Політична реклама в незалежній Україні (на прикладі опозиційних партій у виборчій кампанії 2012 року)

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ТА ҐЕНЕЗА ПОЛІТИЧНОЇ РЕКЛАМИ 7 1.1. Історія розвитку політичної реклами 7 1.2. Ключові поняття та визначення 20 РОЗДІЛ 2. ПРАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ РЕКЛАМИ В УКРАЇНІ 37 2.1. Особливості політичної реклами в незалежній Україні 37 2.2. Правове регулювання реклами в сучасній Україні 45 2.3. Тенденції розвитку та характерні риси української політичної реклами 53 РОЗДІЛ 3. ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ РЕКЛАМИ У ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ 2012 РОКУ 68 3.1. Аналіз рекламних стратегій виборчих кампаній 68 3.2. Пропозиції щодо використання політичної реклами 92 ВИСНОВКИ 100 СПИСОК ДЖЕРЕЛ 102  

Вступление:Одною з найважливіших умов переходу України до демократичного суспільства та формування політичної системи, побудованої на балансі властей і виборчих механізмів представництва, є здійснення громадянами країни права на вільне волевиявлення та забезпечення усім суб’єктам політичного процесу рівної участі у виборах. Під час виборів суб’єкти політичного процесу прагнуть схилити громадськість на свій бік та спрямувати перебіг подій на свою користь. Намагаючись вплинути на громадську думку, вони вдаються до усіляких засобів, включаючи технології маніпуляції масовою свідомістю, деякі з яких використовуються з метою прихованої дискредитації одних суб’єктів виборчого процесу та агітації громадськості на користь їх опонентів. Одним найбільш важливих та впливових інструментів проведення політичних кампаній є політична реклама, що надає суб’єктам політичного процесу широкі можливості для маніпуляції свідомістю електорату. Політична реклама є невід’ємною частиною політичного маркетингу, який суб’єкти політичного процесу використовують з метою впливу на громадську думку. Виконуючи інформаційну та пропагандистську функції, політична реклама впливає на зміст та якість соціальних цінностей, традицій і норм, які регулюють політичні відносини. Рівень та характер політичних знань, оцінок та дій громадян, на які здійснює вплив політична реклама, визначає стан політичної культури у суспільстві. Засоби масової комунікації третього тисячоліття формують «насичений» інформаційний простір. Серед різноманітних джерел політичної інформації не втрачають своєї популярності старі агітаційно-пропагандистські форми – плакати і листівки, які традиційно відносяться до засобів зовнішньої реклами, що заповнює, особливо в дні передвиборних кампаній, вулиці наших міст. Генезис цих масових засобів впливу пов'язаний з епохою Нового часу, коли була зруйнована сакральна модель політичної влади, і еліта освоювала нові способи символічного впливу. На сучасному етапі спостерігається підвищення уваги до ролі ЗМІ, комунікативних технологій, зокрема політичної реклами. З появою в Україні традиції демократичного волевиявлення, становлення багатопартійної системи різко зросла роль таких інститутів суспільства, як ЗМІ, паблік рилейшнз, громадської думки, комунікативних технологій, зокрема політичної реклами. Проблематика передвиборних кампаній фокусується довкола питання про те, якою повинна бути організація передвиборної кампанії, використання яких технологій приносить успіх кандидату (партії чи блоку) на виборах. Зростає роль іміджевого фактора, досліджується його вплив на електоральну