Вступление:Безумовно, однією із найвагоміших характеристик філософського знання є його принципово історичний характер, а основною причиною цього є його орієнтованість на дослідження відношень у системі «людна-світ». Оскільки зв’язки у даній системі є визначальними для філософії, то й завдяки цьому історія набуває сутнісного значення, стає одним із визначальних вимірів філософської науки. Так, кожний новий етап розвитку філософії в тій чи іншій мірі пов’язаний з попередніми, витікаючи з них та надаючи їм нових забарвлень, тлумачень та роз’яснень. Іншими словами, філософські ідеї є вічними.
Філософія стародавніх країн Сходу, а зокрема Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю, завжди привертала увагу науковців своєю, з одного боку, простотою, а з іншого боку, загадковістю та замкненістю. Саме це і породжує інтерес до її вивчення і в наш час, та відповідно обумовлює актуальність обраної теми.
Метою написання реферату є дослідження основних відмінностей та спільних рис філософії Стародавнього Китаю та Стародавньої Індії.
Для реалізації поставленої мети необхідним є виконання наступних завдань:
1. Охарактеризувати передмови зародження і розвитку філософії Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю.
2. Висвітлити особливості філософських поглядів Стародавньої Індії та розкрити ознаки філософії Стародавнього Китаю.
3. Виявити основні відмінності та подібності філософії досліджуваних регіонів.
Основою для написання реферативної роботи стали праці вітчизняних та російських філософів, а саме: В. Г. Кремень, В. Л. Петрушенко,
Л. В. Губерського, І. Ф. Надольного, В. А. Буслинського, В. П. Андрущенка,
С. П. Щерби, А. В. Грицанова, В. В. Миронова, А. А. Радугіна та інших.