Особливості нотаріального посвідчення договору про довічне утримання (догляд) в нотаріальній практиці

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДОГОВІР ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ (ДОГЛЯДУ) 7 1.1. Історичний огляд становлення та розвитку відносин, пов’язаних з довічним утриманням (доглядом) в Україні 7 1.2. Поняття, ознаки та істотні умови договору довічного утримання (догляду) 19 РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕДУРИ НОТАРІАЛЬНОГО ПОСВІДЧЕННЯ ТА ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ДОГОВОРУ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ (ДОГЛЯДУ) 32 2.1. Перевірка нотаріусом суб’єктного складу договору довічного утримання (догляду) 32 2.2. Визначення нотаріусом об’єкту договору довічного утримання (догляду) 57 2.3. Процедура нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору довічного утримання (догляду) 69 РОЗДІЛ 3. ПРОЦЕДУРА РОЗІРВАННЯ ТА ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ 86 3.1. Загальні положення про припинення правовідносин за договором довічного утримання (догляду) 86 3.2. Розірвання договору довічного утримання (догляду) 92 ВИСНОВКИ 104 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 112  

Вступление:Актуальність теми роботи обумовлена тим, що на сьогодні, в умовах великої кількості самотніх людей, не здатних забезпечити себе матеріально самостійно, а з іншої сторони – людей, у яких гострою є потреба у житлі, одержали широке поширення договори довічного утримання (догляду). Правильно складений договір довічного утримання (догляду) дозволить захистити права сторін, тоді як їхні порушення спричинюють тяжкі наслідки для кожної із сторін. Договір довічного утримання, незважаючи на те, що об’єктивна необхідність його укладання існувала практично завжди, як і рентні договори в цілому, є досить новим явищем для сучасного українського цивільного права. Подібні договори, як свідчить правовий досвід України, набувають соціальну значимість та популярність на переломних етапах розвитку українського суспільства. Так, після закінчення Великої Вітчизняної війни, законодавчо дозволялися договори, які передбачали відчуження нерухомості під утримання продавця. Причиною цьому послужило збільшення кількості самотніх громадян, які не здатні були самостійно вести господарство, але мали у власності житлові будинки. З іншого боку, війна, як будь-яке соціальне потрясіння, призвела до зубожіння значної частини населення країни. Купівельна спроможність громадян СРСР була вкрай низькою. Придбання житла ставало нездійсненним завданням. Перехід України до ринкової економіки пройшов аж ніяк не безболісно, і рентні договори знову стали популярними, а особливо – довічне утримання. Сьогодні договір довічного утримання виступає різновидом договору ренти та альтернативою договору купівлі-продажу у тих випадках, коли фізична особа за свого життя має намір розпорядитися майном, яке їй належить на праві власності, однак лише за певними умовами. У силу своєї юридичної та економічної унікальності даний договір, з одного боку, дозволяє певним зацікавленим особам, як правило, престарілим або інвалідам, тобто відчужувачам, забезпечити собі належне існування із отримання всього необхідного, а з іншого – надає можливість для набувача придбати нерухоме майно на досить вигідних умовах. Уклавши договір довічного утримання, середньостатистична українська сім’я може придбати для себе житлову нерухомість, не вкладаючи відразу значних грошових коштів у цю покупку. Новизна інституту ренти і, зокрема, довічного утримання, привертає до себе увагу, як вчених, так і практикуючих юристів. Однак практика свідчить, що норми Цивільного кодексу України, які регулюють рентні відносини, часто застосовуються некоректно. Досить часто трапляються випадки зловживань залежним становищем, в яке потрапляє особа, котра уклала договір довічного утримання. Більш того, відсутність комплексного дослідження основних теоретичних положень договору довічного утримання (догляду), а також наявність дискусій при врегулюванні правовідносин щодо довічного утримання, негативно відображається на формуванні судової практики. Все це і обумовлює актуальність обраної теми дослідження. Вивченню основних аспектів договору довічного утримання приділяли такі відомі вчені як М. І. Брагінський, І. Л. Брауде, О. М. Великорода, В. В. Вітрянский, В. Є. Герценберг, JI. О. Єрошенко, О. С. Іоффе, Н. Коняєв, В. Круглов, В. Ф. Маслов, В. Н. Літовкін, І. С. Перетерский, К. П. Побєдоносцев, Ю. В. Романець, Ю. К. Толстой, І. М. Тютрюмов, З. І. Цибуленко, С. О. Хохлов, Г. Ф. Шершеневич, Є. А. Яргінт, О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, О. А. Підопригора та інші. Викладені обставини обумовили