Поетика віршованої літературної казки на базі "Давньої казки" Лесі Українки та "Лис Микита", "Абу-касимові капці" І. Франка

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ЖАНРОВО-СТИОЛЬОВІ МОДИФІКАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ КАЗКИ 6 РОЗДІЛ ІІ. ПОЕТИКА ВІРШОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ КАЗКИ НА ОСНОВІ «ДАВНЬОЇ КАЗКИ» ЛЕСІ УКРАЇНКИ, КАЗОК І. ФРАНКА «ЛИС МИКИТА», «АБУ-КАСИМОВІ КАПЦІ» 12 2.1. Особливості поетики віршованої казки Лесі Українки «Давня казка» 12 2.2. Особливості поетики віршованих казок І. Франка «Лис Микита», «Абу-Касимові капці» 16 ВИСНОВКИ 23 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 26  

Вступление:Актуальність теми дослідження. Феномен казки завжди цікавив людину: дитина вірила казкам, вчилась у казки, набувала соціального досвіду, дорослі набиралися мудрості, адже «казка вчить, як на світі жить». Ґрунтовні дослідження казки як фольклорного жанру почали з’являтися вже на початку ХІХ ст.: К. Мюллер, М. Мюллер, Х. Любек, Ф. Крейцар, А. Кун, Е. Тейлор, Я. Грімм, О. Афанасьєв займалися проблемою міфологічних витоків сюжетів, образів і мотивів епічних жанрів; О. Потебня, М. Сумцов, Г. Булашев, В. Клінгер вивчали походження жанрів малої епіки. Досліджували казковий жанр Л. Колмачевський, І. Франко, В. Гнатюк, В. Пропп, Є. Костюхін, Є. Мелетинський. Художню структуру сюжетів фольклорних казок досліджували Г. Сухобрус, В. Крук, І. Березовський, Л. Дунаєвська, В. Давидюк та ін. Над створенням покажчиків казкових сюжетів працювали А. Аарне, М. Андреєв, Л. Бараг, І. Березовський. У ХХ ст. усе частіше з’являються праці, у яких ґрунтовно досліджені як прямий, так і опосередкований вплив уснопоетичної традиції на окремі художні твори і на всю творчість того чи іншого письменника. Казкові сюжети, мотиви, образи, жанрово-стильові форми завжди збагачували літературну творчість. У цьому зв’язку неабиякий інтерес літературознавців викликає авторська казка, яка акумулює в собі фольклорний матеріал, форму, обсяг та інші ознаки народної казки. Проте естетична природа літературної казки ще не з’ясована. Останні роки ознаменувалися появою літературознавчих праць, присвячених висвітленню художньої своєрідності літературної казки (Л. Дереза «Російська літературна казка першої половини ХІХ століття», «Романтизм і російська літературна казка першої половини ХІХ ст.», Н. Тихолоз «Жанрові модифікації казки у творчості Івана Франка», Г. Сабат «Казки Івана Франка: особливості поетики «Коли ще звірі говорили»). Отже, як бачимо, казки, зокрема літературні, перебували у полі зору багатьох дослідників. Але проблема вивчення віршованих літературних казок Лесі Українки та Івана Франка все ж потребує свого уточнення, з огляду на свою жанрову своєрідність. Отже, актуальність дослідження зумовлюється теоретичною та практичною значущістю роботи, адже з’ясування особливостей віршованих літературних казок Лесі Українки («Давня казка») та І. Франка («Лис Микита», «Абу-Касимові капці») дасть змогу не лише глибше осягнути особливості літературного доробку митців, а й дослідити особливості літературної віршованої казки порубіжжя ХІХ–ХХ століття. Таким чином, метою роботи є з’ясування особливостей поетики віршованої літературної казки на основі «Давньої казки» Лесі Українки та казок І. Франка «Лис Микита», «Абу-Касимові капці». Для досягнення мети було поставлено ряд завдань: ? проаналізувати ступінь наукової розробки даної проблеми в сучасній філософській, психолого-педагогічній літературі та шкільній практиці; ? з’ясувати значення понять «казка», «літературна казка» у літературознавстві; ? дослідити особливості поетики віршованої літературної казки на основі «Давньої казки» Лесі Українки, казок І. Франка «Лис Микита», «Абу-Касимові