поведінку, оскільки людські рішення походять від вражень про реальність, а не від самої реальності. Все це робить актуальним питання про методи сучасної політичної боротьби на виборах, зокрема політичну рекламу. Відомо, що напередодні виборів інтенсивність політичної реклами зростає в геометричній прогресії. Нашу свідомість штурмують на вулиці рекламними щитами політичних партій, їхніх лідерів, удома з екранів телевізорів нам вкладають їхні образи, монологи. Тематика політичної реклами, як правило, перебуває в полізору політтехнологів. Науковці лише інколи долучаються до неї. Наукове дослідження тематики політичної реклами потребує ґрунтовної підготовки, що не завжди цікавить потенційних замовників такого продукту. А він зазвичай потрібен надоперативно, що для глобального аналізу є певною перешкодою. Актуальність теми та доцільність вивчення методів та технологій політичної реклами обумовлюється тим, що в сучасних умовах розбудови державності України на перший план за важливістю виходять питання, пов’язані з формуванням та розвитком політичної культури та ідеології в демократичному суспільстві, забезпеченням впливу громадян на політичний процес. У цьому зв’язку дослідження політичної реклами як технології маніпуляції громадською думкою та поведінкою людей, мета якої – надати певного спрямування масовій або груповій активності, нині, як ніколи, є вельми актуальним і значущим завданням вітчизняної політичної науки. Разом з тим, комплексне дослідження методів та технологій впливу політичної реклами на прикладі конкретної передвиборної кампанії в Україні допоможе розкрити сутність феномену політичної реклами, що в свою чергу дасть змогу визначити шляхи оптимізації впливу на масову аудиторію в процесі політичної комунікації, а також позитивно вплине на подальшу політику України, спрямовану на формування політичної культури та ідеології, яка притаманна демократичному суспільству. Незважаючи на це, у такому напрямі активно працюють В. Бебик, Б. Ольшанський, Г. Почепцов, А. Лєбєдєв-Любімов, Т. Ляпіна, А. Кутлалієв, А. Попов та ін. Т. Ляпіна здійснює загальну характеристику політичної реклами та можливостей її представлення. За останні роки реклама стала об’єктом не лише практичних соціологічних досліджень, а й теоретичних розважань. Західні дослідники (праці Е. Семпсона, М. Спілмена, Р. Фішера) обирають переважно шляхи побудови позитивного іміджу. Рекламу як соціальне явище вивчали В. Зомбарт, Ж. Бодрийяр, Р. Барт, Е. Фромм, У. Еко, З. Бауман та інші. Метою роботи є розгляд специфіки політичної реклами на прикладі опозиційних партій у виборчій кампанії 2012 року. Завданнями дослідження є: - дослідити історію розвитку політичної реклами; - розглянути ключові поняття та визначення; - визначити особливості політичної реклами в незалежній Україні; - розглянути правове регулювання реклами в сучасній Україні; - виділити тенденції розвитку та характерні риси української політичної реклами; - провести аналіз рекламних стратегій виборчих кампаній; - визначити пропозиції щодо використання політичної реклами. Об'єктом дослідження є політична реклама на прикладі опозиційних партій у виборчій кампанії 2012 року. Предметом дослідження є політична реклама в незалежній Україні. Для вирішення завдань дослідження було застосовано загальнонаукові методи: спостереження, порівняння, абстрагування, аналіз і синтез, індукція та дедукція, аналогія, формалізація, аксіоматичний та гіпотетичний методи.  

