Цивільний Кодекс УРСР 1963 року: загальна характеристика системи та основних інститутів

Содержание:Вступ 3 1. Загальна характеристика структури Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року 5 2. Аналіз основних інститутів Цивільного кодексу Української РСР 1963 року 8 Висновки 12 Список використаних джерел 14  

Вступление:Кодифікація є одним із основних способів систематизації законодавства в цивільно-правовій сфері. Діючий на сьогоднішній день Цивільний кодекс України був прийнятий 16 січня 2003 року, а набув чинності 1 січня 2004 року. За останні сто років вказаний кодекс став третім кодифікованим актом цивільного законодавства на теренах нашої держави. Слід також відмітити, що він ввібрав в себе достатньо велику кількість положень попереднього кодексу. Саме тому, щоб краще зрозуміти процес кодифікації цивільного законодавства України, необхідно ознайомитися з Цивільним кодексом України, який передував нині діючому. Таким чином, об’єктом дослідження виступають правовідносини, що регулювалися нормами Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року. Предметом дослідження є основні інститути Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року. Мета дослідження полягає у вивчені загальної характеристики системи основних інститутів Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року. Для досягнення мети роботи необхідно виконати наступні завдання: 1. Проаналізувати поняття «кодифікація». 2. Ознайомитися із структурою Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року. 3. Порівняти структуру Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року з структурою нині діючого Цивільного кодексу України. 4. Виявити та проаналізувати основні інститути Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року. 5. Дослідити внутрішню структуру Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року на предмет логічності, послідовності і досконалості внутрішньої організації норм права. Методологічну основу дослідження складає система загальнонаукових та спеціально-юридичних методів пізнання, що в комплексі застосовуються для виконання завдань дослідження та досягнення його мети. Джерелами інформації виступали Цивільний кодекс Української РСР 1963 року, Цивільний кодекс України від 23 січня 2003 року, інші нормативно-правові акти, наукові статті, підручники з Цивільного права України.  

Выводы:Проаналізувавши Цивільний кодекс 1963 року можна прийти до наступних висновків. Перш за все необхідно відзначити, що цивільне законодавство регулювало велике коло публічно-правових відносин і деяке коло приватноправових відносин. Для приватноправових відносин були встановлені чіткі межі їх реалізації. Норми кодексу надають ряд переваг державній власності та кооперативній та захищають дані форми власності в більшій мірі, ніж приватну власність. Тобто з норм даного кодексу вбачається пріоритет державних інтересів над приватними інтересами громадян. В кодексі в ст. 4 вбачається загальний принцип римського права «дозволено все те, що не заборонено законом», проте в наступних розділах міститься значна кількість заборон для громадян, тому дозволено їм було не велику кількість приватноправових відносин. Норми кодексу щодо особистої власності громадян встановлюють більше заборон або певних обмежень, аніж прав для громадян. Здійснення громадянами права особистої власності та обсяг їхніх правомочностей повністю підпорядковувалися суто особисто-споживчому призначенню такої власності. Громадяни могли примножувати своє майно лише за підставами, переліченими в законодавчих актах, під загрозою неможливості виникнення на таке майно права власності, набуте за іншими підставами. Особливу роль у недопущенні «збагачення» громадян відігравала норма про те, що особиста власність не повинна «служити для одержання нетрудових доходів, використовуватись на шкоду інтересам суспільства». Громадянам заборонялося займатися приватнопідприємницькою діяльністю і використовувати для цього власне майно, здавати його за договорами найму за плату в розмірах, що перевищували граничні межі, встановлені законодавчими актами. Були відсутні конкретні критеріїв для визначення дійсного змісту понять «нетрудовий доход» і «використання майна на шкоду інтересам суспільства». Структура Цивільного кодексу 1963 була логічно сформованою і послідовно викладеною, яка фактично була збережена в Цивільному кодексі 2003 року. Прийняття Цивільного кодексу 2003 року було зумовлено принциповими змінами в цивільно-правовій сфері і викликали необхідність закріплення нових засад правового регулювання цивільних відносин (особистих немайнових та майнових) за участю фізичних та юридичних осіб на основі загальновизнаних у світі засад приватного права: неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимості позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свободи договору; свободи підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судового захисту цивільного права та інтересу.  

Литература:1. Конституція України. Закон України "Про внесення змін до Конституції України" № 2222-IV від 8.12.2004 р. : прийнята на п'ятій сесії Верхов. Ради України 28 черв. 1996 р. – К. : Велес, 2005. – 48 с. – (Серія видань "Офіційний документ"). 2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435–ІV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – №40–44. – Ст. 356. 3. Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 р. № 1540-06 // Відомості Верховної Ради. 4. Борисова Б. І. Основні положення нового Цивільного кодексу України Електронний ресурс / Б. І. Борисова // Правовий портал України. – Режим доступу : http://ukr-pravo.at.ua/index/osnovni_polozhennja_novogo_civilnogo_ kodeksu_ukrajini/0-270 5. Ведєрніков Ю. А. Теорія держави і права : Навч. посіб. / Ю. А. Ведєрніков, В. С. Грегул. – 4-те вид., доп. і переробл. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 224 с. 6. Методичні рекомендації на тему «Кодифікація та систематизація законодавства» / Головне управління юстиції у Дніпропетровській області. – Дніпропетровськ, 2009. – С. 10. 7. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / за ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнецової, В. В. Луця. – У 2 т. – Т. 1. – 3-є вид., перероб. і доп. – К. : Хрінком Інтер, 2008.– 832 с. 8. Основи правознавства / І. Б. Ксенко. – Ірпінь : ВТФ «Перун», 1997. – 416 с.Скакун О. Ф. Теорія держави і права : Підручник / О. Ф. Скакун. – Харків : Консум, 2001. – 656 с. 9. Теорія держави і права : Підручник / за ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 688 с. 10. Харитонова О. І. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції / О. І. Харитонова, Є. О. Харитонов. – X. : «Одіссей», 2002. – 592 с. 11. Цивільне право України: Академічний курс : Підруч. / за заг. ред. Я. М. Шевченко. – У 2-х томах. – Т. 1. Загальна частина. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 520 с.