Поиск по каталогу
расширенный поиск
Украина, г.Киев
тел.: (066)772-50-34
(098)902-14-71
(093)107-18-04

email: info@7000.kiev.ua
Право»Кримінальний процес»

Провадження у суді присяжних у кримінальному процесі України

Карточка работы:4630-2013ф
Цена:
Тема: Провадження у суді присяжних у кримінальному процесі України
Предмет:Кримінальний процес
Дата выполнения:2013
Специальность (факультет):Правознавство
Тип:Курсова робота
Задание:
ВУЗ:Київський Національний Університет ім. Шевченко (КНУ ім. Шевченка)
Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ТА ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ СУДУ ПРИСЯЖНИХ В КРАЇНАХ СВІТУ 5 1.1. Виникнення суду присяжних 5 1.2. Моделі розвитку та становлення суду присяжних в різних правових системах 9 РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК ТА ДІЯЛЬНІСТЬ СУДУ ПРИСЯЖНИХ НА УКРАЇНІ 18 2.1. Історичний аспект виникнення та розвиток інституту суду присяжних на Україні 18 2.2. Проблеми та перспективи розвитку суду присяжних на Україні 28 ВИСНОВКИ 34 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 37  
Курс:3
Реферат:
Язык:укр
Вступление:Актуальність теми обумовлена наступними причинами: по-перше, відродження в Україні суду за участю колегії присяжних засідателів – один з напрямків судової реформи, покликаної забезпечити гарантоване Конституцією України право громадян на розгляд справ за цією прогресивною формою судочинства, по-друге , суд присяжних в порівнянні із звичайною формою судочинства має більшу колегіальну і незалежну направленість міркувань, стимулює змагальність кримінального процесу та має інші переваги, що зменшують ризик судових помилок і зловживань при здійсненні правосуддя. Традиційно основну роль суду присяжних у кримінальному судочинстві бачать у забезпеченні прав людини бути визнаним винним у злочині не інакше як за рішенням рівних обвинуваченому людей – представників народу. Інститут суду присяжних ґрунтується на принципах і постулатах, які до останнього часу або вважалися чужими нашому кримінальному процесу (визначення функції суду як арбітра, а не активного учасника процесу доказування, зобов’язаного здійснювати збирання доказів за своєю ініціативою) або трактувалися в дещо іншому світлі (принцип змагальності). Вітчизняна юридична наука містить фрагментарні положення про історію та правову сутність даного судового інституту в контексті судової реформи 1864 р. Питання історії становлення і розвитку власне суду присяжних на українських землях залишається недослідженим, що, в свою чергу, унеможливлює як всебічний аналіз ролі даного інституту в судовій реформі XIX ст., так і врахування попереднього досвіду у нинішній судовій практиці. Метою роботи є дослідження становлення інституту присяжних в кримінальному процесі України. Для реалізації мети роботи необхідним є виконання наступних завдань роботи: 1) дослідити виникнення суду присяжних; 2) розглянути моделі розвитку та становлення суду присяжних в різних правових системах; 3) визначити історичний аспект виникнення та розвиток інституту суду присяжних на Україні; 4) дослідити проблеми та перспективи розвитку суду присяжних на Україні. Об’єктом дослідження є інститут суду присяжних в Україні. Предметом дослідження є історико-правові засади становлення і розвитку інституту суду присяжних в Україні. Методи дослідження. Основою дослідження послужили загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, а саме: історичний, порівняльний, системно-структурний, статистичний, формально-юридичний, діалектичний, які допомогли систематизувати і проаналізувати зібраний матеріал, внаслідок чого було отримано результат, необхідний для досягнення поставленої у роботі мети.  
Объём работы:
33
Выводы:Заснування суду присяжних в його класичному розумінні, в період судової реформи 1864 року, було найважливішим демократичним завоюванням в дореволюційній Росії, в правовому полі законодавства якої знаходились Україна, Польща, Фінляндія. Прогресивні вчені висловлювали думку про суд присяжних як про продукт національного генія слов’янських народів. Прихильники суду присяжних в період підготування судової реформи в Росії 1864 року висловлювали такі аргументи на користь його заснування. Якщо визначення винності та призначення покарання належить одним і тим самим суддям, то суди часто можуть визначати ступінь провини так, щоб підсудний підлягав би тому покаранню, якому судді бажали б його піддати. У суді присяжних повноваження по визнанню провини і повноваження про призначення покарання розділені, що обмежує свавілля судів 15, с. 95. Ці аргументи не втратили свого значення і в наш час. По суті за новим КПК України судочинство повертається не до ідеї суду присяжних в класичній його формі, а до ідеї «народних засідателів-цілувальників». Адже нові присяжні можуть легко стати такими ж «кивали», як і народні засідателі, але ще й клятву будуть приносити, та гроші отримувати. Залишилось їм тільки оригінальні мантії придумати та давати після клятви цілувати або хрест, або Конституцію, або ще щось. Похоже, що упорядники Проекту не з’ясували до кінця відмінностей в моделях суду шефенів, суду присяжних, цілувальників і народних засідателів, та між тим хутко їх змішали до кучі і явили народу нову «панацею» від судових негараздів. Суд присяжних має відроджуватись в класичній його моделі. Особливість класичної моделі суду присяжних: ? поділ судової влади на дві відносно самостійні інституції (суд присяжних і професійний суддя), які взаємно