Стягнення заборгованості за комунальні послуги. Практика розгляду даної категорії справ.

Содержание:Вступ. 3 1. Заборгованість за комунальні послуги – загально-теоритичні положення. 7 1.1. Застосування санкцій як способу ліквідації заборгованості населення за спожиті житлово-комунальні послуги 7 1.2. Економічні стимули та інші заходи щодо збільшення збору платежів. 18 1.3. Організація збору платежів за комунальні послуги. 21 2. Розгляд справ зі заборговоності по житлово-комунальним послугам. 25 3. Проблеми та шляхи вирішення проблем заборгованість громадян з плати за комунальні послуги. 33 Висновки. 41 Список використаної літератури. 44

Вступление:Досягнення фінансової стабільності комунальних підприємств шляхом збільшення надходжень коштів від споживачів є одним з основних завдань реформування тарифів та реструктуризація комунальних підприємств в Україні. З метою збільшення надходжень коштів на підприємства за надані послуги необхідно здійснити заходи, спрямовані на поліпшення фінансової дисципліни споживачів. Підвищення рівня збору платежів можливо за трьома основними напрямками: застосування санкцій та заохочень до сплати боргів за житлово-комунальні послуги, запровадження економічних стимулів для дисциплінованих платників та впровадження автоматизованих систем збору та обробки платежів за послуги. Проблема заборгованості з оплати спожитих житлово - комунальних послуг в Україні багатогранна і складна. Взагалі, вона значно загострюється в моменти підвищення вартості житлово - комунальних послуг. Підходи до їх розгляду та вирішення часто не враховують фінансових та економічних проблем комунальних підприємств. Дані, які використовуються для аналізу існуючої ситуації, часто є неповними або застарілими. З метою усунення цих недоліків важливо неупереджено розглянути ситуацію з оплатою послуг і проаналізувати реальний її стан та фактори, які впливають на динаміку росту заборгованості, з урахуванням особливостей різних регіонів України. Особливе значення має як аналіз та вивчення досвіду зменшення заборгованості, так і аналіз діяльності підприємств та місцевих і регіональних органів влади, в яких рівень заборгованості найвищий. Заборгованість за житлово - комунальні послуги продовжує зростати, ще більше погіршуючи і без того критичний фінансово-економічний стан підприємств житлово-комунального господарства. Проблема заборгованості має два виміри, оскільки одна частина боргів є поточними, а інша частина боргів накопичилися за минулі роки. Відповідно й способи вирішення проблеми щодо двох видів боргів є різними. У випадку поточної заборгованості можуть застосовуватися заходи з метою запобігання їх утворенню та створення умов, за яких своєчасно платити за послуги буде вигідно (санкції, економічні стимули при своєчасній оплаті, удосконалення процедури збирання платежів), а для погашення накопиченої заборгованості більш доцільними є реструктуризація боргів або відшкодування боргів у судовому порядку. Впродовж останніх років певна частина населення поступово звикала до думки, що за спожиті житлово-комунальні послуги можна і не платити. Суттєвий негативний вплив на рівень оплати справило законодавче припинення стягнення пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги. Не найкращим чином впливає на рівень збору платежів і відсутність чіткого правового механізму встановлення та реалізація взаємних зобов'язань споживачів та надавачів послуг. Дуже часто споживачі-боржники мотивують своє небажання платити за житлові та комунальні послуги їх неналежною якістю або нерегулярністю надання. Як наслідок, неплатежі стали традиційними навіть для забезпечених громадян. До зникнення "звички платити" за комунальні послуги долучилося ще кілька факторів - різке зростання тарифів внаслідок переходу на світові ціни на енергоносії та зменшення державного фінансування галузі; заборгованість по зарплатах та пенсіях; фінансова неспроможність деяких категорій населення оплатити послуги; неповне використання можливостей, передбачених законодавством щодо надання житлових субсидій при наявності заборгованості за послуги. Україна до цього часу не виробила єдиного підходу для подолання кризового становища щодо боргів за спожиті житлово-комунальні послуги. Проблема підвищення рівня збору платежів за комунальні послуги давно знаходиться в центрі уваги органів місцевого самоврядування, органів державної влади, політиків та громадськості. В багатьох містах комунальні підприємства за підтримки місцевої влади впроваджують заходи, спрямовані на те, щоб примусити платоспроможних громадян оплачувати житлово-комунальні послуги, а малозабезпеченим громадянам допомогти в оплаті через сприяння у призначенні житлових субсидій та реструктуризації існуючих боргів. В ряді матеріалів та публікацій, що