Аграрна реформа П. Столипіна

Содержание:Вступ 3 1. Становлення аграрної реформи П.Столипіна 4 2.Утворення Селянського поземельного банку 6 3. Недоліки та здобутки аграрної реформи 13 Висновок 15 Список використаної літератури 17  

Вступление:Історія аграрної реформи П. Столипіна до кінця 80-х років XX ст. не була по-справжньому об’єктом спеціальних досліджень учених, хоч, звичайно, не можна сказати про неї як про «білу пляму» минулого. У радянському історичному словнику зазначено: «Буржуазна реформа селянського надільного землеволодіння в Росії, яка ознаменувала поворот аграрно-політичного курсу самодержавства, на¬звана ім’ям П. Столипіна. Дозвіл виділятися з селянської общини на хутори і відруби..., зміцнення Селянського банку, примусове землевпо¬рядкування... і переселенська політика ставили за мету ліквідацію малоземелля при збереженні поміщицького землеволодіння, пришвид¬шення розшарування селянства, виникнення куркульства як додатко¬вої опори самодержавства. Реформа потерпіла невдачу». І жодного слова про те, що Російська імперія, в тому числі Україна, була великим експортером зерна на світовому ринку. І це після того, коли забезпечувалися свої внутрішні потреби як продоволь¬чим, так і фуражним зерном. Відомо, що колишній Союз впродовж три¬валого часу виступав на світовому ринку в ролі найбільшого в історії покупця хліба. Саме тому сьогодні є досить важливо заглиблювати свої погляди у минуле, щоб взяти на озброєння і втілити в життя все те позитивне в галузі сільськогоспо¬дарського виробництва, що мало місце в Україні за роки столипінської аграрної реформи. Історичний період, про який ідеться, ще не повною мірою досліджений. Проте завдяки відкритому доступу до архівних матеріалів, на яких раніше стояв державний штамп з написом «цілком таємно» і штамп «в читальний зал не видається», історики-дослідники мають можливість дізнатися про історичну правду минулого. Вона по¬над 70 років замовчувалась або ж фальсифікувалася радянською істо¬ріографією. Саме тому метою написання роботи є дослідити аграрну реформу П. Столипіна, визначити її наслідки для України на початку ХХ століття.  

Выводы:Отже, підсумовуючи вищенаведене, можна зазначити, що уроки минулого дають підстави викласти деякі міркування щодо проведення земельної реформи в Україні у сучасних умовах. По-перше, створення Земельного банку має для України важливе значення, оскільки для успішного проведення аграрної реформи конче необхідно діяльність структури, яка б надала кредити селянам не тільки для створення фермерських господарств, і й на розвиток соціаль¬ної інфраструктури села, реалізуючи цим самим проблему забезпече¬ності його трудовими ресурсами. По-друге, необхідно чітко визначити розмір земельного наділу для створення селянського (фермерського) господарства, звільнити його господаря протягом перших 2-3 років від податків та встановити розмір податку після вказаного періоду господарювання. По-третє, надати простору різноманітним фермам власності на селі: державній, кооперативній, приватній, сімейно-трудовій і дати селянам право вибору. Враховуючи, що общинна структура несумісна з еконо-мічним прогресом, оскільки її зрівняльний характер негативно впливає на психологію селянина-трудівника, надати пріоритетне значення при¬ватній формі власності. По-четверте, конче необхідно відродити сільськогосподарську кооперацію на селі (маслобійні, круподерні, олійниці, мініхлібопекарні, сироварні, м’ясосалокоптильні тощо). Досвід показав, що селянські господарства, об’єднані кредитною, виробничою і збутовою кооперацією, най¬більш адаптовані до умов сільськогосподарського виробництва й оптимальні за розмірами форми організації праці. У цих господарствах постійно зростала продуктивність праці, підвищувався рівень культури землеробства, широкого розмаху набував кооперативний рух. По-п’яте, щоб земля не стала об’єктом спекуляції, заборонити про-даж землі населенням. Сукупність цих заходів та їх впровадження в систему реформування за сучасних умов дало б вагомі результати у вдосконаленні сільського господарства. Отже, період сто¬липінської реформи насичений аграрно-економічними перетвореннями і має повчальний характер. Запровадження його позитивних варіантів може багато чого змінити в аграрному секторі України. Він дав справді корисні уроки, які, на жаль, не були взяті до уваги.  

Литература:1. Горбань Ю.А. Постать П.А.Столипіна в контексті української історії / Ю.А. Горбань // Гілея : науковий вісник / Гол. ред. В.М. Вашкевич. – К. : ВІР УАН, 2012. – Випуск 57 (№2). – С. 73-82. 2. Панченко П.П. Аграрна історія України : Підручник / П.П. Панченко, В.А. Шмарчук. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Т-во «Знання», КОО, 2000. – 342 с. 3. Рибалка І.К. Історія України / І.К. Рибалка. – Частина 2: Від початку XIX ст. до лютого 1917 року : Підр. для іст. фак. вищих навч. закладів.– X. : Основа, 1997.– 480 с. 4. Тимочко Н.О. Економічна історія України : Навч. посіб. / Н.О. Тимочко. – К. : КНЕУ, 2005. – 204 с. 5. Тимошина Т.М. Экономическая история России / Т.М. Тимошина. –15-е изд., перераб. и доп. – М. : Юстицинформ, 2009. – 424 с. 6. Царенко О.М. Економічна історія України і світу. Курс лекцій : Навч. посіб. / О.М. Царенко, А.С. Захарчук. – Суми : Університетська книга, 2001. – 308 с.