Выводы:Отже, останні роки як для України, так і для всіх держав, що виникли на пострадянському просторі, позначені глобальними трансформаційними процесами у політичній та економічній сферах. Суспільство зіткнулося з новими явищами та проблемами, багато з яких стали частиною реальності. Одна з них – бурхливий розвиток політичних технологій. Розпад тоталітарної системи сприяв появі інших методів впливу на поведінку електорату, створенню нових традицій взаємовідносин еліти та мас. Після того, як замість одного офіційного центру влади (однієї правлячої партії) почали виникати нові центри влади з альтернативними джерелами політичного впливу, постало питання про глибоке реформування політичної системи. З появою традиції демократичного волевиявлення посилився інтерес до методів впливу на громадську думку й масову свідомість, як до засобів боротьби за владу між різними політичними угрупованнями. Наслідки активізації даної діяльності в останні роки не примусили довго себе чекати: громадяни стали свідками та учасниками повномасштабних виборчих перегонів. Політики, які виборюють владу, почали активно використовувати у своїй діяльності досвід та знання, набуті у демократичних країнах, запозичувати апробовані технології з проведення виборчих кампаній. Саме тому значний інтерес становлять проблеми виборчого процесу в Україні, досвід формування оригінальних політичних технологій боротьби за електорат. Останні президентські та парламентські вибори довели, що це змагання не політиків, а політичних технологів, іміджмейкерів – людей, які професійно займаються формуванням політичного іміджу, конструюванням політичної дійсності. Між ними постійно ведеться таємна боротьба за ринок, замовника, впливовість на певні політичні сили. Незважаючи на посилення ролі партій у політичній системі українського суспільства, у зв'язку із запровадженням пропорційної системи виборів до парламенту і місцевих рад, українські виборці продовжують голосувати не за партії чи ідеологічні платформи, а за лідерів цих партій. Тож, ефективнішою стратегією виборчої кампанії партії залишається стратегія побудована на іміджі лідера, з опорою на створений ідеальний образ кандидата. Дана стратегія втілюється в технологіях конструювання іменного блоку на чолі з яскравим харизматичним лідером. Для зміцнення демократичних засад проведення виборчої кампанії необхідно встановити певні межі, виходячи за які політична технологія з просування кандидата стає «брудною», а отже, шкідливою для суспільства. Досі ж очевидне й навмисне обдурювання виборців залишається безконтрольним, а його замовники й виконавці - безкарними. Це призводить до поширення в громадській свідомості таких стереотипів, як «політика - брудна справа», «політики - всі однакові», «нікому не можна вірити», до розчарування та аполітичності виборців. Аби цього уникнути, необхідно удосконалити законодавчу базу з даного питання, публікувати об'єктивні результати експертних оцінок програм та реальних дій політиків, проводити роз'яснювальну роботу з виборцями. Політичної реклами не можна позбутися, проте її можна удосконалити, зробити ефективною для кандидатів та виборців, звівши до мінімуму застосування «брудних» технологій і «чорного PR» . Поки що доводиться лише сподіватися, що активне використання «брудних» технологій у політичній рекламі є лише тимчасовим етапом у розвитку української виборчої практики, адже ефективна політика - це мистецтво можливого.  

Литература:1. Кодекс України про адміністративні правопорушення Текст // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122. 2. Закону України “Про рекламу" // Відомості Верховної Ради України, 1996. – № 39. – Ст. 181. 3. Закону України «Про Центральну виборчу комісію» / Електронний ресурс. – Режим доступу: www.cvk.gov.ua/metod/kultura/npa/cvk.htm. 4. Закону України “Про вибори народних депутатів України" // Відомості Верховної Ради України, 2011. – № 41. – Ст. 413. 5. Закон України “Про телебачення та радіомовлення" // Відомості Верховної Ради України, 1994. – № 10. – Ст. 43. 6. Про захист від недобросовісної конкуренції Текст : Закон України // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 36. – Ст. 194. 