Порівняння художніх просторів у творах українського та петербурзького циклів творів

Задание:Написано лише практичні розділи дипломної роботи

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ ІІ. МОДЕЛЬ СВІТУ «УКРАЇНСЬКОГО» ЦИКЛУ ПОВІСТЕЙ («ВЕЧОРИ НА ХУТОРІ БІЛЯ ДИКАНЬКИ», «МИРГОРОД») 7 2.1. Концептуальні виміри художнього простору. Особливості моделювання Гоголя 7 2.2. Уявлення героїв про будову і стан світу. Взаємовідносини світу і людини 15 2.3. Сон – окрема просторова модель світу 21 РОЗДІЛ 3. МОДЕЛЬ СВІТУ «ПЕТЕРБУРЗЬКОГО» ЦИКЛУ ПОВІСТЕЙ МИКОЛИ ГОГОЛЯ 25 3.1. Принципи моделювання світу 25 3.2. Сприйняття художнього простору героями циклу 29 РОЗДІЛ 4. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА 35 4.1. Подібність і відмінність хронотопу у повістях 35 4.2. Новаторство Миколи Гоголя. Введення в текст часопростір сну 39 ВИСНОВКИ 44 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 49  

Вступление:Творчість М. В. Гоголя вже кілька тисячоліть вражає багатьох шанувальників класики. Про нього говорять як про великого письменника, творця вишуканого слова, генія, що змінив особу й форму літератури. Безсумнівно, М. Гоголь ? великий чарівник слова, що володів даром проникати в найпотаємніші кутки душі людської. Усе, що природа може мати прекрасного, звабливого, усе, що народ може мати оригінального, характерного, ? усе це втілилося в літературних творах видатного письменника. Серед талановитих письменників минулих століть М. Гоголь володів, мабуть, чи не найвиразнішими прикметами стилю. Гоголівська мова, гоголівський пейзаж, гоголівський гумор, гоголівська манера зображення портрету ? ці вираження давно стали повсякденними. Проте вивчення художньої майстерності М. Гоголя усе ще залишається далеко не повною мірою вирішеним завданням. Протягом цього часу було використано широкий спектр підходів та методик у літературознавчих, філософських, культурологічних дослідженнях. Гоголезнавчі студії мають вагомі наукові результати, тому час від часу постає проблема їх системного опису та осмислення: підбиття проміжних підсумків – явище притаманне науці і справедливо поціновується як таке, що складає фундамент наукової феноменології. На сьогодні М. Гоголь є ключовою, смисловою і багато в чому знаковою постаттю, спадщина якого майже заново переосмислюється у сучасній фантасмагоричній суспільно-культурній ситуації. Творчість М. Гоголя продовжує надихати багатьох яскравих представників літератури. Інтерпретація гоголівських текстів поглиблює вивчення окремих аспектів художніх відкриттів митця. Таким чином, без засвоєння творчого досвіду письменника і його відображення в українській культурній традиції неможливе розуміння сучасної художньої практики, що відродила на ґрунті української культури ХХ ст. елементи гоголівської естетики, поетики, стилю, звернення до яких також становить актуальність теми пропонованого дослідження «Порівняння художніх просторів у творах українського та петербурзького циклів творів письменника». Мета дослідження – визначити особливості відтворення та порівняти художні простори у творах М. В. Гоголя «українського» та «петербурзького» циклів. Для реалізації поставленої мети передбачається розв’язання таких завдань: – дослідити хронотоп як цілісну структуру; – визначити художній та географічний простори тексту; – охарактеризувати модель світу «українського» циклу повістей («Вечори на хуторі біля Диканьки», «Миргород»); – дослідити концептуальні виміри художнього простору «українського» циклу повістей М. В. Гоголя; – окреслити сон як окрему просторову модель світу у творах М. Гоголя; – дослідити принципи моделювання світу «петербурзького» циклу повістей; – порівняти особливості хронотопу в повістях обох циклів; – визначити новаторство М. Гоголя. Об’єкт