контролюють один одного, що створює додаткові важелі стримувань і противаг проти свавілля й можливих проявів корупції та зменшує можливості судових помилок; ? відокремлення питання про винність (це питання вирішується присяжними в вердикті) від питання про покарання (це питання вирішує суддя в вироку) , що обмежує можливості зловживання, корупції та свавілля; ? активізація ретельного безпосереднього дослідження доказів в суді та змагальності сторін, чому сприяє, зокрема, той факт, що до початку судового розгляду присяжні не знайомляться з кримінальною справою; ? колегіальність прийняття вердикту та численність суддів і широкі права їх відводу, що значно обмежує можливості тиску та корупційних проявів. Після проголошення вердикту судовий розгляд продовжується суддею за участю сторін в загальному порядку. Суд (суддя) може прийняти рішення про направлення справи на новий розгляд в іншому складі суду присяжних, якщо присяжні винесли незаконний, необгрунтований чи несправедливий вердикт. Це ще одна гарантія справедливого розв’язання справи. Відродження суду присяжних в такій моделі з неминучістю спричинить необхідність активного і всебічного дослідження доказів в суді, розвитку мистецтва аргументації, буде сприяти росту професіоналізму обвинувачів і захисників. Судове слідство в суді присяжних може сприяти активізації вирішенню архіскладної задачі встановленню істини, а тим самим і мінімізувати можливі помилки. По-перше, присяжні приступають до розгляду справи, не знайомлячись з матеріалами досудового слідства. Це спонукає до ретельного дослідження доказів у суді. Змагальність сторін тут не просто форма, а стає необхідною практичною реальністю, виступає суттєвим каталізатором пошуку істини. По-друге, остаточній оцінці доказів передують судові дебати, в процесі яких фактично продовжується судове слідство в сенсі оцінки і використання досліджених доказів. Тут сторони мають довести вірність своїх суджень перед присяжними. Присяжні, як зацікавлені у найбільш повному і всебічному висвітленні усіх обставин справи, які ними будуть враховуватись при винесенні ними відповідального рішення – вердикту, стають не просто питливим слухачами, а своєю потребою в доказовій інформації та можливих варіантів її інтерпретації, «активізують» сам інститут судових дебатів, що не може не вплинути на всебічність дослідження обставин справи. З відродженням суду присяжних в Україні стане проблема відродження мистецтва дослідження доказів у відкритому гласному судовому процесі в умовах змагальності сторін, мистецтва судових промов. Сьогодні мистецтво судової риторики має відроджуватись і є надія що з запровадженням суду присяжних так процеси отримають додатковий імпульс і стимул для їх прискорення.  
Вариант:нет
Литература:1. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. 2. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квіт. 2012 р. // Голос України. – 2012. – № 90–91. – 19 травня. 3. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 лип. 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41–42, № 43, № 44–45. – Ст. 529. 4. Бернэм У. Суд присяжных заседателей / У. Бернэм. – М. : Московский независимый институт международного права, 1995. – 178 с. 5. Бутов В. Н. Уголовный процесс Австрии / В. Н. Бутов. – Красноярск : Изд-во Красноярского ун-та, 1988. – 193 с. 6. Грошевий Ю. Проблеми реформування кримінального судочинства / Ю. Грошевий // Право України. – 2009. – №2 . – С. 4–10. 7. Коротких М. Г. Сомодержавие и судебная реформа 1864 года в России / М. Г. Коротких. – Воронеж, 1989. – 258 с. 8. Коста Ж. П. Роль національних судів та інших органів державної влади у захисті прав людини в Європі / Ж. П. Коста // Право України. – 2011. – №7. – С. 11–15. 9. Михеєнко М. М. Від суду шефенського до суду присяжних / М. М. Михеєнко // Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибрані твори. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 239 с. 10. Погорецький М. Новий КПК України: політичні, теоретичні та юридичні питання / М. Погорецький // Право України. – 2012. – №2 . – С. 33. 11. Стифен Джон Ф. Очерк доказательственного права / Ф. Джон Стифен. – СПб., 1910. 12. Тацій В. Я. Кримінальний процесуальний кодекс України : науково-практичний коментар / В. Я. Тацій. – К., 2012. – 664 с. 13. Тернавська В. М. Суд присяжних як складова частина демократичної судової влади / В. М. Тернавська // Адвокат. – 2006. – № 8. – С. 19–22. 14. Удалова Л. Д. Суб’єкти кримінально-процесуального доказування : навч. посіб. / Л. Д. Удалова, О. В. Рибалка. – К. : КНТ, 2012. – 160 с. 15. Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства : В 2 т. / И. Я. Фойницкий. – СПб., Альфа, 1996. – Т.1. – 552 с. 16. Чангулі Г. І. Суд присяжних – анахронізм чи необхідність? / Г. І. Чангулі // Антологія української юридичної думки. В 10 т / Редкол. Ю. С. Шемшученко (голова) і ін. – Т.9. – Юридична наука радянської доби. – К., Юридична книга, 2004. – 846 с. 17. Щербина П. Ф. Судебная реформа 1864 года на Правобережной Украине / П. Ф. Щербина. – Львов, 1974. – 191 с.  
Дополнительная информация:

    Как купить готовую работу?
Все просто и по шагам:
1) Вы оставляете заявку на сайте (желательно с тел. и e-meil)
2) В рабочее время администратор делает Вам звонок и согласовывает все детали. Формирует счет для оплаты, если это необходимо.
3) Вы оплачиваете работу.
4) После получения подтверждения оплаты (от банка, сервиса Web-money) Мы передаем Вам работу.

Все работы по данному предмету (35)