7. Рішення Конституційного Суду України за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк” щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) Текст // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 3. 8. Акайомова А. В. Історичний аналіз політичної реклами // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – 2007. – № 21. – С. 472-474. 9. Акайомова А. Роль преси у розвитку політичної реклами в Україні (90-ті роки ХХ ст.) // Вісник Книжкової палати. – 1999. – № 4. – с. 13 – 15. 10. Богданов Е. Н. Психология политической рекламы / Е. Н. Богданов, В. Г. Зазыкин. – Калуга : Изд-во КГПУ, 2002. – 72 с. 11. Бойко О. Аналіз інформаційно-комунікативних технологій як механізму досягнення політичного результату // Науковий вісник Ужгородського університету. – 2009. – № 11. 12. Використання ЗМІ та контролю над ними під час підготовки до президентської виборчої кампанії 2009 Електронний ресурс. – Режим доступу: http://vybory.org/articles/1455.html. 13. Ворначева Т. Особливості впливу політичної реклами на свідомість молоді: етичний аспект Електронний ресурс / Т. Ворначева. – Режим доступу : http://www.newacropolis.org.ua/ru/study/ conference/?thesis=4671/. 14. Гай-Нижник П. П. ВО «Свобода» у виборчих перегонах: тактика боротьби та ідеологічні засади (березень-серпень 2012 р.) // Гілея: науковий вісник. – 2012. – № 67. 15. Грачев Г. В Информационные технологии политической борьбы в российских условиях // Полис. – 2000. – №3. –С. 151-156. 16. Даниленко С. Кандидати в Президенти України 2010 у нових медіа Електронний ресурс. – Режим доступу: http://danylenko.com/450622.html/thread/3373415. 17. Ильясов Ф. Н. Политический маркетинг, или Как продать вождя // Полис. – 1997. – №5. – С. 88. 18. Егорова-Гантман Е. В. Политическая реклама Електронний ресурс / Е. В. Егорова-Гантман, К. В. Плешанов, В. Б. Байбакова. – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/bookscontent. 19. Егорова-Гантман Е. Политическая реклама / Е. Егорова-Гантман, К. Плешаков. – М. : Центр политического консультирования «Николо М», 1999. – 240 с. 20. Коноваленко А. В. Психология политической рекламы / А. В. Коноваленко. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2005. – 96 с. 21. Котлер Ф. Основы маркетинга. – М. :1990. – С. 96. 22. Королько В. Г. Зв’язки з громадськістю. Наукові основи, методика, практика: Підр. для студентів вищих навчальних закладів / В. Г. Королько, О. В. Некрасова. / Вид. 3-тє, доповн. і переробл. – К. : Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2009. – 463 с. 23. Кривобок Ю. Мова політичної реклами як засіб національної самоідентифікації Електронний ресурс / Ю. Кривобок. – Режим доступу : http://www.cpsr.org.ua/pr=11&id=346. 24. Луценко К. В. Політична реклама як іміджева технологія у системі комунікації та маркетингу: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / К. В. Луценко; Чернів. нац. ун-т ім. Ю.Федьковича. – Чернівці, 2006. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ard/2006/06lkvskm.zip. 25. Маклюэн М. Понимание медиа: внешнее расширение человека / Маршалл Маклюэн; пер. с англ. В. Николаева; закл. ст. М. Вавилова. – М. : «КАНОН-пресс-Ц», «Кучково поле», 2003. – 464 с. 26. Малишевский И. И. Технология и организация виборов // Н. Н. Малишевский. – Мн. : Харвест, 2003. – 256 с. 27. Матвейчев О. А. Уши машут ослом. Сумма политтехнологий / О. А. Матвейчев. – М. : Эксмо, 2008. – 463 с. 28. Марецька Н. О. Вплив політичної реклами на вибір електорату в Україні // Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах "Грані". – 2012. – № 3. – С. 132-134. 29. Масенко Л. Т. Мова і політика. – К. : Соняшник, 1999. – C. 38. 30. Медведчук М.М. Інтернет-ЗМІ як арена політичної боротьби під час виборчих кампаній в сучасній Україні Електронний ресурс. – Режим доступу: http://intkonf.org/medvedchuk-mm-internet-zmi-yak-arenalitichnoyi-borotbi-pid-chas-viborchih-kampaniy-v-suchasniy-ukrayini/ 31. Медіа. Демократія. Культура Текст / За ред. Н. Костенко, А. Ручки. – К. : Інститут соціології НАН України, 2008. – 356 с. – ISBN 978-966-02-4932-5 – 300 прим. 32. Мокан В. І. Чинники ефективності виборчих технологій в Україні // Гілея: науковий вісник. – 2010. – № 34. 