дослідження – повісті «українського циклу» М. В. Гоголя, об'єднані в збірники «Вечори на хуторі біля Диканьки» і «Миргород», та повісті «петербурзького» циклу. Предмет дослідження – особливості відтворення художніх просторів у повістях М. Гоголя «українського» та «петербурзького» циклів. Наукова новизна дослідження полягає у спробі синтезувати різнобічні аспекти творчості письменника, накреслити нові напрямки вивчення своєрідного гоголівського світобачення, що актуалізувалися останнім часом і потребують свого наукового аналітичного розгляду. У цьому зв’язку в роботі запропоновані спроби прочитати художню спадщину М. Гоголя крізь призму відтворення письменником художнього простору у повістях «українського» та «петербурзького» циклів. Теоретичну і методологічну основу роботи складають праці Ю. Лотмана, Ю. Барабаша, В. Коркішко, І. Сенько, М. Черкашиної та інших науковців, що торкаються різних аспектів творчості М. Гоголя, витоків самобутньої поетики письменника, інтерпретації ним художнього простору творів. Методи дослідження. Мета і завдання роботи обумовили використання контекстуального, порівняльно-історичного структурно-семантичного, біографічного, психоаналітичного методів. Спостереження, узагальнення та всебічний аналіз дослідницького матеріалу мали комплексний характер. Це дало можливість виділити контекст, жанр, джерело й естетичну композицію життєписної прози М. Гоголя, що становлять для науки найбільший інтерес. Наукова новизна отриманих результатів дослідження визначається такими чинниками: – розкрита динаміка розвитку творчості М. Гоголя через опрацювання і переосмислення хронотопу у повістях «українського» та «петербурзького» циклів; – виявлено міфологічний контекст «українських» повістей письменника; – система образів, художній час і простір розглядаються через міфологічні й символічні універ¬салії, що складають мета-текст європейської культурної традиції; – уперше здійснено порівняння особливостей відтворення хронотопу у повістях обох циклів. Практичне значення отриманих результатів. Поданий у дипломній роботі матеріал може бути використаний для подальшого вивчення поетики М. В. Гоголя, у загальних курсах російської та української літератури XІX ст., при розробці спецкурсів і семінарів, присвячених проблемам вивчення хронотопу в літературі цього періоду, а також з метою більш повного і комплексного теоретичного осмислення, удосконалення і специфікації підходів до аналізу художнього простору у творах. Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури.  

Выводы:Кожен видатний письменник ? це цілий світ. Увійти в цей світ, відчути його багатогранність і неповторну красу ? значить наблизити себе до пізнання нескінченної розмаїтості життя, поставити себе на вищий щабель духовного, естетичного розвитку. Творчість кожного великого митця ? дорогоцінне джерело художнього й духовного досвіду, що має величезне значення для поступального розвитку суспільства. Особлива роль у цьому відношенні належить творчості М. В. Гоголя, художній світ якого надзвичайно своєрідний і складний. Аналіз хронотопу його «українських» та «петербурзьких повістей» розкриває органічне сплетіння фантастичних і сатиричних елементів у зображенні побуту звичайної людини, вражає своєю оригінальністю й незвичайністю. У першому розділі дипломної роботи було зроблено спробу огляду сучасних тлумачень поняття «хронотоп» в історико-літературному і культурологічному аспектах на основі синтезу даних різноманітних міфологічних теорій і шкіл, визначено стратегію дослідження. У творчості М. В. Гоголя, відповідно дослідницьких настанов, виділено низку хронотопів, які відтворено у повістях «українського» та «петербурзького» циклів. Другий розділ дипломної роботи містить аналіз особливостей хронотопу повістей «українського» циклу. Так, міфологізм гоголівської прози, особливо ранніх циклів «Вечорів» та «Миргорода», дає певні підстави говорити не тільки про зображення особливого хронотопу, але й творче засвоєння письменником українських міфологічних архетипових образів, обрядово-ритуальної, ігрової та сакрально-магічної функцій фольклорно-міфологічного середовища, але й про індивідуально-авторську міфотворчість. Аналіз концептуальних вимірів художнього простору у творах показав, що в основі його міфотворення лежить засіб переорієнтації міфологічних картин у картини міфопоетичні. Відтак, міфопоетика стає важливим поняттєвим чинником гоголівської художньої творчості. Великою і повчальною школою на шляхах пошуку творчих форм була для молодого Гоголя художня система фольклору, заснована саме на принципах поетичної реорганізації міфологічного світогляду. Художній світ у творах М. Гоголя «українського» циклу дуалістичний. Подібно до романтиків, письменник, протиставляє фантастичний, нічний світ та реальний, земний, денний світи. Таке роздвоєння світу також має свої особливості: люди й міфологічні створіння одночасно співіснують в одному вимірі. Вони вороже налаштовані по відношенню до людини, небезпечні для неї. Це – різна нечисть, язичницькі, міфологічні й фольклорні істоти. Зображуючи ірреальні сили, письменник намагається бути точним у відтворенні народних вірувань, крізь призму яких він майстерно і психологічно точно передає уявлення героїв про світ та розкриває взаємовідносини людини і світу. Так, існування відьми як у містичному, так і в реальному хронотопах ще більш розмиває межу між реальним і містичним часопростором у творах, ускладнює розмежування людського й нечистого світів, між якими й так немає чітко окресленого кордону. Для художнього світосприйняття М. Гоголя характерною є ситуація пограничного стану (і щодо людської психіки, і щодо концепції багатьох світів). У світі повістей «українського» періоду органічно поєднані світло й темрява, веселе й сумне, язичницьке й християнське, фантастичне й історичне. Проте, «чортівня» переважає у творах тільки зовні, а християнські символи й образи набагато важливіші, зважаючи на силу християнської віри. Гоголь-художник створює глобальні міфопоетичні моделі світу, де головними стають мотиви центру («Вій», «Ніс») і родинного прокляття («Страшна помста», «Старосвітські поміщики», «Тарас Бульба»). Вони стають провідними мотивами гоголівського міфу про Україну, який є водночас і глибоко індивідуальним, і загальнокультурним. У повістях циклу «Миргород» – «Старосвітські поміщики» та «Повісті про те, як Іван Іванович посварився з Іваном Никифоровичем» дійові особи поділені на «своїх» і «чужих». Як протилежність «чужому», «свій» світ із його такими позитивними рисами, як справедливість, честь, завзяття, уособлює «козак». Водночас у повістях спостерігається пильна увага автора до зображення побуту героїв, прозаїчних дрібниць їхнього життя. Специфіка художнього мислення спонукає М. Гоголя активно звертатись до відтворення сну як окремої просторової моделі світу. При цьому письменник використовує різноманітні його функції для розкриття особливостей тогочасної дійсності. У творах «українського» та «петербурзького» циклів зустрічаються картини власне сновидінь, сонної фантазії, мрій і марень персонажів, а також видінь та снів наяву. Звертаючись до створення хронотопу сну, письменник передовсім прагнень проникнути в ту сферу людської психіки, яку називають підсвідомим, «нічною свідомістю». Сновидіння героїв у повістях М. Гоголя зазвичай не лише слугують переходом у потойбічний світ, але й дають можливість існувати у цьому світі. Картини сну в художньому тексті мають, як правило, кульмінаційний характер. Герої отримують у снах певну закодовану