Выводы:У будь-якій правовій державі повноцінний захист прав людини нерозривно пов’язаний з існуванням гуманного змагального судочинства, однією з ознак якого є інститут народного представництва. Інститут присяжних засідателів потрібний для розгляду і справедливого дозволу найбільш складних, суспільно небезпечних категорій кримінальних справ, уникнення трагічних судових помилок, виправити які іноді буває неможливо.
Нині йде процес відродження суду присяжних в Україні. Введенню вказаного інституту передувало глобальне реформування усієї суспільно-політичної системи, яке триває і до цього дня. Необхідність реформи юстиції викликана як зовнішнім, так і внутрішнім чинником. Зовнішній чинник обумовлений тим, що, як повноправний член міжнародного співтовариства, наша країна пов’язана багатьма договорами, у тому числі і зобов’язанням про проведення судової реформи.
Внутрішній чинник характеризується тим, що Україна виходить на якісно новий ступінь розвитку – формування правової держави.
Суд присяжних оголив багато проблем українського правосуддя, виявив величезну дистанцію між системою кримінального судочинства і реаліями життя. У той же час він є засобом побудови цивілізованих стосунків між суспільством і судовою владою, забезпечуючи їх взаємну допомогу і контроль в процесі рішення загальних завдань.
З метою затвердження судової влади як самостійної і впливової сили, незалежної у своїй діяльності від влади законодавчої і виконавчої, проводиться судова реформа.
Одним з пріоритетних напрямів судової реформи є забезпечення визнання за обвинуваченим в скоєнні злочину права на розгляд його справи судом за участю присяжних засідателів у випадках, передбачених законом.
На жаль, у силу впливу різних причин процес впровадження суду присяжних в Україні відбувається досить повільно. Перешкоди на шляху розвитку суду присяжних виникають, передусім, тому, що у період введення вказаного інституту у нашій країні ще не склалася сприятлива для цього політична обстановка, не була до кінця розроблена послідовність проведення реформи, не сформувалася фінансова база і елементарні правові традиції.
Нині суд присяжних в Україні поступово зміцнює свої позиції, позбавляється від ролі «побічної» ланки судової системи, придбаває підтримку і визнання з боку населення. Проте досі виражаються сумніви в ефективності і доцільності наявності колегії присяжних засідателів в російському кримінальному процесі, прогнозується згортання судової реформи в області розвитку суду присяжних.
На жаль, незважаючи на досить тривалий період існування, у діяльності інституту суду присяжних виявляються певні прогалини, тому відповідь на питання, чи зміцніє український суд присяжних, або буде знищений, як на початку минулого століття, залежить від того, чи будуть вирішені ключові проблеми, що виникли з початку функціонування суду присяжних в Україні.
Вивчення процесу становлення інституту суду присяжних в Україні, а також пошук ефективних способів вирішення проблем, що накопичилися, вимагає комплексного підходу, у рамках якого потрібний перегляд правових, економічних, соціальних і інших аспектів.
Існування суду присяжних у нашій державі передбачено Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Кримінально- та Цивільно-процесуальним кодексами України. На жаль, профільного закону, який би детально регулював функціонування суду присяжних, до цих пір не прийнято.
Однією з найголовніших переваг суду присяжних в порівнянні з іншими формами вирішення кримінальних справ є досить високий рівень його безсторонності, продиктований тим, що присяжні, не будучи професійними суддями, вільні від внутрішніх психологічних установок, властивих фахівцям, над ними не тяжіє «вантаж минулого», одним з видів якого є погляд на підсудного як на злочинця.
У той же час на безсторонність присяжних засідателів при вирішенні конкретної кримінальної справи все ж можуть впливати як внутрішні (світоглядні), так і зовнішні (наприклад, громадська думка, що сформувалася, про винність обвинуваченого) чинники, які заважають їм неупереджено оцінити досліджувані в судовому засіданні обставини справи.
Якщо Конституція України передбачає теоретичні основи можливості існування суду присяжних, то практичну базу визначає новий Кримінально-процесуальний кодекс України та Цивільно-процесуальний кодекс. Без змін в КПК конституційна норма про суд присяжних в Україні все одно не працювала. Суд присяжних функціонуватиме лише в судах першої інстанції.
Суд присяжних по новому КПК – це п’ять чоловік: два професійні судді і три «цивільних» присяжних засідателя. Формально схожа система працювала ще за часів СРСР, коли разом з суддями справи також слухали народні засідателі. У колегії суду присяжних «цивільні» вирішують питання факту – винен підсудний або ні, професійні судді визначають питання права – призначення покарання у разі визнання провини.
Обвинувачений отримає право клопотати про суд присяжних тільки в тих випадках, коли покарання за інкримінованими йому статтями передбачає пожиттєве ув’язнення.
Цивільно-процесуальний кодекс також передбачає вичерпний перелік можливостей розгляду справи судом присяжних.
Отже, на даний момент в Україні детально не регламентовано існування суду присяжних, відсутні нормативно-правові акти, які б регламентували його діяльність. Ведуться суперечки щодо доцільності введення даної форми судочинства. Чи виправдає себе введення у дію у новому КПК України суду присяжних – покаже час. Тому у даній роботі розглянуто лише теоретичні засади його існування.