Значення порівняльного методу при вивченні кримінального права України

Содержание:Вступ 3 1. Методологічні засади вивчення кримінального права 4 2. Особливості застосування порівняльного методу у вивченні кримінального права України 7 Висновки 13 Список використаних джерел 14  

Вступление:Актуальність теми. В умовах суспільного прогресу і безперервного наростання потоку інформації, велике значення для юридичної науки набувають методи дослідження: конкретно-соціологічний, формально-логічний, системно-структурний та ін. Серед них особливої уваги заслуговує порівняльно-правовий метод. Під впливом завдань правового регулювання актуалізується питання про зміст даного методу, а також про вдосконалення практики його використання у національному кримінальному праві. За останній час з'явився ряд робіт, де досліджуються можливості застосування порівняльного методу в міжнародному праві, національному праві державі також у процесі їх взаємодії. Однак, незважаючи на наявні публікації з даної проблематики, багато питань залишаються дискусійними і недостатньо вивченими. Кожний учений, починаючи досліджувати явище, намагається дати йому визначення, з якого би випливало розуміння місця цього явища серед інших явищ. Тож і в сучасних умовах активного розвитку досліджень кримінального права необхідне осмислення місця, ролі і значення порівняльної методу. Отже, актуальним є визначення місця порівняльно-правового методу у науці кримінального права. Аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що питанню місця порівняльно-правового методу на сучасному етапі його розвитку вченими приділено недостатньо уваги. Це зумовило те, що метою роботи є спроба визначити місце порівняльного методу у науці кримінального права та дослідження його особливостей.  

Выводы:Універсальність кримінального права полягає в тому, що в рамках юридичних норм, встановлених вищими органами державної влади, визначаються злочинність і караність діянь, підстави кримінальної відповідальності, загальні положення і умови їх призначення, цілі покарання і система покарань, а також підстави і умови звільнення від кримінальної відповідальності та покарання. За допомогою перерахованих складових елементів кримінального права державою встановлюються межі злочинного і не злочинного, що відображають позицію держави на пріоритетність об'єктів кримінально-правової охорони і кримінально-правову репресію. У зв'язку з суверенністю держав, а також з різними соціальними умовами суспільств, перераховані вище універсальні загальні риси кримінального права в кожній державі більш-менш відрізняється один від одної за характером. Знання кримінально-правової системи іншої держави необхідно в цілях протидії глобальній злочинності і здійснення правового співробітництва між державами. Порівняння є способом отримання інформації, що припускає постановку предметів порівняння поруч один з одним, з метою виявлення, тлумачення та пояснення відмінного та спільного між ними. Порівняльний аналіз завжди не доходить до стадії пояснення, не всі дослідники розуміють тлумачення і пояснення результатів порівняльного аналізу тим самим чином. Основний момент порівняльного аналізу полягає в постановці предметів порівняння поруч. Порівнянність і вимірність, в кінцевому рахунку, формуються на базі роздумів, і, отже, висновків, зроблених самим дослідником (компаративістом). Предметами порівняльно-правового аналізу є ознаки, що відрізняються одна від одної, а не навпаки.  

Литература:1. Александров Ю. В. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.. – Вид. 2-ге, переробл. та допов. ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К. : Атіка, 2008. – 712 с. – С. 63–76. 2. Бажанов М. І. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник для студ. вищ. навч. закл. освіти / М. І. Бажанов ; за ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. : Юрінком Інтер; Х. : Право, 2002. – 416 с. 3. Ганьба Б. Порівняльний підхід та його застосування в дослідженні державно-правових явищ / Б. Ганьба // Право України. – 2000. – № 3. – С. 41–44. 4. Дрьомін В. М. Злочинність як соціальна практика: інституціональна теорія криміналізації суспільства : монографія / В. М. Дрьомін. – О. : Юридична література, 2009. – 616 с. 5. Закалюк А. П. Курс сучасної української термінології: теорія і практика. ? У 3 кн. / А. П. Закалюк // Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – К. : Ін Юре, 2007. – 424 с. 6. Мельник М. І. Кримінальне право України. Загальна частина / М. І. Мельник ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К., 2004. – 352 c. 7. Мельник М. І. Науково-практичний коментар до Кримінального-кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / М. І. Мельник ; за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Атіка, 2007. – 1184 с. 8. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник / О. Ф. Скакун // Пер. з рос. ? Харків : Консум, 2001. ? 656 с. 9. Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації : монографія / М. І. Хавронюк. – К. : Юрисконсульт, 2006. – 1048 с. 10. Хавронюк М. І. Сучасне загальноєвропейське кримінальне законодавство: проблеми гармонізації : моногр. / М. І. Хавронюк. – К. : Істина, 2005. – 264 с. 11. Харитонова О. І. Порівняльне право Європи : основи порівняльного законодавства.Європейські традиції / О. І. Харитонова, Є. О. Харитонов – Х. : Одіссей, 2002. – 592 с. 12. Чернецька О. В. Правові системи сучасності : навчальний посібник / О. В. Чернецька, В. С. Шилінгов. – Ірпінь : Національна академія ДПС України, 2003. – 102 с.