Кримінальна відповідальність за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів

Содержание:Вступ 3 1. Об’єкт злочинів, передбачені у статті 358 КК України. 5 2. Предмет злочинів, передбачені у статті 358 КК України. 7 3. Об’єктивна сторона злочинів, передбачені у статті 358 КК України. 16 4. Суб’єкт злочинів, передбачені у статті 358 КК України. 21 5. Суб’єктивна сторона злочинів, передбачені у статті 358 КК України. 22 6. Особливості відповідальності за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів та бланків 24 Висновки 26 Список використаних джерел 28  

Вступление:Публічне управління – надзвичайно важлива сфера реалізації державної влади. Проте останнім часом рівень організуючого впливу виконавчої влади на суспільні процеси в Україні не задовольняв потреби динамічного розвитку громадянського суспільства, енергійного формування цивілізованого соціально-економічного укладу та демократичної, соціальної, правової держави. За останні роки не вдалося досягти такого рівня організації виконавчої влади, який властивий функціонально ефективній і структурно злагодженій системі. Одним з багатьох факторів, який ускладнює реалізацію управлінської функції держави, є наявність зовнішніх втручань у порядок управління, в тому числі шляхом перекручення інформації в документах, які засвідчують юридично значимі факти. Суспільна небезпечність підроблення документів полягає у тому, що така поведінка завдає шкоду нормальній управлінській діяльності, порушує суспільні відносини у сфері документообігу, тим самим заважаючи компетентним управлінським органам та їх посадовим особам об’єктивно судити про дійсні права і обов’язки громадян, що, в свою чергу, може обумовити прийняття ними незаконних рішень. У сучасному суспільстві реалізація прав і законних інтересів ускладнюється, а інколи стає неможливою без належного документального посвідчен¬ня юридично значущих фактів. У зв’язку з цим ст. 358 Кримінального Кодексу України (далі – КК України), яка передбачає відповідальність за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут і використання підроблених документів, печаток, штампів, варто розглядати як важливу законодавчу гарантію здійснення та захисту прав і законних інтересів фізич¬них і юридичних осіб. Відсутність в обігу підроблених документів, штампів, печаток і бланків є важливою передумовою інформаційного забезпечення правомірної управлінської діяльності. Наведене свідчить про актуальність теми даної роботи на сьогоднішній день. Метою роботи є аналіз особливостей підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут і використання підроблених документів, печаток, штампів, як кримінально-караного діяння та формулювання теоретичних висновків з окресленої проблематики. У відповідності до вказаної мети було поставлено наступні завдання роботи: 1. Визначити місце підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут і використання підроблених документів, печаток, штампів в системі злочинів. 2. Дати загальну характеристику кримінальної відповідальності за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут і використання підроблених документів, печаток, штампів. 3. Охарактеризувати основні елементи складу злочину, передбаченого ст. 358 КК України. Кримінально-правове дослідження ознак складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками проводилось у працях радянського періоду, зокрема М. І. Бажанова, І. А. Клепицького, О. В. Кузнєцова, Ю. І. Ляпунова, Б. І. Пінхасова, Г. Ф. Полєнова, В. С. Постнікова, Т. Л. Сергеєвої. Сучасними дослідниками проблем цієї тематики стали П. П. Андрушко, Н. О. Гуторова, Ю. П. Дзюба, Л. В. Дорош, О. О. Дудоров, В. О. Навроцький, О. М. Омельчук, В. І. Осадчий, Н. О. Тімошенко, М. І. Хавронюк. Об’єктом дослідження є підроблення документів, печаток, штампів, бланків, їх збуту, використання підроблених документів, як кримінально-правове явище. Предметом дослідження є кримінально-правова характеристика підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збуту і використання, чинне законодавство України та доктринальні роботи з окресленої проблематики.  

Выводы:Належне функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій, а також захист прав та законних інтересів громадян значно ускладнюється без документального оформлення юридично значущих процесів. Саме тому у структурі правового впливу на протиправну поведінку суб’єктів, що виражається у вчиненні незаконних дій з документами, бланками, штампами та печатками, вирішальну роль відведено КК України. Надання кримінально-правової охорони різним видам документів, а також офіційним бланкам, штампам та печаткам є відправним моментом у встановленні меж між допустимою і забороненою поведінкою із цими предметами. У цьому контексті особливого значення набувають кримінально-правові норми, які визначають підстави відповідальності за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358 КК України). Їх специфіка, у порівнянні з іншими складами злочинів, предметом яких визначено документи та бланки, вирізняється першочерговістю спрямування кримінально-правової охорони на забезпечення регулювання в державі правового порядку поводження з такими предметами. Як відомо, ефективність кримінально-правових норм (у тому числі і тих, які передбачають відповідальність за незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками) певною мірою залежить від точності законодавчих конструкцій складів злочинів, предметом яких виступають зазначені носії. Саме тому доцільність проведення комплексного дослідження об’єктивних і суб’єктивних ознак складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками зумовлена необхідністю вироблення єдиного підходу щодо тлумачення змісту спільних ознак у всіх складах злочинів, предметом яких визначено документи, бланки, штампи і печатки, формулювання законодавчих конструкцій у цій групі кримінально-правових норм, а також досягнення спільності у практиці їх застосування. Суспільна не-безпечність підроблення документів полягає у тому, що така поведінка завдає шкоду нормальній управлінській діяльності, порушує суспільні відносини у сфері документообігу, тим самим заважаючи компетентним управлінським органам та їх посадовим особам об’єктивно судити про дійсні права і обов’язки громадян, що, в свою чергу, може потягти прийняття ними незаконних рішень. У зв’язку з необхідністю реалізації на практиці вимог кримінального законодавства перед державою постає завдання удосконалення системи кримінально-правових гарантій у сфері безперешкодного доступу до документів, бланків, штампів і печаток, а також захисту від розповсюдження підробок, регулювання цих відносин і правозастосовної практики. Відтак, виникає потреба у відповідних наукових дослідженнях, з метою вироблення кримінально-правових засобів удосконалення чинного кримінального закону. Підробка документів, печаток, штампів, бланків може бути самостійним злочином або способом вчинення іншого злочину. Досліджуваний злочин завжди вчиняється з прямим умислом та прямо передбаченою законом метою. При цьому, суб’єкт злочину може бути як загальним (ч. 1), так і спеціальним (ч.2). Підроблення документів, передбачене ст. 358, за об’єктом і предметом посягання слід відмежовувати від підроблення документів, визначених законом предметом інших злочинів. Йдеться, зокрема, про злочини, предметом яких виступають: документи на переказ, платіжні картки чи інші засоби доступу до банківських рахунків (ст. 200), знаки поштової оплати і проїзні квитки (ст. 215), марки акцизного збору або контрольні марки для маркування примірників аудіовізуальних творів та фонограм, голографічні захисні елементи (ст. 216), недержавні цінні папери (ст. 224), документи, які дають право на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів (ст. 318).  

