Выводы:На основі дослідження, проведеного в курсовій роботі, слід зробити наступні висновки.
Вільний оборот капіталу на фондовому ринку забезпечується через обіг цінних паперів. З метою диверсифікації активних операцій, розширення джерел отримання додаткових доходів та підтримки ліквідності балансу здійснюються інвестиційні операції з цінними паперами.
Ключовими характеристиками інвестиційної діяльності комерційних банків виступають очікуваний дохід від інвестування та ризик проведення інвестиційних операцій. Ризик банку-інвестора пов’язаний з тим, що доход може виявитись нижчим, ніж передбачено.
Головним завданням банківського менеджменту виступає вибір ефективної інвестиційної стратегії з наявних альтернативних варіантів – спосіб найбільш вигідного розміщення банківських ресурсів, який дозволяє одержати максимальний дохід при забезпеченні прийнятного рівня ризику.
На сучасному етапі розвитку українського фінансового ринку розглянуті класичні методи оцінки ефективності банківських інвестиційних операцій і визначення дохідності окремих цінних паперів не завжди і не повною мірою можуть бути використані внаслідок слабкої розвиненості внутрішнього первинного ринку цінних паперів, практичної відсутності вторинного фондового ринку, нерозвиненості системи інформаційного забезпечення, відсутності стабільної законодавчої бази.
Банківський сектор є найбільшою складовою фінансового ринку України з активами, що складають майже 90% активів усіх фінансових посередників. Протягом останніх п’яти років загальний банківський сектор збільшився в п’ять разів і став співрозмірними з банківськими секторами більш успішних перехідних економік.
В цілому, банківський сектор України розвивається співрозмірно до банківських секторів країн центральної і східної Європи. Більшість проблем, пов’язані скоріше з невизначеністю економічного середовища та нерозвиненістю фондового ринку. Два найголовніші наслідки малого фондового ринку для банківської системи – обмежені можливості для залучення капіталу та дефіцит інструментів для хеджування ризиків.
Протягом останніх декількох років фондовий ринок України постійно зростає. Головною метою функціонування та розвитку вітчизняного фондового ринку є залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на відновлення, стабілізацію та зростання виробництва товарів та послуг.
Світова практика накопичила багатий досвід використання цінних паперів як своєрідного інструменту ринкової економіки. Незважаючи на існуючі труднощі економічного та нормативно законодавчого характеру вітчизняний ринок цінних паперів все-таки набуває поступового розвитку.
Було проведено аналіз інвестиційних операцій комерційного банку. Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» на сьогодні – одне з найбільших системних універсальних банків України. Банк заснований у вересні 1990 року.
Максимальну частку складають доходи від надання послуг корпоративному сектору (41-54%) та послуги приватним клієнтам (34-41%). Мінімальний дохід приносять послуги групи Інвестиційний бізнес.
Важливою складовою системи управління інвестиційними операціями банку є кредитна політика. Кредитна політика банку, враховуючи поєднання інтересів акціонерів, вкладників і клієнтів у банківських послугах, спрямована на кредитне обслуговування позичальників, надійність і рентабельність кредитування у межах наявних кредитних ресурсів з дотриманням чинного законодавства щодо банківської діяльності та внутрішніх нормативних документів банку. Частка кредитних операцій на кінець 2010 року становила 81 %, а на кінець 2011 року – 87 %, тобто зросла на 7 процентних пунктів. Це можна розцінювати як позитивне явище. Але повний висновок про доцільність розширення позикової діяльності можна зробити після аналізу погашення позик та розрахунку ефективності окремих видів банківської діяльності, а також об’єктивних можливостей їх розвитку.
В 2011 році відбулося зменшення цінних паперів банку.
Було розроблено напрямки вдосконалення управління інвестиційними операціями банку.
Управління інвестиційними операціями в банку ХХХХ передбачає, по-перше, прийняття рішень щодо надання позики:
? прийняти на себе ризик (надаючи клієнтові позику);
? ухилитися від кредитного ризику (відмовивши клієнтові в позиці).
Одним із найважливіших інструментів управління ризиком в ХХХХ є цінова політика банку. Очевидно, що процентна ставка по безризиковому і ризикованому кредитах не може бути на одному рівні. За надання кредиту з більш високим ризиком банк повинен брати з клієнта премію за ризик.
Дана премія є компенсацією банку за можливі майбутні збитки від кредитування та служить одним із джерел формування резерву. Крім того, при визначенні реальної процентної ставки треба враховувати темпи інфляції, норму обов’язкового резервування кредитних ресурсів на коррахунку в НБУ, рівень накладних витрат за надання та супроводження кредиту та необхідність забезпечення встановленого рівня рентабельності кредитного бізнесу.