33. Нагорняк Т. Политические граффити в контексте избирательной президентской кампании-2004 в Украине (региональный аспект) / Т. Нагорняк, Д. Ганчаускайте. // Трибуна. – 2004. – № 11-12. – С. 29. 34. Никифоренко Н. О. Роль ЗМІ у політичній комунікації під час президентської кампанії 2009 року в Україні // Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах "Грані". – 2010. – № 4. – С. 106-111. 35. Одайник В. Психология политики / В. Одайник. – М. : “Прогресс”, 1996. – 331 с. 36. Офіційний сайт партії «БЮТ» // Режим доступу: http://byut.com.ua 37. Офіційний сайт партії «УДАР» // Режим доступу: http://klichko.org/ 38. Офіційний сайт партії «Свобода» // Режим доступу: http://www.svoboda.org.ua 39. Пантелейчук І. В. Політична реклама в системі державно-управлінської комунікації // Актуальні проблеми державного управління. – 2009. – № 1. – С. 1-9. 40. Політичний консалтинг в Україні: Агенція комплексного розвитку «MARTIN group». – Видавництво: АФ «ВаМа». – 2005. – 175 c. 41. Роль ЗМІ в майбутній виборчій президентській кампанії... Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.pr-center.org.ua/news_show.php? zap=2853. 42. Рябець М. М. Роль і місце засобів масової інформації у виборчому процесі: правовий аспект / М. М. Рябець // Засоби масової інформації у виборах: права, обов'язки, відповідальність : нарада-семін. з предст. ЗМІ України, 19 груд. 2001 р.: тези доп. – К. : ЦВК, 2001. – С. 6-7. 43. Савков А. Сучасна роль засобів масової інформації у виборчому процесі України // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України : Збірник наукових праць. – 2010. – № 2. 44. Сакрієр О. Л. Принципи конструювання іміджу політичної партії в Україні: особливості та сучасні тенденції // Держава і право – 2010. – Випуск 50. – С. 776-782. 45. Слісаренко І. Державна мова як знаряддя контролю владою засобів масової інформації в Україні // «Проблеми утворення функціонування державної мови в Україні» (Матеріали міжнародної наукової конференції 28-29 листопада 1996 р.) – К. : 1998. – С. 85. 46. Смокович М. Можливі напрями вдосконалення виборчого законодавства України / М. Смокович, С. Кальченко. / Вибори та демократія. – 2008. 3. – С. 4-11. 47. Соловьев А. И. Политическая коммуникация: к проблеме теоретической идентификации // Полис. – 2002. – № 3. – С. 5-18. 48. Соловьев А. И. Политология: Политическая теория, политические технологи / А. И.Соловьев. – М. : АспектПресс, 2005. – 559 с. 49. Теория государства и права Текст : учебник для вузов. – Изд. 2-е, изм. и доп. / под ред. проф. В. М. Корельского и проф. В. Д. Перевалова. – М. : НОРМА-ИНФРА М, 2000. – 616 с. 50. Технології президентської кампанії-2010: що нового? Електронний ресурс. – Режим доступу: http://ua.glavred.info/archive/2009/09/25/170018-4.html. 51. Українське телебачення втомилося від політики? Електронний ресурс. – Режим доступу: http://teleprostir.com/analytic/9-ukraine/3227-2009-12-30-11-00-30. 52. Хавкіна Л. М. Новітні тенденції розвитку реклами в Україні: особливості сприйняття та функціонування в соціальній і приватній комунікації // Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. – 2012. – № 3. 53. Чрділелі Т. Особливості рекламного політичного дискурсу // Науковi записки: Серія: філологічні науки . – 2011. – Вип. 96(1). – С. 365-368. 54. Шовкун І. В. Політична реклама як комунікативний процес: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / І. В. Шовкун; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – К. : 2004. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ard/2004/04sivrkp.zip. 55. Шубін С. Політична рекламна кампанія в державному управлінні: методологія розробки стратегії і тактики повідомлень // Збірник наукових праць “Ефективність державного управління”. – 2010. – Вип. 25. – С. 87-94. 56. Щербинин А. И. Особенности политического языка и использование их в рекламе // Политический маркетинг. – 2001. – № 12. – С. 50-54. 57. Электоральная политология: теория и опыт России: Материалы Второй студ. политолог. конф. / Л. Смогрунов и др. (отв. ред.); Санкт-Петербургская избирательная комиссия. – СПб. : 1998. – 204 с. 58. Alesina A. Politics and economics in the eighties / Ed. by A. Alesina, C. Carliner. – 1991. – 350 p.