стосуються росту заборгованості з оплати послуг, головною причиною цього стану вважається низький рівень доходів населення та низький рівень заробітної плати. Однак очевидно, що не всі домогосподарства, які мають заборгованість з оплати послуг, є малозабезпеченими. Велику частку боржників становлять сім'ї з середнім або високим достатком. Одночасно недооцінюється та роль, яку відіграють в питанні оплати житлово-комунальних послуг житлові субсидії. Програма житлових субсидій взяла на себе оплату частини вартості послуг для малозабезпечених верств населення. Програмою передбачено створення умов погашення заборгованості для домогосподарств, що звертаються за житловими субсидіями. Більшість учасників програми житлових субсидій (тобто малозабезпечені верстви населення) не мають заборгованості, або уклали угоди з відділом субсидій або надавачем послуг про її погашення. Погашення боргів здійснюється протягом 6-24 і більше місяців, залежно від їх розміру та рівня доходів домогосподарства. Якщо угода не виконується, тобто заборгованість не погашується, то надання субсидії припиняється. Рівень заборгованості за спожиті комунальні послуги тісно пов'язаний із якістю та обсягами їх надання. До причин, які призводять до зниження рівня оплати послуг, належать: відключення гарячого водопостачання без попереднього інформування населення, нездійснення перерахунків вартості реально отриманих послуг (наприклад, у випадку теплої зими), затримка із відновленням централізованого теплопостачання, і навіть відсутність самої послуги. Відсутність у споживачів дієвих механізмів реагування на неякісні послуги, нерівнозначні відносини між споживачем і надавачем - важливий фактор росту заборгованості. Для того, щоб зробити перерахунок у випадку отримання послуг нижчої якості чи в меншому обсязі, споживачеві необхідно здійснити досить складну процедуру - викликати представників ЖЕКу чи комунального підприємства, вислухати від них зустрічні претензії, оформити акт. Набагато простіше просто перестати платити. В той же час для підвищення вартості послуг, відключення послуг, нерегулярного надання послуг комунальним підприємствам навіть не потрібно повідомляти споживача. Вважається достатнім, що в кінці року було зроблено остаточний розрахунок за фактом споживання.

Выводы:Недосконалість системи управління житлово-комунальним господарством України, зволікання з його реформуванням призвели до того, що підприємства галузі неспроможні ефективно працювати в ринкових умовах і надавати споживачам послуги належних рівня та якості. Кожен третій жилий будинок потребує капітального ремонту. В аварійних та ветхих будинках проживає 202,4 тис. осіб, які потребують відселення з наданням необхідного житла. Майже у 85 відсотків жилих будинків підвищеної поверховості (10 поверхів і вище) система протипожежного захисту не працює або її технічне обслуговування не здійснюється. В аварійному стані перебувають майже третина водопровідно-каналізаційних та теплових мереж, близько 30 відсотків теплопунктів, понад 15 відсотків мостів та шляхопроводів. Законодавство у сфері житлово-комунального господарства (особливо нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування) не повністю відповідає директивам Європейського Союзу та Європейській хартії місцевого самоврядування, що не сприяє створенню привабливого інвестиційного клімату. Недосконалість системи соціального захисту населення у сфері житлово-комунального господарства, неякісне надання житлово-комунальних послуг, низький рівень поінформованості населення, неузгодженість норм законодавства і відсутність у ньому певних норм щодо регулювання взаємовідносин споживачів і виробників житлово-комунальних послуг зумовлює зростання незадоволення серед населення. Зміни, що рекомендовані здійснюється за такими основними напрямами: 1) організація ефективного управління у сфері виробництва і надання житлово-комунальних послуг; 2) поглиблення демонополізації житлово-комунального господарства, створення конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг; 3) забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства; 4) технічне переоснащення житлово-комунального господарства, наближення до вимог Європейського Союзу показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів на виробництво житлово-комунальних послуг. Виконання цих заходів потребує нормативно-правового та науково-технічного забезпечення, реалізації центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування Основних завдань центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо реалізації Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки. Нормативно-правове забезпечення виконання програми по реформуванню житлово-комунального господарства передбачає: 1) поетапне розроблення