вибір теми, її актуальність та структуру викладених у роботі питань. Об’єктом дослідження являються суспільні відносини щодо укладення, виконання та розірвання договору довічного утримання (догляду). Предмет дослідження складають теоретичні та практичні проблеми нотаріального посвідчення договору про довічне утримання (догляд) в нотаріальній практиці. Мета роботи полягає в дослідженні особливостей нотаріального посвідчення договору про довічне утримання (догляд) в нотаріальній практиці, виконання та розірвання договору довічного утримання (догляду). Відповідно до мети при виконанні роботи були поставлені наступні завдання: ? зробити історичний огляд становлення та розвитку відносин, пов’язаних з довічним утриманням (доглядом) в Україні; ? визначити поняття, ознаки та істотні умови договору довічного утримання (догляду); ? дослідити особливості процедури нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору довічного утримання (догляду); ? охарактеризувати перевірку нотаріусом суб’єктного складу договору довічного утримання (догляду); ? надати характеристику визначення нотаріусом об’єкту договору довічного утримання (догляду); ? визначити процедуру нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору довічного утримання (догляду). ? охарактеризувати загальні положення про припинення правовідносин за договором довічного утримання (догляду) ? дослідити процедуру розірвання договору довічного утримання (догляду). Методологія дослідження. Проведене дослідження базується, насамперед, на загальнонауковому методі пізнання дійсності, філософських положеннях щодо соціальної обумовленості правових явищ об’єктивних закономірностей розвитку суспільного життя. При проведені дослідження використовувалися приватно-наукові методи: історико-юридичний, логічний, системно-структурний, метод порівняльного правознавства та інші. Вибір структури роботи обумовлений цілями та завданнями дослідження. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, які поділяються на підрозділи, висновків та списку використаних джерел.  

Выводы:За результатами дослідження, проведеного в роботі, можна зробити наступні висновки. У ЦК України 1963 року норми, присвячені правовому регулюванню договірних відносин з довічного утримання, структурно розміщувалися у системі норм, що врегульовували надання послуг, зокрема, – відносини з передання майна у власність. За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Договір довічного утримання (догляду) відноситься до односторонніх договорів, носить оплатний характер і не має завідомо встановленого строку дії. Він являється реальним у випадку відчуження рухомого майна та консенсуальним – у випадку відчуження нерухомого майна. Договір довічного утримання укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а відносно відчуження нерухомості – і державній реєстрації. За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Договір довічного утримання (догляду) відноситься до односторонніх договорів, оскільки за даним договором наділена обов’язками тільки одна особа – набувач, а відчужувач – тільки правами. Даний договір носить оплатний характер та не має завідомо встановленого строку дії, Сторонами договору довічного утримання являються відчужувач і набувач. Відчужувач має право: встановити умови забезпечення його (третьої особи) житлом; порушити питання щодо заміни майна, яке передане за договором довічного утримання, на іншу річ; вимагати виконання умов договору із надання утримання; встановити усі види матеріального забезпечення та догляду (опікування); у випадку неналежного виконання набувачем своїх зобов’язань розірвати договір у судовому порядку. Набувач повинен виконувати усі вимоги щодо здійснення усіх потрібних дій з матеріального забезпечення відчужувача, його догляду та утримання; здійснити належні ритуальні послуги у випадку смерті відчужувача. Набувач вправі володіти та користуватися переданим йому майном, а лише після смерті відчужувача – розпоряджатися ним; передбачити у заповіті спадкоємців стосовно майна, що йому передане за договором довічного утримання; за взаємною згодою із відчужувачем вирішувати питання щодо заміни переданого йому за договором довічного утримання майна на іншу річ; поставити питання щодо передачі даних зобов’язань членові його (набувача) родини чи іншій особі; розірвати договір довічного утримання. Для укладення договору довічного утримання (догляду) важливе досягнення між сторонами згоди щодо всіх його істотних умов. Особливість укладення договору довічного утримання (догляду) зумовлена особливістю предмету даного договору, невизначеним строком дії. Правові наслідки укладення даного договору полягають у виникненні прав та обов’язків сторін та виникненні права власності в