Выводы:Проаналізувавши викладені в літературі по¬гляди на поняття зустрічного позову, можна дійти ви¬сновку, що під зустрічним позовом слід розуміти звер¬нення до юрисдикційного органу ? є вимога відповідача про захист його суб’єктивного матеріального права або інтересу, що охороняється законом та підлягає спільному розгляду з первісним позовом.
Виходячи із позицій відповідача в цивільному про¬цесі, розрізняємо: по-перше, зустрічні позови, що спря¬мовані на заперечення первісного позову; по-друге, зустрічні позови, які не переслідують такої мети.
Дослідження юридичної природи однієї із про¬цесуальних форм захисту інтересів відповідача, а саме ? права на пред’явлення зустрічного позову, дозволило нам дійти таких висновків:
? зустрічним позовом слід вважати самостій¬ні вимоги відповідача, пред’явлені ним до пози¬вача у порядку і строки, встановлені законом, для спільного їх розгляду з первісним позовом у межах одного і того самого провадження у ци¬вільній справі;
? умовами прийняття судом зу¬стрічного позову для спільного роз-гляду з первісним позовом, окрім пред’явлення цього позову у встанов-лений законом строк і з дотриман¬ням вимог, передбачених у статтях 119, 120 ЦПК, є взаємопов’язаність первісного і зустрічного позовів між собою та до¬цільність їх спільного розгляду;
? пред’явлення зустрічного позову не змінює первісного цивільного процесуального правового статусу сторін у справі, а тільки ускладнює його, додаючи окремі елементи процесуального статусу протилежної сторони;
? у відповідь на вимоги третіх осіб, які заявля¬ють самостійні вимоги щодо предмета спору, від¬повідач (і позивач також) має право пред’явити зустрічний позов до них. У цьому випадку має міс¬це застосування інституту аналогії процесуально¬го закону (ч. 8 ст. 8 ЦПК).
Встановлено, що сутність процесуально-правових заперечень може полягати в непі¬двідомчості справи суду, вказувати на неправовий характер вимоги позивача, на вже наявність рішення суду, що набрало законної сили, у спорі між тими ж сторо¬нами, про той самий предмет і з тих самих підстав, непідсудність справи суду, на те, що заява подана особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності. Фактично такі процесуально-правові заперечення спрямовані проти передумов права на пред’явлення позову та умов його належної реалізації