інформацію, що згодом підтверджується у реальному житті. Крім того, сон як художній простір стає засобом розкриття психології не лише окремої особистості, але й міста, селища, а часом, усієї епохи. Загалом хронотоп сну є необхідним елементом з’ясування концептуальної ідеї творчості М. Гоголя, його філософії. Картини ірраціональних переживань організовують також художній часопростір, передають індивідуальні особливості авторського мислення. Водночас стилетворчі функції сну є важливою ланкою у процесі розкодування авторської свідомості в контексті вітчизняної та світової літератури. Сновидіння у повістях М. Гоголя використовуються з такою частотою, що створюють собою альтернативну реальність, де персонажі відкриваються самі собі, не боячись глуму чи осуду суспільства. Це сни пророчі, сни-заспокоєння, сни-мрії, сни-спогади, сонні фантазії, марення, сни наяву. Вони розкривають основний задум автора – гострий конфлікт між жахливою сучасністю та чистими романтичними мріями персонажів. У третьому розділі розкрито простір міфологічного виміру поведінкових типів у повістях «петербурзького» циклу. Зокрема, з’ясовано, що автор створює опозиції свій/чужий, де чужий належить до ареалу смерті. Саме так міфологізується картина світу Петербурга. У цілому в повістях «петербурзького циклу» виокремлюються чотири види простору: рідний (власна домівка), привласнений (департамент), чужий, ворожий (будь-яка дорога та будь-який інший закритий простір) та онірично-фантазійний (сон та посмертні діяння). Завдяки введенню простору сну текст набуває романтичної стилістики. Окрім того, на рівні хронотопу постає образ розтрощеного на силу-силенну різних шматків переплутаного світу, викривлення якого деформують долі людей. М. Гоголь показав, що будь-які спроби героїв утвердити себе в іншому по відношенню до рідного соціальному та географічному просторі, тобто подорожі, що є для них непосильними, призводять до смерті або божевілля. Зазвичай хронотоп у повістях «петербурзького» циклу створюється шляхом поєднання двох планів: реально-побутового і фіктивного бюрократичного, у якому перебувають герої. Цікаво, що самі герої не сприймають ірреальності другого просторового плану. Завдяки цьому письменник створює особливу межову і просторову область – не реального, не суто фантастичного, а, швидше, певного фантасмагоричного простору. Порівняльний аналіз хронотопів повістей обох циклів, здійснений у четвертому розділі, показав, що міфологічному простору повістей «українського» циклу автор протиставляє простір повістей «петербурзького» циклу. Водночас хронотопи обох циклів повістей М. Гоголя мають певні спільні риси. У першу чергу, це фантастичний простір, у якому перебувають герої творів. Цей простір М. Гоголь витворює, прагнучи розкрити ідейний задум твору, або показати риси характеру персонажа. Однак, якщо у повістях «українського» циклу цей фантастичний простір постає як міфологічний, заснований на художній системі фольклору, певною мірою дуалістичний (у якому протиставляється фантастичний, нічний світ та реальний, земний, денний), то у повістях «петербурзького» циклу відтворення хронотопу характеризується зображенням, різних просторів: рідного (домівки), привласненого (департаменту), чужого, ворожого (дорога або інший закритий простір) та онірично-фантазійний (сон та посмертні діяння). Прикметною особливістю відтворення хронотопу повістей обох циклів є те, що М. Гоголь досягає особливої межової і просторової області – не реального, не суто фантастичного, а скоріше, певного фантасмагоричного хронотопу. Проведене дослідження не претендує на всебічний огляд творчості М. В. Гоголя. Це лише одна зі спроб узагальнити та проаналізувати особливості хронотопу у повістях «українського» та «петербурзького» циклів.  