протягом 2004-2006 та 2007-2010 років проектів нормативно-правових актів з питань регулювання відносин у сфері житлово-комунального господарства; 2) проведення гармонізації національних стандартів та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунального господарства з директивами Європейського Союзу. Науково-технічне забезпечення: 1) проведення науково-технічних досліджень з питань експлуатації та технічного обслуговування об'єктів житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів, захисту територій від шкідливої дії вод; 2) розроблення та впровадження новітніх технологій і обладнання, спрямованих на технічне переоснащення підприємств житлово-комунального господарства та скорочення питомих витрат енергетичних і матеріальних ресурсів; 3) налагодження виробництва нових зразків комунальної техніки та обладнання для потреб житлово-комунального господарства; 4) створення системи моніторингу стану житлово-комунального господарства і його реформування, відповідних баз даних; 5) внесення змін до будівельних норм і правил для більш активного використання науково-технічних досягнень та на їх базі оновлення основних фондів підприємств житлово-комунального господарства; 6) розроблення і реалізацію програм розвитку підприємств житлово-комунального господарства; 7) утворення енергосервісних компаній у житлово-комунальному господарстві; 8) розроблення і забезпечення виконання програм стимулювання економного використання споживачами питної води і теплової енергії; 9) створення Фонду муніципального розвитку України за участю Міжнародного банку реконструкції та розвитку, цільових фондів енергозбереження на підприємствах житлово-комунального господарства, впровадження довгострокових проектів їх технічного переоснащення на основі лізингу.

Литература:1. Бабаєв В. Сучасні системи муніципального управління комунальними послугами. // www.aratta-ukraine.com. 2. Березан Н. Я. Заборгованість громадян з квартирної плати за комунальні послуги: проблеми та шляхи вирішення.// Урядовий кур'єр від 05.01.2007, № 1. 3. Доповідь Голови Держжитлокомунгоспу України Г.М. Семчука «Стан житлово-комунального господарства та стратегія його реформування». // www.aratta-ukraine.com. 4. З А К О Н У К Р А Ї Н И «Про житлово-комунальні послуги».// Голос України вiд 30.07.2004 - № 140. 5. З А К О Н У К Р А Ї Н И «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки».// Урядовий кур'єр вiд 17.08.2004 - № 154. 6. Мельник І.Г. Необхідність та перспективи впровадження нового механізму організаційно-економічного управління в сферу комунальних послуг України// Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 182. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 72-79. 7. Мельник І.Г. Соціально-економічна ефективність впровадження електронних грошей в житлово-комунальній сфері України // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 183 - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 454-464. 8. Мельник І.Г. Житлово-комунальна сфера, її соціально-економічна значимість і сутність в створенні та забезпеченні життєдіяльності суспільства// Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 186 : Том ІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 610-616. 9. Мельник І.Г. Приватизація в житлово-комунальній сфері чи природний монополізм підприємств даної сфери // Держава і регіони. Науково-виробничий журнал. Серія “Економіка та підприємництво” – Запоріжжя: Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, 2003. - №2. – С. 123-125. 10. Мельник І.Г. Планування та регулювання тарифів і норм споживання на житлово-комунальні послуги з врахуванням світового досвіду// Держава і регіони – Науково-виробничий журнал. Серія “Економіка та підприємництво”– Запоріжжя: Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, 2004. - №1. – С. 168-171. 11. Полонин А.В. Финансовая деятельность ОСМД // Новини житлової реформи. – Київ: МГО “Центр сприяння житловим та муніципальним реформам”. – 2000. – Вип. 10. – С. 11-12. 12. Титяев В.И., Полонин А.В. Оптимизация затрат на содержание жилого фонда // Коммунальное хозяйство городов: Научн.-техн. сб. – Київ: Техніка, 2003. – Вип. 50. – С. 171-173. 13. Титяев В.И., Полонин А.В. Проблемы и пути реформирования экономики жилищного хозяйства // Коммунальное хозяйство городов: Науч.-техн. сб. – Київ: Техніка, 2001. – Вип. 34. – С. 95-98. 14. Титяев В.И., Полонин А.В., Чистякова И.А. К вопросу о социально-ориентированном регулировании тарифов на жилищно-коммунальные услуги // Коммунальное хозяйство городов: Науч.-техн. сб. – Київ: Техніка, 2002. – Вип. 37. – С. 71-75. 15. Титяев В.И., Полонин А.В. Нетрадиционные пути решения проблемы задолженности // Коммунальное хозяйство городов: Научн.-техн. сб. – Київ: Техніка, 2002. – Вип. 41. – С. 73-78.