набувача на майно, яке йому передається за договором, та можуть наступити лише після нотаріального посвідчення договору або державної реєстрації у відповідних державних органах з певним записом. Договір довічного утримання (догляду) за чинним законодавством являється різновидом договору ренти та альтернативою договору купівлі-продажу. В юридичній літературі досить складним та дискусійним вважається питання щодо реальності або консенсуальності договору довічного утримання (догляду). Вважаю, що договір ренти, зокрема і довічної, являється реальним у випадку відчуження рухомого майна та консенсуальним – у випадку відчуження нерухомого майна Договір довічного утримання укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а відносно відчуження нерухомості – і державній реєстрації. Сторонами договору довічного утримання являються відчужувач і набувач. Відчужувачем у договорі довічного утримання може виступати будь-яка фізична особа в незалежності від його віку і стану здоров’я, яка має на праві приватної власності майно, котрим вона має право на свій розсуд розпоряджатися. Набувачами можуть бути і фізичні, і юридичні особи. Фізична особа повинна досягти повноліття та бути дієздатною, юридична – мати дієздатність. У договорі може бути декілька набувачів – декілька фізичних осіб, які на праві спільної сумісної власності одержують майно та стають його співвласниками. Договір довічного утримання можливо укласти на користь третьої особи. При цьому остання не являється третьою стороною у договорі довічного утримання (догляду) та її згода на укладення договору не потрібна. Відчужувач має право: встановити умови забезпечення його (третьої особи) житлом; порушити питання щодо заміни майна, яке передане за договором довічного утримання, на іншу річ; вимагати виконання умов договору із надання утримання; встановити усі види матеріального забезпечення та догляду (опікування); у випадку неналежного виконання набувачем своїх зобов’язань розірвати договір у судовому порядку. Набувач повинен виконувати усі вимоги щодо здійснення усіх потрібних дій з матеріального забезпечення відчужувача, його догляду та утримання; здійснити належні ритуальні послуги у випадку смерті відчужувача. Набувач вправі володіти та користуватися переданим йому майном, а лише після смерті відчужувача – розпоряджатися ним; передбачити у заповіті спадкоємців стосовно майна, що йому передане за договором довічного утримання; за взаємною згодою із відчужувачем вирішувати питання щодо заміни переданого йому за договором довічного утримання майна на іншу річ; поставити питання щодо передачі даних зобов’язань членові його (набувача) родини чи іншій особі; розірвати договір довічного утримання. Для укладення договору довічного утримання (догляду) важливе досягнення між сторонами згоди щодо всіх його істотних умов. Особливість укладення договору довічного утримання (догляду) зумовлена, зокрема, особливістю предмету даного договору та невизначеним строком його дії. Під час укладення договору довічного утримання (догляду) повинно бути чітко встановлено, в чому буде полягати утримання або догляд. Особливість укладення договору довічного утримання полягає і в тому, що він укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а відносно відчуження нерухомості – і державній реєстрації. Правові наслідки, які спрямовані на відчуження права власності, виступають основним моментом за даним договором. Вони полягають у виникненні прав та обов’язків сторін (набувача, відчужувача та третьої особи (при наявності), а також виникненні права власності в набувача на майно, яке йому передається за договором, та можуть наступити лише після нотаріального посвідчення договору або державної реєстрації у відповідних державних органах з певним записом. Судова практика з вирішення спорів щодо укладення, виконання та розірвання договорів довічного утримання ускладнюється наявністю дискусій щодо врегулювання правовідносин з довічного утримання. Судова практика не бере до уваги законодавчої дефініції реального характеру договору довічного утримання та теоретичні дискусії з даного питання, а керується лише нормами чинного цивільного законодавства, вирішуючи спір, посилаючись на консенсуальність договору. У судовій практиці зустрічається велика кількість випадків, коли за допомогою договору довічного утримання приховується укладення інших договорів, насамперед договорів дарування. Під час аналізу судової практики можна дійти висновку, що останнім часом достатньо часто до суду звертаються з позовними заявами про розірвання договору довічного утримання. На практиці потрібно розмежовувати такі поняття, як припинення договору довічного утримання, котре, за загальним правилом, здійснюється у зв’язку із смертю