Історія розвитку ідеї про внутрішню форму

Содержание:Вступ 3 1. Історія розвитку ідеї про внутрішню форму 4 2. Вклад В. фон Гумбольдта в розвиток ідеї внутрішньої форми 5 3. Потебня О.О. – засновник вивчення ідеї внутрішньої форми у вітчизняному мовознавстві 7 Висновки 17 Список використаних джерел 18  

Вступление:Протилежність і водночас нерозривна єдність змісту та форми є джерелами існування й еволюції світу. Вивчення співіснування цих найважливіших категорій має принципове значення для розвитку будь-якої науки. Не стала винятком і така наука як зіставне мовознавство, у сферу інтересів якої давно потрапила внутрішня форма слова. Величезний функціональній і семантичний потенціал, що закріплюється у слові завдяки цьому явищу, є однією з причин підтримання зацікавленості вищезазначеною проблемою. Засновниками створення теорії внутрішньої форми в світовому і вітчизняному мовознавстві виступають відповідно В. фон Гумбольдт та О.О. Потебня. Протягом багатьох років вивченням внутрішньої форми займалися такі дослідники, як М.П. Кочерган, В.М. Манакін, В.М. Русанівський, Т.Р. Кияк, Н.С. Ляшенко, тощо. Поняття «форма» в лінгвістиці має декілька значень. Передусім під формою розуміється зовнішній, пов’язаний зі слуховим (або зоровим) сприйняттям аспект мови, що піддається спостереженню. Використовуючись відносно мови взагалі, термін «форма» відповідає термінам «вираження» (Ф. де Соссюр), «план вираження» (Л. Єльмслев) і позначає сферу матеріальних засобів, які є основним об’єктом лінгвістики (йдеться, передусім, про сферу звукових явищ). По відношенню до окремої мовної одиниці термін «форма» позначає зовнішній бік мовного знака, його матеріальну, фізичну сутність і протиставляється значенню, змісту, поняттю, функції тощо. Таким чином, у роботі пропонується розглянути потебніанську ідею внутрішньої форми.  

Выводы:Історія розвитку ідеї внутрішньої форми має давню історію, проте, значний вклад в її розвиток здійснив видатний український вчений Олександр Опанасович Потебня. Саме йому належить створення оригінальної теорії, яка ґрунтується на дослідженні конкретних одиниць мови – слів, згідно якої слово має три аспекти: зовнішню форму («членороздільний звук»), зміст, «який об’єктивується через посередництво звука», і внутрішню форму («найближче етимологічне значення слова, той спосіб яким виражається зміст»). Внутрішня форма – це обов’язкова семантична характеристика будь-якого слова, а мотивованість властива далеко не кожній лексичній одиниці, а точніше – її внутрішній формі. Слова мотивовані – це слова з внутрішньою формою, саме внутрішня форма визначає мотивованість слова та є засобом її реалізації, матеріалізації в слові. Внутрішня форма через називання мотивувальної ознаки подає наукове поняття в його цілісності. Називаючи мотивувальну ознаку вираженого терміном наукового поняття, вона сприяє більшій точності терміна.  

Литература:1. Брутян Г.А. Лингвистическое моделирование действительности и его роль в познании / Г.А. Брутян // Вопросы философии. – 1972. – № 10. – С. 87-97. 2. Виноградов В.В. Русский язик / В.В. Виноградов // Грамматическое учение о слове. – М., 1972. – 614 с. 3. Голянич М.І. Внутрішня форма слова в художньому тексті : Автореф. дис. докт. філ. наук / М.І. Голянич. –Ів.-Фр., 1998. – 31 с. 4. Голянич М.І. Внутрішня форма слова в художньому тексті : Дис. докт. філ. наук / М.І. Голянич. – Ів.-Фр., 1998. – 455 с. 5. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию / Вильгельм фон Гумбольдт ; пер. с нем. Г. М. Рамишвили. – М. : Прогресс, 1984. – 397 с. 6. Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры / Вильгельм фон Гумбольдт. – М. : Прогресс,, 1985. – 450 с. 7. Заніздра Н.О. Внутрішня форма в аспекті мотивованості терміна-метафори / Н.О. Заніздра, В.В. Шабуніна // Вісник КДПУ імені Михайла Остроградського. – 2009. – №4. – С. 168-172. 8. Звегинцев В.А. История языкознания ХІХ-ХХ веков в очерках и извлечениях / В.А. Звегінцев. – Ч. 1. – М., 1964. – 406 с. 9. Кочерган М.П. Зіставна лексична семантика: проблеми і методи дослідження / М.П. Кочерган // Мовознавство. – 1996. – № 2-3. – С. 3-11. 10. Левченко О.Г. Театр у системі філософської антропології : монографія / О.Г. Шевченко ; Нац. центр театр, мистец. ім. Леся Курбаса. — К., 2012. – 296 с. 11. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. – М. : Советская энциклопедия, 1990. – 685 с. 12. Мальбранш Н. Новые опыты о человеческом разуме / Н. Мальбранш // Антология мировой философии: В 4-х томах. – Т.2. – М. : Мысль, 1970. – 1704 c. 13. Плотін. Еннеади // Читанка з історії філософії: У 6 кн. / За ред. Г.І. Волинки. – Кн.1: Філософія Стародавнього світу. – К. : Довіра, 1992. – 207 с. 14. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике / А.А. Потебня. – В 2-х томах. – М. : Наука, 1958. 15. Потебня А.А. Мысль и язык / А.А. Потебня. – К. : Синто, 1993. – 190 с. 16. Потебня О.О. Эстетика и поэтика / О.О. Потебня. – М. : Искусство, 1976. – 614 с. 17. Русанівський В.М. Вчення О.О. Потебні про внутрішню форму слова / В.М. Русанівський // Творча спадщина О.О. Потебні й сучасні філологічні науки : Тези республіканської наукової конференції. – Харків, 1985. 18. Русанівський В.М. Структура лексичної і граматичної семантики / В.М. Русанівський. – К., 1988. – 236 с. 19. Снитко Е.С. Внутренняя форма номинативных единиц / Е.С. Снитко. – Львов : Свит, 1990. – 188 с. 20. Сосина Р.В. К вопросу о содержании термина «внутренняя форма слова» у А. А. Потебни / Р.В. Сосина // Термин и слово: Предметная отнесённость и функционирование терминов. – Сб. науч. тр. – Горький, 1979. 21. Узнадзе Д. Психология установки / Д. Узнадзе. – СПб., 2001 22. Фізер І. Психолінгвістична теорія літератури Олександра Потебні: Метакритичне дослідження / І. Фізер. – К. : Обереги, 1993. – 192 с. 23. Франчук В. Вивчення спадщини О. Потебні в Україні (1976-2001) / В. Франчу // О.О. Потебня і актуальні питання мови та культури. Зб. наук. праць. – К., 2004. – С. 150-157. 24. Червінська О. Герменевтико-рецептивний та міфопоетичний концепти у практиці сучасної літературної теорії / О. Червінська // Актуальні проблеми романо-германської філології та прикладної лінгвістики. – 2011. – №2. – С. 179-191.