Литература:1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 року, № 2341-III // Відомості Верховної Ради України вiд 29.06.2001 (зі змінами та доповненнями). – 2001. – № 25. – Ст. 131. 2. Андрушко П. П. Документи як предмет злочинів, склади яких передбачені статтями 357, 358 та 366 КК України / П. П. Андрушко // Альманах кримінального права : зб. ст. ; відп. ред. П. П. Андрушко, П. С. Берзін. – К. : Правова єдність, 2009. – Вип. 1. – С. 4–76. 3. Букалерова Л. А. Уголовно-правовая охрана официального информационного оборота / Л. А. Букалерова ; под ред. д-ра юрид. наук, проф. В. С. Комиссарова, д-ра юрид. наук Н. И. Пикурова. – М. : Юрлитинформ, 2006. – 360 с. 4. Буртовой М. О. Кримінально-правові засоби запобігання злочинам у сфері господарської діяльності, що вчиняються з використанням документів / М. О. Буртовой // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : Збірник наукових праць. – 2009. – № 1. – С. 173–177. 5. Буртовой М. О. Поняття документа в кримінальному праві : кримінально-правове дослідження / М. О. Буртовой // Актуальні проблеми протидії злочинності в Україні : Матер. наук.-практ. семінару, 21 березня 2008 р. – Дніпропетровськ : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2008 – С. 41–44. 6. Буртовой М. О. Поняття офіційного документа в кримінальному праві при вчиненні злочинів у сфері господарської діяльності / М. О. Буртовой // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2009. – № 4. – С. 175–185. 7. Дудоров О. О. Проблеми кримінальної відповідальності за підроблення документа / О. О. Дудоров // Часопис цивільного і кримінального судочинства. – 2011. – № 3. – С. 90–102. 8. Клепицкий И. А. Документ как предмет подлога в уголовном праве / И. А. Клепицкий // Государство и право. – 1998. – № 5. – С. 68–75. 9. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива : курс лекцій / За ред. М. Й. Коржанського. – К. : Атіка, 2001. – 544 с. 10. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник для студ. вищ. навч. зал. Освіти / за ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. : Юрінком інтер; Х. : Право, 2002. – 416 с. 11. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / відповід. ред. д.ю.н., проф. Є. Л. Стрєльцов. – 4-те вид., прероб. і допов. –Харків : Одіссей, 2009 – 496 с. 12. Курилюк Ю. Б. Використання завідомо підробленого документу під час перетинання державного кордону / Ю. Б. Курилюк // Юридична наука. – 2012. – № 1. – С. 124–128. 13. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 4-те вид., переробл. та доповн.. – К. : А.С.К., 2002. – 936 с. 14. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 4-тє вид., переробл. та доповн. – К. : Атіка, 2005. – 1184 с. 15. Парасюк Н. М. Юридичний аналіз підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів за Кримінальним кодексом України / Н. М. Парасюк // Науковий часопис Хмельницького університету управління та права «Університетські наукові записки». – 2008. – № 3 (27). – С. 262–268. 16. Тімошенко Н. О. Визначення об’єкта злочину, пов’язаного з підробленням документів / Н. О. Тімошенко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : збірник наукових праць. – Донецьк. – 2004. – № 1. – С. 88–93. 17. Тімошенко Н. О. Кримінально-правове визначення поняття використання підроблених документів / Н. О. Тімошенко // Матеріали семінару «Проблеми застосування кримінального законодавства України». – Луганськ, 2007. – С. 182–185. 18. Тімошенко Н. О. Проблеми кримінально-правової протидії підробленню документів, печаток, штампів та бланків, їх збуту та використанню, вчинених повторно / Н. О. Тімошенко // Форум права. – 2011. – № 2. – С. 873–877. 19. Федин А. Некоторые особенности квалификации преступления, предусмотренного частью 3 статьи 327 УК РФ / А. Федин // Уголовное право. – 2008. – № 3. – С. 58–60. 20. Хавронюк М. І. Науково-практичний коментар до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» / М. І. Хавронюк. – К. : Атіка, 2011. – 424 с. 21. Шнитенков А. В. Поддельная справка о заработной плате как предмет преступления / А. В. Шнитенков // Российская юстиция. – 2008. – № 11. – С. 36–37. 22. Яни П. С. Предмет должностного подлога / П. С. Яни // Уголовное право. – 2005. – № 3. – С. 142–144.