Выводы:За результатами проведеного дослідження можна зробити відповідні висновки:
1. Визначено, що майнове страхування являє собою систему відносин між страхувальниками і страховиками з надання страхової послуги, коли захист майнових інтересів пов'язаний з володінням, користуванням чи розпорядженням майном. Страхувальниками можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Під майном розуміються конкретні предмети, речі, група речей, предметів, виробів, засоби транспорту, вантажі, державне майно і майно громадян, фінансові ризики. Майнові інтереси можуть проявлятися при пошкодженні майна, його загибелі, знищення, затопленні, крадіжці.
2. Досліджено, що залежно від виду страхових подій майнове страхування класифікують за такими групами ризиків: страхування майна від вогневих ризиків та стихійного лиха (вогневе страхування); страхування сільськогосподарських культур від стихійних явищ, посухи, граду тощо; страхування тварин на випадок загибелі в результаті хвороби та нещасних випадків; страхування засобів транспорту від аварій, крадіжок та інших ризиків тощо.
3. Виявлено, що страховий ризик повинен задовольняти декілька умовам, а саме: ризик, який включається до обсягу відповідальності страховика, є можливим; ризик носить випадковий характер і сторонам договору страхування заздалегідь невідомий можливий розмір збитків; випадковість прояву даного ризику слід співвідносити з схожими процесами, які дають змогу робити висновки про закономірність процесів; настання страхового випадку не повинно бути пов’язаним з зацікавленою особою; факт настання страхового випадку є невідомим у часі і у просторі; страхова подія не повинна мати розмір катастрофи, тобто спричиняти масові збитки; наслідки реалізації ризику можливо об’єктивно оцінити.
4. Зазначено, що в умовах ринкових перетворень в економіці України, розвитку підприємництва страховий захист майнових інтересів самостійних, незалежних від держави суб’єктів підприємництва стає можливим тільки за допомогою страхування. Для ринкової економіки характерний вищий ступінь страхового ризику, пов’язаного з можливістю виникнення не тільки стихійного лиха, а й настанням економічних криз, спадів виробництва, інфляції, політичної нестабільності та інших явищ.
5. Основними резервами по оптимізації стратегії майнового страхування з урахуванням цього бізнес-процесу є: зниження собівартості страхування за рахунок: по-перше, оптимізації перестрахового покриття шляхом використання як пропорційного так і не пропорційного перестрахування; по-друге, встановлення оптимальної величини власного утримання страховика; по-третє, у випадку участі страхувальника у прибутках страховика, врахування балансу перестрахування (різниці між платежами сплаченими перестраховикам та відшкодування отриманими від них) при розрахунку прибутку страховика; врегулювання збитків. Основне завдання при розробці планів по оптимізації врегулювання збитків полягає в наступному: стандартизації процесу врегулювання збитків; визначенні шляхів оптимізації витрат на виплату страхових відшкодувань; та протидії страховому шахрайству. За кожним з цих напрямків необхідно розробити програму дій, яка має бути погоджена з іншими бізнес-процесами; підвищення надійності страхового захисту за рахунок: по-перше, чіткої регламентації процесу врегулювання страхової події, визначення строків страхової виплати, чіткого переліку документів, які мають бути подані страхувальником, умов визначення розміру збитку, тощо; по-друге, боротьби зі страховим шахрайством і як наслідок мінімізації збитків страховика, що має сприяти зниженню страхових тарифів та підвищенню фінансової надійності та стабільності страховика.