорядку, визначення співвідношення його з поняттям суспільного порядку та формулювання теоретичних висновків з окресленої проблематики. Відповідно до зазначеної мети було сформульовано наступні завдання даного дослідження: 1. Дати визначення правопорядку, охарактеризувати основні його ознаки; 2. Визначити зміст правопорядку, як соціально-юридичної категорії; 3. Визначити співвідношення категорій «правопорядок» та «суспільний порядок»; 4. Охарактеризувати співвідношення категорій «правопорядок» та «законність»; 5. Дослідити особливості впливу правової культури та правової свідомості на суспільні відносини і правопорядок в суспільстві зокрема; 6. Охарактеризувати роль і значення правоохоронної діяльності та правоохоронних органів для забезпечення правопорядку. Науково-теоретичну основу роботи складають праці М. М. Бандурки, М. І. Копетюка, І. Є. Марочкіна, Н. В. Панаріної, В. Д. Ткаченка, А. В. Скуратівського, тощо. Об’єктом дослідження виступає правопорядок, як юридична категорія. Предметом – доктринальні роботи з окресленої проблематики. Структура роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаних джерел (21 найменувань на 3 сторінках). Загальний обсяг курсової роботи становить 27 сторінок, з них основного тексту 21 сторінка.  

Выводы:На сучасному етапі національними пріоритетами України є розбудова правової, соціальної, демократичної держави, інтеграція до європейської та світової спільнот з притаманними їм високими стандартами забезпечення прав людини, панування права, втілення його принципів та норм у правове життя суспільства. Визначені перспективи розвитку нашої держави зумовили актуалізацію проблеми формування правопорядку в Україні, його зміцнення та вдосконалення. Законодавчо визначається, що діяльність державного апарату та органів місцевого самоврядування в Україні спрямована на формування та забезпечення правопорядку. Його гарантування та захист становлять основне завдання всієї системи правоохоронних органів, які на міжнародному рівні визначаються як «органи з підтримки правопорядку». Встановлення у суспільному житті правопорядку є наслідком законності. Правопорядок − це стан впорядкованості, організованості суспільних відносин, який складається за умов законності. Порядок складає реальну основу сучасного цивілізованого життя суспільства. Якість ступеня правопорядку громадського життя багато в чому визначає загальне «здоров'я» усього суспільного організму і його індивідів. В умовах стабільного правопорядку ефективно функціонує економіка, досягається гармонія в діях законодавчої, виконавчої і судової влади, активно здійснюється діяльність різних суспільних і часток організацій, реально гарантується вільний розвиток людини, максимально задовольняється її матеріальні і духовні потреби. У формуванні правового порядку беруть участь всі елементи механізму правового регулювання суспільних відносин. Їх причинно-наслідковий зв'язок складає основу правового життя суспільства, що і приводить у кінцевому рахунку до встановлення правового порядку. Зміст правопорядку складає правомірне поводження суб'єктів, тобто таке поводження, що врегульоване нормами права і досягло мети правового регулювання. Показником стану правопорядку є дотримання і виконання правових норм, правильне їхнє застосування. Тобто, правопорядок можна розглядати, як суму, яка складається з правомірної поведінки кожного окремого суб'єкта правовідносин. І чим менше у суспільстві допускається випадків неправомірної поведінки, тобто вчиняється правопорушень, тим міцнішим є правопорядок. Правопорядок є невід’ємною складовою частиною суспільного порядку кожної конкретної держави. Необхідністю посилення й укріплення на сучасному етапі законності та правопорядку в кожній державі взагалі й в Україні зокрема визначаються завдання юридичної відповідальності. Юридична відповідальність є засобом охорони правопорядку, засобом здійснення державної влади. Правопорядок – об'єктивна потреба розвитку держави й суспільства. Його забезпечення має відбуватися в межах законності. Підтримують правопорядок щоденним додержанням, виконанням, використанням і застосуванням норм права учасниками правових відносин. Участь у таких відносинах уповноваженого органу накладає на нього виключно важливу відповідальність. Для правоохоронного органу правопорядок вже сам по собі становить вищий рівень необхідності. Притягнення ним правопорушника до відповідальності лише з міркувань доцільності містить небезпеку. Для правоохоронного органу неприпустимо обґрунтовувати порушення правопорядку політичними, технократичними або іншими інтересами.  

