Право власності: поняття та зміст

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ПРАВО ВЛАСНОСТІ ЯК ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ІНСТИТУТ 5 1.1. Поняття права власності 5 1.2. Складові елементи права власності 7 РОЗДІЛ 2. МІСЦЕ ПРАВА ВЛАСНОСТІ В СИСТЕМІ РЕЧОВИХ ПРАВ ТА ЙОГО ФОРМИ 13 2.1. Співвідношення права власності і речового права 13 2.2. Типи, види та форми власності в Україні 17 ВИСНОВКИ 22 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 24  

Вступление:Власність – це відно¬сини між людьми з приводу речі. З од¬ного боку цих відносин, – власник, який ставиться до певної речі як до своєї, з другого – невласники, всі інші особи, які зобов’язані ставитися до цієї речі як до чужої. Привласнюючи конк¬ретну річ, власник тим самим усуває від неї всіх інших осіб, вступаючи в такий спосіб у відносини з ними. Підкреслимо, що й саме суспільство неможливе без тих чи інших відносин власності: ці відносини визнача¬ють його економічну структуру, ідеологічне, моральне і політичне обличчя. Відносинам власності як суспільним майновим від¬носинам притаманний вольовий характер, що прояв¬ляється в можливості власника своєю волею володіти, користуватися й розпоряджатися належним йому май¬ном. Соціальне значення власності полягає у тому, що за допомогою власності забезпечується самовираження особи, наповнюється реальним змістом її правоздатність. Соці¬альний характер власності проявляється втому, що держа¬ва, як власник, виплачує пенсії, всілякі допомоги непрацездатним та іншим громадянам. Відіграючи значну роль у житті суспільства, власність не може залишитися поза увагою права. Інтерес до правового оформлення відносин власності пояснюється, по-перше, необхідністю стабільного забез¬печення існуючих потреб громадян та інших суб’єктів правовідносин у майні, захисті інтересів у підприємниц¬тві та сфері інтелектуальної діяльності, зробиш власність недоторканною для інших осіб; по-друге, неможливістю ефективної заміни права власності іншими майновими правами. Власник має набагато більше можливостей що¬до володіння, користування й розпорядження своїм майном, ніж, скажімо, орендар, охоронець; по-третє, недопущенням свавілля суб’єктами відносин власності при володінні, користуванні і розпорядженні майном. Право власності, як будь-яке право, є знаряддям обмеження прав учасників відносин власності. Метою роботи є дослідження такого правового інституту, як право власності та формулювання теоретичних висновків з окресленої проблематики. Відповідно до мети роботи було сформульовано наступні завдання дослідження: 1. Визначити сутність і значення права власності, як інституту цивільного права. 2. Проаналізувати історію виникнення та становлення цього інституту. 3. Визначити складові елементи права власності. 4. Визначити співвідношення права власності та інших речових прав. 5. Охарактеризувати форми власності в Україні. Об’єктом дослідження є врегульовані нормами цивільного права відносини власності. Предметом – чинне законодавство України та доктринальні джерела з окресленої проблематики.  

Выводы:Суб’єктивне право власності – це юридично забезпечена можливість власника володіти, користува¬тися і розпоряджатися належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах шляхом здійснення щодо свого майна будь-яких дій, які не суперечать законодавству і не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а також можливість захисту від усіляких протиправ¬них втручань до свого володарювання над належним йому майном. З визначення виходить, що суб’єктивне право влас¬ності є абсолютним правом. Власникові, як уповноваже¬ній особі, протистоять усі інші особи, вони зобов’язані не порушувати його прав. Водночас кожна особа має право вимагати від власника припинення порушень її прав. Суб’єктивне право власності є складовою частиною речового права, оскільки власник має можливість задо¬вольняти свої інтереси шляхом безпосереднього впливу на речі, що належать йому за правом власності. Враховуючи це, дамо таке визначення права власнос¬ті як цивільно-правового інституту. Право власності – це сукупність правових норм, які, регулюють відносини, пов’язані з володінням, користуван¬ням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов’язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб. Правом власності в суб’єктивному розумінні є найбільш повне право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності в суб’єктивному розумінні розкривається через повноваження (правомочності) власника, які складають зміст права власності. Відповідно до ст. 317 ЦК України зміст права власності складають три повноваження : право володіння; право користування; право розпоряджання. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право володіння – забезпечена законом можливість мати у себе певну річ, утримувати її у своєму господарському підпорядкуванні (фактично тримати річ, зараховувати на баланс та ін.). Право користування – забезпечена законом можливість вилучати корисні властивості речі в процесі її експлуатації, господарського чи іншого використання. Право розпоряджання – забезпечена законом можливість визначати юридичну долю речі шляхом зміни її належності, стану чи цільового призначення (передача за договором іншій особі, знищення, переробка тощо). Усі перелічені повноваження належать, як правило, лише власникові майна. Однак, вони можуть належати також іншим особам (наприклад, наймачеві (орендареві). Однак, ці три повноваження не завжди можуть бути реалізовані власником, їх здійснення може бути тимчасово зупинене (довічне утримання (догляд), накладення арешту на майно, передання майна в заставу ін.).  

