Выводы:У процесі проведеного дослідження можна зробити такі висновки:
1. Визначено, що трактування поняття «собівартість» носить досить дискусійних характер. В економічній теорії поняттям «собівартість» нерідко оперують лише як категорією, яка відповідає вартості. Собівартість продукції у багатьох випадках розглядається тільки як показник, який використовується в практиці прогнозування, обліку, калькулювання і аналізу. Надано власне визначення собівартості як грошового еквіваленту, сплаченого за товари та послуги, які повинні принести поточні чи майбутні вигоди для організації. Собівартість продукції відображає рівень витрат підприємства на її виробництво та комплексно характеризує ефективність використання ним усіх ресурсів, організаційний та технічний рівень виробничого процесу, рівень продуктивності праці.
2. Встановлено, що для ефективного управління витратами підприємницьких структур істотним є поділ чинників формування витрат на регульовані й нерегульовані. Регульовані чинники – це чинники, на які підприємницька структура може впливати в короткостроковому або довгостроковому періоді часу. Нерегульовані чинники – це ті чинники, які підприємство при ухваленні рішень не може змінювати.
3. Досліджено методи оцінки собівартості продукції та зазначено, що у практиці поширеним є метод розподілу загальновиробничих витрат пропорційно основній зарплаті виробничих робітників. Перевагою його є простота. Проте цей метод має й серйозні вади, що стосуються передусім розподілу витрат на утримання та експлуатацію машин й устаткування в складі загальновиробничих витрат. По-перше, зарплата не є точною базою розподілу зазначених витрат, оскільки за умов різного рівня механізації праці вона адекватно не відображає витрат машинного часу; по-друге, за такого розподілу витрати на кожний виріб обчислюються як середні по підрозділу, незалежно від того, на якому устаткуванні він обробляється; по-третє, за комплексної механізації та автоматизації виробництва функції робітників змінюються в бік контролю і регулювання роботи виробничих систем. Зазначено, що у системі техніко-економічних розрахунків на підприємстві важливе місце займає калькулювання – обчислення собівартості окремих виробів. Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних завдань: обґрунтування цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів тощо.
4. Об’єктом дослідження у курсові роботі є XXXX. Станом на 31.12.2011 р., порівняно з аналогічним періодом попереднього року, собівартість реалізованої продукції XXXX зросла на 31822,6 тис. грн. або на 13,5%, що привело збільшення витрат на 1 грн. товарної продукції на 0,4%. Протягом 2009-2011 рр. прибуток від випуску товарної продукції збільшився на 4095,0 тис. грн. або на 303,20%, що спровокувало стрімке зростання рентабельності випущеної продукції на 1,33%. Чистий дохід від реалізації продукції протягом 2011 р., по відношенню до показника 2010 р., зріс на 42360,2 тис. грн. або на 13,3%; також збільшилася величина собівартості реалізованої продукції на 34997,8 тис. грн. або на 13,5%. Станом на 31.12.2011 р., порівняно з 2010 р., фінансові результати від операційної діяльності зросли на 1642,7 тис. грн. або на 34,1 %, натомість, фінансові результати підприємства від звичайної діяльності до оподаткування зменшилися на 28,6 тис. грн. або на 0,9%. Протягом 2009-2011 рр. в XXXX спостерігається позитивна економічна ситуація – показник чистого прибутку зріс на 2864 тис. грн., що свідчить про проведення різних ефективних організаційних заходів маркетингової політики збуту.
5. Запропоновано прогнозну модель собівартості продукції XXXX. Виявлено, що протягом 2012-2014 рр. прогнозується зростання величини собівартості продукції XXXX – у 2014 році, порівняно з 2011 роком, відбудеться зростання собівартості на 169481 тис. грн. або на 57,44%. Прогнозується, що підвищення величини собівартості продукції XXXX відбудеться за рахунок зростання обсягу продажу хлібобулочної продукції, підвищення кваліфікації персоналу та розширення ринків збуту для забезпечення конкурентної переваги досліджуваного підприємства.
6. Обґрунтовано проводити зменшення витрат в XXXX на основі впровадження конденсаторних установок. За суб’єктивним спостереженням впровадження у технологічний процес підприємства енергозберігаючої технології дозволить підвищити дохід XXXX на 5%. Аналізуючи період окупності затрат, доходимо висновку, що проект впровадження енергозберігаючої технології в XXXX окупиться швидко – протягом перших двох місяців. Відповідно до розрахованого значення NPV, можна сказати, що впровадження енергозберігаючої технології в XXXX є доцільною, адже NPV > 0.