Литература:1. Агеєва Т. Гоголівський міф про Петербург / Т. Агеєва – Ч. : Редакційно-видавничий відділ управління по пресі, 1994. – 23 с. 2. Арес Ф. Человек перед лицом смерти / Ф. Арес. – М. : Прогресс-Академия, 1992. – 526 c. 3. Басария И. А. Гоголевская «шинель» в версии современного кукольного театра / И. А. Басария ; Київський національний університет імені Тараса Шевченка // Літературознавчі студії. – К. : ТОВ «Видавничий Дім Дмитра Бураго», 2009. – Вип. 25. – С. 12–15. 4. Барабаш Ю. Я. «Художник Петербургский!»: Гоголь и Шевченко: в едином культурном пространстве / Ю. Я. Барабаш // Нация. Личность. Литература. – Вып. 2. – М. : ИМЛИ РАН, 2003. – С. 60–77. 5. Барабаш Ю. «Если я забуду тебя, Иерусалим…» : Гоголь и Шевченко. Сравнительно-типологические опыты / Ю. Я. Барабаш. – Харкiв : Акта, 2003. – 447 с. – (Серiя «Харкiвська школа»). 6. Бахтин М. М. Формы времени и хронотопа в романе Очерки по исторической поэтике // М. М. Бахтин // Вопросы литературы и эстетики. – М. : Худож. лит., 1975. – С. 234–407. 7. Белинский В. Г. О русской повести и повестях г. Гоголя («Арабески» и «Миргород») / В. Г. Белинский : Собр. соч.: в 9 т. – М. : Худож. лит., 1976. – Т. 1. – С. 138–184. 8. Вересаев В. В. Гоголь в жизни: систематический свод подлинных свидетельств современников / В. В. Вересаев. – X. : Прапор, 1990. – 680 с. 9. Высоцкая В. В. Неосвоенное пространство Акакия Акакиевича Башмачкина и Франсуа Россиньоля / В. В. Высоцкая // Литература ХХ века: итоги и перспективы изучения. – М., 2003. – С. 57–60. 10. Гоголь Н. В. Вечера на хуторе близ Диканьки; Миргород / Н. В. Гоголь. – М. : Худ. л-ра, 1982. – 431 с. 11. Гоголь М. В. Вечера на хуторе близ Диканьки / М. В. Гоголь. – К. : Грани-Т, 2010. – 200 с. 12. Гоголь Н. В. Вечера на хуторе близ Диканьки / Н. В. Гоголь. Собрание сочинений. В 7 т. ? Т. І. / под общ. ред. С. И. Машинского и М. Б. Храпченко ; примеч. А. В. Чичерина и Н. Л. Степанова. – М. : Худож. лит., 1976. – 333 с. 13. Гоголь Н. Вий / Н. Гоголь : Собр. соч. В 6 т. – М. : Государственное издательство художественной литературы, 1959. – Т. 2. – С. 154–194. 14. Гоголь М. В. Невський проспект / М. В. Гоголь // Твори: в 3 т. – К. : Держ. вид. Худож. літ., 1952. – Т. 2. – С. 7–41. 15. Гоголь Н. В. Нос / Н. В. Гоголь : Собр. соч.: в 6 т. – М. : Гос. изд. худож. лит., 1959. – Т. 3: Повести. – С. 44–70. 16. Гоголь Н. В. Собр. соч.: в 6 т. / Н. В. Гоголь. ? М. : Гос. изд. худож. лит., 1959. – Т. 6: Избранные статьи и письма. – 563 с. 17. Гоголь Н. В. Собрание сочинений в 7 т. / Н. В. Гоголь. ? М. : Худ. лит., 1996, Т.1. 18. Гоголь М. Шинель // М. В. Гоголь. Програмні твори ; пер. з рос. – К. : Обереги, 2000. – С. 435–466. 19. Гуковский Г. А. Реализм Гоголя / Г. А. Гуковский. – М.Я-Л., 1959. 20. Зборовська Н. Психоаналіз і літературознавство / Ніла Зборовська. – К. : Академвидав, 2003.– 390 с. 21. Зеленский А. Г. Модель мира «Вечеров на хуторе близ Диканьки» и «Миргорода» Н. В. Гоголя / А. Г. Зеленский // Питання літературознавства. – Чернівці : ЧГУ, 2000. – Вип.6 (63). – С. 45–51. 