капці». Актуальність проблеми, недостатність її дослідження визначили об’єкт і предмет роботи. Об’єкт дослідження – віршовані літературні казки. Предмет дослідження – поетика віршованої літературної казки на основі «Давньої казки» Лесі Українки, казок І. Франка «Лис Микита», «Абу-Касимові капці». Методологічна основа дослідження: фундаментальні праці з літературознавства (І. Франко, О. Потебня, М. Сумцов, М. Драгоманов, Д. Чижевський, М. Грушевський, В. Гнатюк, В. Пропп, В. Давидюк, Л. Дереза, В. Дончик, Л. Дунаєвська, М. Жулинський, С. Іванюк, Г. Клочек, Н. Копистянська, В. Кузьменко, Г. Мазоха, В. Марко, Г. Сабат, Н. Тихолоз, А. Ткаченко), з філософії, культурології й естетики (Р. Барт, М. Бахтін, Г. Гадамер, Ю. Лотман, Х. Ортега-і-Гасет, А.Дж. Тойнбі, Н. Фрай). З огляду на поставлені мету й завдання у роботі використовувалися такі методи дослідження: аналіз наукової літератури з теми, узагальнення, систематизація отриманої інформації, текстуальний, описовий методи, що дають широкі можливості для висвітлення проблеми формування творчої індивідуальності журналіста. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.  

Выводы:1. Феномен казки завжди цікавив людину: дитина вірила казкам, вчилась у казки, набувала соціального досвіду, дорослі набиралися мудрості, адже «казка вчить, як на світі жить». 2. Казкові сюжети, мотиви, образи, жанрово-стильові форми завжди збагачували літературну творчість. У цьому зв’язку неабиякий інтерес літературознавців викликає авторська казка, яка акумулює в собі фольклорний матеріал, форму, обсяг та інші ознаки народної казки. Проте естетична природа літературної казки ще не з’ясована. 3. Останні роки ознаменувалися появою літературознавчих праць, присвячених висвітленню художньої своєрідності літературної казки (Л. Дереза «Російська літературна казка першої половини ХІХ століття,» «Романтизм і російська літературна казка першої половини ХІХ ст.», Н. Тихолоз «Жанрові модифікації казки у творчості Івана Франка», Г. Сабат «Казки Івана Франка: особливості поетики «Коли ще звірі говорили»). 4. Необхідність дослідження особливостей жанру казки на тлі літературного процесу початку ХХ ст. постає сьогодні особливо гостро. На фоні кардинальних суспільно-політичних змін людство шукає опори, ґрунту для свого існування, формування духовних і релігійних цінностей. Саме казка є базисом для формування моральних цінностей майбутніх поколінь. 5. На межі ХІХ – ХХ століть публікацію зібрань казок європейських народів в основному було завершено. 6. Першоджерелом літературної віршованої казки була казка народна, визначальні характеристики якої влилися до відповідної жанрової форми, дещо трансформуючись залежно від індивідуально-авторського ідіостилю, задуму, вимог доби. Звідси, важливою ознакою літературної віршованої казки є її акцентована суб’єктивність, індивідуальна зорієнтованість. 7. Літературна казка репрезентує ідеї свого автора та ідеї суспільства, до якого він належить; реалізації цієї ознаки літературної віршованої казки сприяє введенню письменником в архітектоніку фольклорного претексту конкретних казково-віршованих текстів, динамічних елементів, наявність яких просто неможлива в образному світі народної казки: ліричних відступів письменника, описів, змалювання емоційних нюансувань героїв, конкретизації, деталізації змісту тощо. 8. У сучасній літературознавчій традиції літературна казка поділяється на два типи: літературна казка, яка зберігає фольклорний досвід; самодостатня літературна казка. 9. Літературна казка, яка зберігає фольклорний досвід – це твір, який має специфічні традиційні жанрові ознаки народної казки, але, вийшовши з-під пера конкретного автора, відображає його світоглядні ідейно-політичні та літературно-естетичні позиції; це фантастичний твір, який нерідко співвідноситься з реальністю, з тим чи іншим літературним напрямком, написаний стилем, що опирається на народну поетику і в той же час її трансформує. 