Литература:1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. №435–ІV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – №40–44. – Ст. 356. 2. Белов В. А. Гражданское право: Общая и особенная части : учебник. – М. : Центр ЮрИнфроР, 2003. – 1028 с. 3. Гражданское и торговое право капиталистических государств / под ред. Е. А. Васильева. – М. : Международные отношения, 1993. – 554 с. 4. Гражданское право : Учеб. / под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева. ? Ч. 1. – М. : Издательство ТЕИС, 1996. – 552 с. 5. Єрмоленко В. Категорія «форма права власності»: теоретико-методологічні засади обгрунтування / В. Єрмоленко // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 12. – С. 3–5. 6. Івершенко Л. Право приватної власності: теорія та практика функціонування в Україні / Л. Івершенко // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 9. – С. 82–85. 7. Макарчук В. С. Основи римського приватного права / В. С. Макарчук. – К. : Атіка, 2000. – 176 с. 8. Михайленко О. О Деякі аспекти здійснення права приватної власності / О. О. Михайленко // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1998. – №3. – С. 271?274. 9. Михайленко О. О. К вопросу об историческом генезисе института вещных прав в гражданском праве Украины / О. О. Миха йленко // Древнее право. Ius antiquum. – М. : Центр изучения римского права РАН; Спарк, 2000. – №1(6). – С. 259?268. 10. Пересунько С. І. Право державної власності в Україні (історія, сучасність, перспективи) / С. І. Пересунько. – Кіровоград : Єлисавет, 1998. – 312 с. 11. Ромовська З. В. Українське цивільне право. Право власності: Академічний курс : підручник / З. В. Ромовська. – К. : Правова єдність, 2011. – 246 с. 12. Розгон О. В. Щодо питання змісту права власності за цивільним та земельним законодавством / О. В. Розгон // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. – 2008. – Вип. № 2 (4). – С. 60–66. ? (Серія : Право). 13. Спасибо-Фатєєва І. Форми права власності / І. Спасибо-Фатєєва // Вісник Академії правових наук України : збірник наукових праць. – 2009. – № 3. – С. 145–154. 14. Харитонов Є. О. Цивільне право України / Є. О. Харитонов, О. В. Старцев. – К. : Істина, 2007. – 816 с. 15. Цивільне право України : підручник / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. – К. : Істина, 2003. – 761 с. 16. Цивільне право України: Академічний курс : У двох томах / за заг. ред Я. М. Шевченко. – Т.І. Загальна частина. – К. : ІнЮре, 2003. – 564 с. 17. Цивільне право України : підручник : У 2 т. / Борисова В. І., Баранова Л. М., Жилінкова I. В. та ін. ; за заг. ред. В. I. Борисовой, I. В. Спасибо-Фатєєвої, B. Л. Яроцького. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – Т. 1. – 480 с. 18. Цивільний кодекс України : Науково-практичний коментар : у 2 ч. / ред. Я. М. Шевченко. – К. : ІнЮре, 2004. – Ч. 1 – 692 с. 19. Цюра В. В. Речові права на чуже майно : науково-практичний посібник / В. В. Цюра. – К. : КНТ, 2006 – 136 с. 20. Юридична енциклопедія / ред. Ю. С. Шемшученко. – К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1998. – Т.1 – 669 с.