Литература:1. Алексеев С. С. Право: азбука − теория − философия. Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. − М. : Статут, 1999. − 712 c. 2. Демічева В. В. Функції правової культури та правосвідомості як засіб регулювання суспільних відносин / В. В. Демічева // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку : Зб. наук. праць Міжнарод. наук.-практ конференції, Косів, 27-31 січня 2009 / Редкол.: Ю. С. Шемшученко, О. Ф. Андрійко, С. В. Бобровник, Ю. Л. Бошицький, О. І. Мацегорін, З. А. Тростюк, О. В, Чернецька. − К. : Вид-во Європейського університету, 2009. − С. 67-69. 3. Джураєва О. О. Правоохоронна діяльність у забезпеченні правопорядку в сучасній державі / О. О. Джураєва // Актуальні проблеми держави і права. – Одеса. − 2009. – Вип. 51. – С. 440-444. 4. Комаров С. А. Общая теория государства и права : Учебник / С. А. Комаров. – 7-е изд. – СПб. : Питер, 2006. – 512 с. 5. Копетюк М. І. Теоретико-правові аспекти правоохоронного органу і правоохоронної діяльності / М. І. Копетюк // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Юридичні науки. – 2010. − Вип. 25. – С. 18-21. 6. Косюта М. В. Взаємодія правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю / М. В. Косюта // Вісн. прокуратури. − 2001. − №6. − С. 11. 7. Крижановський А. Ф. Законність і правопорядок: "сіамські близнюки" чи самостійні правові категорії? / А. Ф. Крижановський // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2011. − №1. − С. 27-36. 8. Крисюк Ю. Соціальний і правовий порядок як реалізація ідеї права / Ю. Крисюк // Право України. – 2004. – №8. – С. 25-29. 9. Мельник М. І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність : Навч. посіб. / М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. − К. : Атіка, 2002. − 576 с. 10. Організація судових та правоохоронних органів : Підручник / За ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової. − Х. : ТОВ Одіссей, 2007. − 528 с. 11. Панаріна Н. В. Правопорядок в системі правових категорій / Н. В. Панаріна // Держава і право : Зб. наук. пр. юрид. і політ. науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького ; НАН України. − 2007. – Вип. 36. – С. 101-108. 12. Полянський Ю. Теоретичні засади організації і діяльності органів охорони правопорядку в аспекті конституційної реформи в Україні / Ю. Полянський // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2012. − №3. − С. 33-37. 13. Проблемы теории государства и права : Учебное пособие / Под ред. М. Н. Марченко. − М. : «ПРОСПЕКТ», 1999. − 504 c. 14. Ткаченко В. Д. Громадський і правовий порядок: співвідношення понять / В. Д. Ткаченко, Н. В. Решетилова // Соціально-політичні протиріччя та проблеми соціального партнерства : Зб. наук. тез (За матеріалами ХVІ Харківських політологічних читань). – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2005. – С. 138-141. 15. Решетилова Н. В. Деякі особливості впливу права на формування правопорядку / Н. В. Решетилова // Проблеми законності : Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2007. – Вип. 89. – С. 18-25. 16. Рура М. Ідеї політичної справедливості Ф. Гайєка та Дж. Роулза / М. Рура // Соціогуманітарні проблеми людини. − №1. – 2005. − С. 54. 17. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : Підручник / О. Ф. Скакун ; Пер. з рос. – Харків : Консум, 2001. − 656 с. 18. Скуратівський А. В. Особливості регулятивного потенціалу правової культури / А. В. Скуратівський // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2004. − №1-2(9-10). − С. 31-36. 19. Суд, правохоронні та правозахисні органи України : Навч. посіб. / За ред. Я. Кондратьєва. − К. : Юрінком Інтер, 2002. − 318 с. 20. Судебные и правоохранительные органы Украины : Учебник / Под ред. А. М. Бандурки. − Х. : Ун-т внутр. дел, 1999. − 350 с. 21. Теорія держави і права. Академічний курс : Підручник / Ред. О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2006 – 688 с.