10. Літературна казка – це фантастичний твір авторської художньої творчості, нерозривно пов’язаний із реальністю життя, що відображає суть епохи, всотує ідейно-політичні, літературно-естетичні тенденції часу, вливається в літературні течії і напрямки, має схильність до інновацій, консолідації з іншими жанрами й утвореннями гетерогенних мистецьких явищ, які тісно пов’язані зі світоглядом письменника, або ж це мистецький твір, сюжето-структура якого побудована за специфічними традиційними законами фольклорної казки, його особливий стиль, трансформуючи народну традицію, виливається у новітньо-авторський семантико-гносеологічний субстрат. 11. «Давня казка» є однією з найкращих поем Лесі Українки, її можна навіть назвати дещо автобіографічною, і це не випадково, бо, незважаючи на слабке здоров’я, Леся Українка прагнула прислужитися своєму народові, своїй Батьківщині. Леся стала на захист народу з єдиною своєю зброєю – словом. 12. Важливого значення для формування цілісного уявлення про літературно-критичну творчість І. Франка має дослідження його казкової спадщини, яка є досить різноманітною, адже є одним з найулюбленіших жанрів митця, до того ж, майже однаковою мірою представлений і в його поезії, і в його прозі митця, і у його драматургії. 13. Художній світ «Лиса Микити» – це своєрідна модель соціальної дійсності, в основі якої – цілком послідовна концепція боротьби за виживання, причому система персонажів-тварин виразно проектується на суспільний устрій тогочасної Галичини з притаманними йому соціальною несправедливістю, бюрократією, корупцією тощо. 14. Історія, змальована у казці «Абу-Касимові» капці, з одного боку може видатися комічною, з огляду на численні біди, що стаються з головним героєм через ті кляті капці. Але, якщо поглянути на ситуацію з іншого боку, то можна побачити, наскільки вона є трагічною. Адже це страшно, коли людина живе лише заради грошей, заради наживи. Страшним і жалюгідним постає Касим, адже він збирає гроші заради грошей. Він не те що не допомагає іншим , він жаліє на собі. Пропащим є суспільство, в якому живуть такі люди.  

Литература:1. Брауде Л.Ю. Скандинавская литературная сказка / Л.Ю. Брауде– М., 1979. – 179 с. 2. Гарачковська О. Жанр літературної казки у творчості Івана Франка / О. Гарачковська // Літературознавчі студії. Наукове видання. – К., 2006. – Вип. 18. – С. 287–289. 3. Гарачковська О. Українська дитяча література 70 – 90-х років ХХ століття / О. Гарачковська // Історія української літератури ХХ століття (За редакцією проф. Кузьменка В.І.). – К. : КСУ, 2007. – С. 347–354. 4. Гарачковська О. Українська літературна казка 70 – 90-х років ХХ ст.: сюжетно-образна структура, хронотоп : автореф. канд. філолог. Наук: 10.01.01 / О. Гарачковська // Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка. – Кіровоград, 2008. – 23 с. 5. Леся Українка Давня казка Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.l-ukrainka.name/uk/Poems/DavnjaKazka.html#02. 6. Літературознавча енциклопедія / Укладач Ковалів Ю. І. – К. : Академія, 2007. – С. 450. 7. Тихолоз Н.З вірою в силу розуму (Ідейно-художнє новаторство Івана Франка у збірці казок для дітей «Коли ще звірі говорили») / Н.З. Тихолоз // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2000. – № 6. – С. 59–67. 8. Франко І. Абу-Касимові капці Електронний ресурс. – Режим доступу : http://petryk.com.ua/361. 9. Франко І. Лис Микита Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/books/18/if-lm-01.html. 10. Ярмиш Ю. У світі казки : літературно-критичний нарис /ю.У. Ярмиш. – К., 1975. – 143 с.