22. Зеленский А. Г. О некоторых базовых концептах моделирования мира в раннем творчестве Н. В. Гоголя / А. Г. Зеленский // Література в контексті культури. – Д. : ДДУ, 2000. – С. 193–198. 23. Коркішко В. О. Фольклорна основа хронотопу дороги в ранній творчості М. В. Гоголя / В. О. Коркішко // Актуальні проблеми слов’янської філології : міжвуз. зб. наук. ст. ; відп. ред. В. А. Зарва. – К. : Освіта України, 2008. – Вип. ХІХ : Лінгвістика і літературознавство. – С. 177–182. 24. Коркішко В. О. Специфіка зображення межового простору в творчості Миколи Гоголя / В. О. Коркішко // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Філологія. – 2009. – № 873, вип. 58. – С. 81–86. 25. Коркішко В. О. Часопростір як формотворча категорія тексту / В. О. Коркішко // Актуальні проблеми слов’янської філології : міжвуз. зб. наук. ст. ; відп. ред. В. А. Зарва. – Бердянськ : БДПУ, 2010. – Вип. ХХІІІ : Лінгвістика і літературознавство. – Ч. І. – С. 388–395. 26. Кримський С. Б. Архетипи української культури / С. Б. Кримський // Феномен української культури: методологічні засади осмислення. – К., 1996. 27. Пропп В. Я. Исторические корни волшебной сказки / В. Я. Пропп. – М. : Лабиринт, 2004. – 336 с. 28. Лотман Ю. М. О русской литературе: ст. и исслед. (1958–1993): История рус. прозы. Теория литературы / Ю. М. Лотман. – СПб. : Искусство, 1997. 29. Лотман Ю. М. Художественное пространство в прозе Гоголя / Ю. М. Лотман // Лотман Ю.М. В школе поэтического слова: Пушкин. Лермонтов. Гоголь. – М. : Просвещение, 1988. – С. 251–292. 30. Лотман Ю. М. Структура художественного текста / Ю. М. Лотман // Об искусстве. – СПб. : «Искусство – СПБ», 1998. – С. 14–285. 31. Макогоненко Г. П. Тема Петербурга у Пушкина и Гоголя / Г. П. Макогоненко // Петербургские повести А. С. Пушкина и Н. В. Гоголя. – М. : Правда, 1987. 32. Мацапура В. И. Украина в русской литературе первой половины ХІХ века / В. И. Мацапура. – Харьков-Полтава : ПОИППО, 2001. – 396 с. 33. Машинский С. Художественный мир Гоголя / С. Машинский. – М. : Просвещение, 1971. 34. Николаев Д. Сатира Гоголя / Д. Николаев. – М. : Худ. литература, 1984. 35. Ніколаєв Б. І. Специфіка розкриття образів персонажів та художнього простору в «Шинелі» М. Гоголя / Б. І. Ніколаєв ; Київський національний університет імені Тараса Шевченка // Літературознавчі студії. – К. : ТОВ «Видавничий Дім Дмитра Бураго», 2009. – Вип. 25. – С. 208–213. 36. Ніколенко О.М. Романтизм як літературний напрям / О. М. Ніколенко // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2003. – №2. – С. 30–33. 37. Петров В. «Петербурзькі повісті» М. Гоголя» / В. Петров // Гоголь М. Повісті. – Харків, К. : Література і мистецтво, 1932. 38. Сенько І. М. Гоголівська Диканька на історичних перехрестях / Іван Сенько. – Ужгород, 2003. – 72 с. (Ужгородський національний університет). 39. Сенько І. М. Гоголівський Миргород на перехрестях історії України / Іван Сенько. – Ужгород, 2006. – 56 с. (Ужгородський національний університет). 40. Синиця І. Лексема козак: від історичного поняття до етнопсихологеми (на матеріалі наукових та художніх текстів ХІХ ст. / І. Синиця // Культура слова. – 2004. – Вип. 64. – С. 57–62. 