відчужувача, і розірвання договору. При вирішенні питання про розірвання договору довічного утримання важливе значення відіграють його правові наслідки. Однак, суди при винесенні рішень досить часто не вирішують питання щодо подальшої долі майна, яке було відчужене за договором довічного утримання, допускаючи значну помилку, адже не вирішують питання про правові наслідки розірвання договору. Досить часто у судовій практиці зустрічаються і випадки визнання договорів довічного утримання недійсними. Судова практика з вирішення спорів про укладення, виконання та розірвання договорів довічного утримання (догляду) досить значна. Однак, суди при вирішенні спорів допускають і велику кількість помилок, зокрема, в зв’язку з неврахуванням простих теоретичних положень. Тому пропоную, щоб Верховним Судом України була узагальнена практика вирішення спорів щодо укладення, виконання та розірвання договорів довічного утримання (догляду). Таким чином, правове регулювання договірних відносин з довічного утримання (догляду) зазнало значного оновлення. Договір довічного утримання (догляду) є реальним, односторонньо зобов’язуючим, відплатним, алеаторним, триваючим, з особливо довірчим характером. Цей договір спрямований на передання майна у власність і разом з тим поєднує в собі й інші інтереси сторін, пов’язані з доглядом. Пропозиції, сформульовані в результаті проведеного дослідження, сприятимуть досягненню ефективного рівня правового регулювання. За своєю юридичною природою зазначений договір є одностороннім, оскільки у відчужувача є лише право вимагати від набувача надання обумовленого договором матеріального забезпечення, а набувач несе лише обов’язок ? надавати відчужувачеві матеріальне забезпечення. При цьому вартість переданого відчужувачем майна, як правило, не може бути еквівалентною вартості наданого набувачем утримання, адже договір довічного утримання не має визначеного строку дії. Тому розмір утримання залежатиме від тривалості життя відчужувача, якщо договір не буде розірвано з інших підстав, передбачених законом. І все ж цей договір не можна визнати чисто одностороннім, оскільки у набувача може виникнути право вимагати розірвання договору. Якщо незалежно від волі набувача його майновий стан змінився так, що він не спроможний надавати відчужувачеві обумовлене договором забезпечення (ст. 755 ЦК України), набувач має право вимагати розірвання договору. Судова практика з вирішення спорів щодо укладення, виконання та розірвання договорів довічного утримання ускладнюється наявністю дискусій при вирішенні проблем з врегулювання правовідносин щодо довічного утримання. Судова практика не бере до уваги законодавчої дефініції реального характеру договору довічного утримання та теоретичні дискусії з даного питання, а керується лише нормами чинного цивільного законодавства, вирішуючи спори, посилаючись на консенсуальність договору. У нотаріальній практиці зустрічається велика кількість випадків, коли за допомогою договору довічного утримання приховується укладення інших договорів, насамперед договорів дарування. Під час аналізу судової практики можна дійти висновку, що останнім часом достатньо часто до суду звертаються з позовними заявами про розірвання договору довічного утримання. Досить часто у судовій практиці зустрічаються і випадки визнання договорів довічного утримання недійсними. Отже, сучасний інститут довічного утримання (догляду) на сьогодні теж не ідеальний. До норм, що регламентують його зміст, доцільно внести деякі зміни, зокрема, доцільним було б у ЦК України передбачити можливість укладення додаткової угоди, яка б конкретизувала обов’язки набувача з надання утримування (догляду). При цьому необхідно обумовити вимоги до розроблення форми такої угоди. Надійний захист прав всіх учасників договірних відносин – це ознака системи права розвиненої демократичної держави. В роботі на основі результатів проведеного дослідження запропоновані окремі способи вдосконалення законодавства та правозастосовної практики. Зокрема, в роботі підтримано позицію О.М. щодо зміни формулювання статті 744 ЦК України (поняття договору довічного утримання (догляду)) щодо викладення її наступним чином: «Стаття 744. Поняття договору довічного утримання (догляду). За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність нерухоме або рухоме майно, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно», оскільки сучасне визначення предмету договору довічного утримання є недостатньо коректною, що затрудняє його вживання на практиці, а з теоретичної точки зору може визвати жваві суперечки. З самої природи зазначеного договору витікає, що майно, яке відчужується за цим договором, і так повинно мати значну вартість, тому не варто більш детально перераховувати види майна у ЦК, яке може підлягати відчуженню. Також з метою конкретизації об’єктів та правочинів, які підлягають державній реєстрації доцільно ст. 210 ЦК України викласти в такій редакції: «Договір купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни нерухомого майна обов’язково підлягає державній реєстрації. Такий правочин набуває чинності з моменту його державної реєстрації». Крім того, необхідно внести зміни до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме: зазначити, що право власності на нерухоме майно може посвідчуватися лише свідоцтвом про право власності на об’єкти нерухомого майна. Зроблено висновок, що обґрунтованою є думка О.