Выводы:Собівартість продукції – один з найважливіших показників економічного аналізу. У ньому фокусуються у грошовому вираженні витрати матеріально – технічних, трудових та фінансових ресурсів у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції. Собівартість належить до вирішальних чинників, що впливають на прибуток підприємств і показники рентабельності.
Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її відображення у фінансовій звітності визначаються.
Залежно від мети та предмета аналізу використовують різні класифікаційні ознаки витрат. Розглянемо основні з них.
Класифікація за рахунками класу 9 здійснюють згідно з діючим Планом рахунків бухгалтерського обліку, що був запроваджений одночасно з міжнародними стандартами фінансової звітності, тобто з 1 січня 2000 р. Згідно з класифікацією облік витрат виконують так: собівартість реалізації; загально виробничі витрати; адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати; втрати від участі в капіталі; інші витрати.
Такий розподіл витрат не має аналогів у вітчизняній практиці. Істотна особливість наведеної класифікації полягає в тому, що, оскільки „собівартість реалізованої продукції” не включає адміністративних витрат і витрат на збут, з’являється можливість визначити витрати на виробництво без перекручень та застосування штучних методів розподілу накладних витрат за видами продукції. Витрати за наведеними статтями відображають у розд. І форми №2 „Звіту про фінансові результати”.
Класифікація за економічними елементами операційних витрат: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати (собівартість реалізованих виробничих запасів, сумнівні борги та втрати від знецінення запасів, визнані економічні санкції тощо). Дані про економічні елементи витрат обліковуються за класом 8 Плану рахунків і відображаються у фінансовій звітності (форма №2, розд. ІІ „Елементи операційних витрат”). Витрати за цією ознакою визначають по підприємству в цілому з метою аналізу структури витрат (вертикальний аналіз), порівняння її зі структурою економічних елементів витрат інших підприємств галузі, а також аналізу динаміки зміни економічних витрат у часі (горизонтальний аналіз). виявлення тенденцій змін (трендовий аналіз).
Класифікація за калькуляційними статтями собівартості на одиницю продукції (робіт, послуг). Собівартість реалізованих товарів визначають за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”. Собівартість реалізованої продукції складається з виробничих витрат та над нормованих виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції включаються: прямі матеріальні витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до оплати праці; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.
Перелік статей калькулювання виробничої собівартості продукції встановлює підприємство.
Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції, поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Основна мета калькулювання собівартості на одиницю продукції – проаналізувати витрати за калькуляційними статтями у часі, порівняти витрати на виробництво продукції з ринковими цінами, визначити її прибутковість або збитковість, оцінити власну конкурентоспроможність і в разі потреби скоригувати структуру виробничої програми.
Класифікація витрат за ознакою їх розміру від обсягів виробництва: змінні і постійні.
Класифікація витрат за способом віднесення на собівартість продукції: прямі та непрямі. Використовують її для складання калькуляцій на одиницю продукції, а також для розподілу непрямих витрат за економічними елементами. До прямих належать технологічні витрати матеріалів та заробітна плата працівників. до непрямих – витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта економічно доцільним шляхом: загальновиробничі витрати. адміністративні витрати і витрати на збут.
Класифікація витрат за місцями виникнення: цехи, дільниці бригади, функціональні підрозділи (використовують для відповідного контролю та аналізу собівартості).
В роботі був розглянутий бухгалтерський, фінансовий облік та проведений аналіз витрат на прикладі ХХХХ.
В практичній частині роботі була визначена сутність витрат, їх класифікація та калькулювання в обліку та економіці, розглянуті методи поведінки витрат. Були розглянуті особливості бухгалтерських проведень з обліку витрат та калькулювання. В третьому розділі був проведений аналіз витрат виробництва та управління на підприємстві ХХХХ.
Аналіз витрат виробництва ХХХХ був проведено за 2009-2010 рр. Проведений аналіз показав:
Загальна сума витрат підвищилася з 17100 до 75558,7 тис. грн. в 2008 р. у наявності спад будівництва, але в 2009 р. різке підвищення у 3,5 рази до 61342 тис. грн., в 2010 р. відбулося підвищення на 23,18 % від 2009 р.
Матеріаломісткість продукції має дуже високе значення, яке постійно зростає. Якщо в 2008 р. матеріальні витрати складали третину загальних витрат, то в 2009 р. відбулося зниження показника до 23,246 %, але в 2010 р. відбулося різке підвищення до 50,316 %. Матеріальні витрати в 2010 р. стали складати половину усіх витрат підприємства. Це пов’язано з «пакетом замовлень підприємства», котрий складається з виконання будівельно-монтажних робіт з великою кількістю та дорогою вартістю матеріалів. До ним можна віднести метал та металоконструкції.
Збільшення матеріальних витрат відбувається за рахунок зниження витрат на оплату праці ( на підприємстві застосовується автоматизація процесів установки металоконструкцій та металомашин) і відрахувань на соціальні заходи т інших операційних витрат. Відрахування на соціальні заходи залежать від витрат на оплату праці. Тому зменшення питомої ваги витрат на оплату праці привів до зниження відрахувань на соціальні заходи.
Зростає питома вага відрахувань на амортизацію основних фондів та інші витрати.
Інші операційні витрати в 2008 р. займали 22,22 усіх витрат та складали у сумарному виразі 3800 тис. грн., але в 2009 р. у наявності підвищення їх до 40,77 %, але в 2010 р. вони стали займати лише 5,39. За 2005-2007 рр. відбувається як різке зростання питомої ваги у 2 рази, так ї різке скорочення у 7,5 рази. Це пов’язано з тим, що на протязі 2008-2010 рр. будівельно-монтажна фірма виконувала суспільні загально будівельні робота у м. Алчевську та на його металургійному комбінаті: прийнято та укладено 112 тис. м3 бетону та 20 тис. тон. Малих металоконструкцій
Основну суму у загальних витратах виробництва продукції займають прямі витрати. За 2008-2010 рр. відбулося підвищення питомої ваги прямих витрат на 5,5 відсотків, а потім в 2010 р. зниження до рівня 81,141 %. Хоча у сумарному виразі прямі витрати в 2008 р. складали 19700 тис. грн., 2009 р. складали 73795,5 тис. грн. (підвищення склало 3,75 рази), а в 2010 р. відбулося зниження на 3276,1 тис. грн. від попереднього року.