41. Скобельська О. І. Творчість Миколи Гоголя у літературній критиці срібного віку / О. І. Скобельська // Срібний вік як явище культури: Матеріали Міжнародної наукової конференції. Дрогобич, 2001. – С. 77–83 (0,4 др. арк.). 42. Скобельська О. І. М. В. Гоголь та українська культурна модель / О. І. Скобельська // Література та культура Полісся. Вип. 16: Спадщина М. Гоголя в сучасних дослідженнях (до 150–річчя від дня смерті письменника). – Ніжин, 2002. – С. 15–18. 43. Скобельська О. І. Духовно-релігійна складова повісті М. Гоголя «Шинель» / О. І. Скобельська // Вісник Черкаського університету. Серія «Філологічні науки». Вип. 31. – Черкаси, 2002. – С. 208–213. 44. Соколов П. В. Николай Васильевич Гоголь : энциклопедия / Б. В. Соколов. – М. : Алгоритм, Эксмо, Око; 2007. – 736 с. 45. Снігаренко Є. О. Про деякі риси фольклоризму в повісті М. В. Гоголя «Ніч перед Різдвом» / Є. О. Снігаренко // Мова і культура. (Науковий журнал). – 2009. – Т. ІУ. – С. 143–147. 46. Степанов А. В. Н. В. Гоголь. «Старосветские помещики»: диалектика дискурса и стиля / А. В. Степанов // Русский язык в школе. –2009. – № 1. – С. 49–53. 47. Строганов М. Гоголь: от циклической к линейной концепции истории / М. Строганов // Литература. – 2004. – №.32. – С. 2–6. 48. Титов А. Тьма будущего: эссе на тему «Петербургских повестей» Н. В. Гоголя / А. Титов // Литературная учеба. – 2009. – № 2.– С. 113-124. 49. Тихоненко С. Единство и многообразие художественных миров повести Гоголя «Шинель» : материалы к уроку в 9 классе / С. Тихоненко // Зарубіжна література. (Шкільний світ), 2008. – № 22/24. – С. 39–44. 50. Ткаченко І. Поетика і поезія українського степу в історичному романі: (На матеріалі романістики М. Гоголя, А. Кащенка, З. Тулуб та Ю. Мушкетика) / І. Ткаченко // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях та колегіумах. – 2008. ? № 11/12. ? С. 123-124. 51. Ткачук М. Семантика екзистенційного світу повісті Миколи Гоголя «Шинель» (до 200-річчя від дня народження М.В. Гоголя) / М. Ткачук // Слово і час. – 2009. – № 8. – С. 108-113. 52. Токарева М. Светлый гость: («Шинель») / М. Токарева // Московские новости. – 2004. ? № 38. – С. 12. 53. Толмачинский В. Стилистический синтез Гоголя / В. Толмачинский // Континент. – 2002. – Ст. 114. – С. 372–384. 54. Томенко М. Український романтик Микола Гоголь / М. Томенко // Голос України. – 2009. – № 58(1.04). – С. 1, 4. 55. Топоров В. Н. Пространство / В. Н. Топоров // Мифы народов мира: Энциклопедия. – М., 1980. – Т. 2. – С. 341–342. 56. Топоров В. Н. Пространство и текст / В. Н. Топоров. // Текст : семантика и структура. – М. : Худож. лит., 1983. – С. 227–284. 57. Українські інтермедії ХVII – ХVIII ст. – К. : Вид-во АН УРСР, 1960. – 239 с. 58. Чемерис В. В. ...І ніхто не знає, як далеко літає він від своєї загибелі: (Гоголь і Україна) / В. В. Чемерис // Зарубіжна література. – 2003.– №.41. – С. 11–15. 59. Черкашина М. Языковые средства изображения «города-обмана» в повести Н. В. Гоголя «Невский проспект» / М. Черкашина // Литература. –2005. – №14. – С. 26–31. 60. Швецова А. В. Національний характер як феномен культури / А. В. Швецова. – Сімферополь : Таврія, 1999. – 265 с.