Вступление:Актуальність теми. Туризм в сучасних умовах став важливим чинником розвитку і для розвинених країн, і для тих, які мають значно нижчий економічний потенціал. Якщо одні країни продовжують удосконалювати традиційні туристичні послуги в освоєних туристичних регіонах, залучаючи додаткові потоки відпочиваючих, то інші вимагають значних інвестиційних вкладень для посилення атрактивності новоосвоєних територій. В цілому туризм активізує трудову діяльність, сприяє розвитку майже 20 суміжних з ним галузей економіки. Вже стало традиційним звертати увагу на те, що з туризмом пов’язано до 10% виробленого у світі продукту і майже 50% світової торгівлі послугами. Навіть в умовах економічної кризи потреби в оздоровленні не меншають, і тому значення туризму зростає.
Туризм як предмет наукового вивчення, на нашу думку, розпочатий в 60-х роках XX в. Це підтверджується появою значної кількості друкованих робіт: наукові журнали, збірники, монографії, що вийшли в європейських країнах – Німеччині, Франції, Великобританії, Швейцарії, Польщі, а також у Російській Федерації, СІЛА, Канаді та інших країнах світу.
Наукове та практичне значення результатів, отриманих в ході курсової роботи, передбачає опрацювання наукових матеріалів з теми туристичних ресурсів та туристичного потенціалу України.
Аналітичний огляд літератури. Українська наукова школа туризму була сформована ще в радянський період на основі краєзнавчих досліджень попередніх десятиліть. Піонерами цих досліджень стали С. Рудницький,
А. Кисілевська, А. Степанов, В. Кубійович та ін. Із сучасних українських вчених, які внесли вагомий внесок у розвиток географії туризму, відрізняються М, Крачило, І. Твердохлєбов, А. Бейдик, А. Любіцева,
М. Мальська, В. Руденко, А. Бовсуновська, Л. Зеленська, H. Недашківська, М. Багров, Л. Багрова. Успішно розгортають науково-освітню діяльність молоді вчені В. Кіптенко, В. Стафійчук, А. Малиновська, С. Уліганець,
А. Аріон (Київ), І. Рожко, М. Рутінській, А. Стецюк (Львів), І. Смаль та ін.
В останні роки опубліковано кілька вагомих навчальних посібників, присвячених географії туризму: А. Любіцева «Ринок туристичних послуг (географічні аспекти)» (К., 2005), А. Любіцева, Є. Панкова, В. Стафійчук «Туристичні ресурси України» (Д., 2007), А. Любіцева, В. Бабарицька «Туризмознавство: введення в спеціальність» (К., 2008); М. Рутінській,
А. Стецюк «Туристичний комплекс Карпатського регіону України» (Чернівці, 2008), А. Аріон, С. Уліганець «Географія туризму» (К., 2009),
А. Малиновська, В. Стафійчук «Туристичне країнознавство. Туристичні ресурси світу» (К., 2009).
Наведемо визначення туристичних ресурсів деяких авторів. Туристичний словник І. В. Зоріна та праці В. Квартальнова визначають ресурси туристичні як «природні, історичні, соціально-культурні об’єкти, з об’єктами туристичного показу включно, а також інші об’єкти, здатні задовольняти духовні потреби туристів, сприяти відновленню та розвитку їх фізичних сил . Ресурси туризму доступні для ознайомлення і використання незалежно від форм власності, якщо до того не існує законодавчих обмежень. Природні і антропогенні геосистеми, тіла та явища природи, артефакти, які мають комфортні властивості і споживчу вартість для рекреаційної діяльності і можуть бути використані для організації відпочинку та оздоровлення певного контингенту людей...» 12, с. 23.
Українські автори – М. Мальська, Н. Антонюк і Н. Ганич пропонують таке визначення: «Туристичні ресурси – специфічні властивості природного середовища, а також їх поєднання, прояви людської діяльності, природні, історичні, соціально-культурні об’єкти, які є предметами інтересу туристів, стимулюють їх до подорожі, здатні задовольнити їхні потреби у відновленні і розвитку фізичних, емоційних і інтелектуальних сил. Ресурсом є не тільки пейзаж або визначне місце, а й тиша, чисте повітря, гостинність жителів, доступність розваг і т.д.» 18, с. 40. Запропоновані поняття дуже близькі за формою і змістом. Однак таке трактування поняття «туристичні ресурси», відзначає професор А. Любіцева, досить широке, а номенклатура туристичних ресурсів практично безмежна. І далі зазначає, що туристичні ресурси – це об’єкти природи, історії, культури, поточні події, явища, які можуть бути використані в процесі створення і реалізації туристичного продукту, будучи мотиваційної підставою для його вибору, наприклад, по виду, сезоном та іншими ознаками 17, с. 67.
Об’єктом дослідження є туристичні ресурси Івано-Франківської області, а предметом – властивості, види, передумови формування туристичних ресурсів та основні проблеми розвитку туристичного потенціалу Івано-Франківської області.
Рамки дослідження. Хронологічні рамки дослідження охоплюють березень-квітень 2013 р. Географічні рамки дослідження визначені Івано-Франківською областю.
Метою дослідження є надання характеристики туристичним ресурсам Івано-Франківської області.
Виходячи з мети, конкретними завданнями дослідження визначені наступні:
? визначити сутність поняття туристичних ресурсів;
? надати характеристику географічному положенню Івано-Франківської області та окреслити умови формування туристичних ресурсів області;
? визначити унікальність гірсько-туристських ресурсів Івано-Франківщини;
? встановити особливості природно-заповідного фонду Карпатського регіону Івано-Франківської області;
? надати характеристику природним туристським ресурсам Івано-Франківщини як невід’ємної частини успішних туристичних маршрутів;
? надати характеристику історико-культурним туристським ресурсам Івано-Франківщини.