І. Міжно, яка вважає, що розірвання договору має оформлятися договором, який умовно можна було б назвати «ліквідаційним» або «скасувальним», оскільки дії сторін, спрямовані на розірвання договору та оформлені належним чином, мають ознаки договору, що лише опосередковано випливає із змісту ст. 654 ЦК України, і пропонує ст. 654 ЦК України б доповнити частиною другою наступного змісту: «Розірвання договору вчиняється укладенням скасувального договору». В роботі запропоновано ч. 2 ст 654 ЦК України викласти у такій редакції: «Розірвання договору із взаємоузгодженої ініціативи сторін вчиняється укладенням скасувального договору». В свою чергу, правозастосовна практика свідчить, що в такому випадку необхідно зазначити, що в разі укладання скасувального договору щодо правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, скасувальний договір має вчинятися із нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією.  

Литература:1. Конституція України вiд 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). ? 1996. ? №30. ? Ст. 141. 2. Сімейний кодекс України вiд 10.01.2002 № 2947-III // Відомості Верховної Ради України – 2002 – №21-22 – Ст. 135. 3. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України – 2003 – №40-44 – Ст. 356. 4. Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 р. // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1540-06 (втратив чинність) 5. Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України вiд 23.02.2006 № 3480-IV // Відомості Верховної Ради України – 2006 – №31 – Ст. 268. 6. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень : Закон України від 01.07.2004 р. // ВВР – 2004. – №51. – Ст. 553. 7. Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №39. – Ст. 383. 8. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 // Електронний ресурс. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12/print1369750911856755 9. Рішення від 03 березня 2011 р. Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 2-413/2011 р. // Єдиний державний реєстр судових рішень// Електронний ресурс. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua /Review/16396382 10. Рішення від 05 лютого 2010 р. Долинського районного суду Івано-Франківської області у справі № 2-219/2010 р. // Єдиний державний реєстр судових рішень // Електронний ресурс. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/7972109 11. Рішення від 16 листопада 2007 р. Першотравневого районного суду м. Чернівців у справі № 2-1689/2007 р. // Єдиний державний реєстр судових рішень // Електронний ресурс. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/5762313 12. Рішення від 21 грудня 2011 р. Орджонікідзівського районного суду м. Маріуполя Донецької області у справі № 2-186/2011 р. // Єдиний реєстр судових рішень // Електронний ресурс. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/21166410 13. Рішення від 22 грудня 2009 р. Дружківського міського суду Донецької області у справі № 2-1635/2009 р. // Єдиний реєстр судових рішень // Електронний ресурс. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua /Review/7939700 14. Роз’яснення Міністерства юстиції України від 01.04.2011 // Електронний ресурс. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua /laws/show/n0023323-11 15. Амфитеатров Г. Н. О праве личной собственности / Г. Н. Амфитеатров // Соц. законность. ? 1945. ? №8. 16. Балюк М. І. Практика застосування цивільного процесуального кодексу України(цивільний процес у питаннях і відповідях) : коментарії, рекомендації, пропозиції. Серія «Судова практика» / М. І. Балюк, Д. Д. Луспеник. – X. : Харків юридичний, 2008. – 708 с. 17. Бару М. И. Договорное обязательство о содержании / М. И. Бару / Уч. зап. ? Вып. III. ? Харьков, 1948. – 196 с. 18. Бахрієва З. Р. До проблеми правового регулювання припинення цивільних договорів / З. Р. Бахрієва // Юридична наука. – 2011. – №2. – С. 50-54. 19. Бервено С. М. Проблеми договірного права України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. юр. наук / С. М. Бервено; Київський національний університет імені Т. Шевченка. – К., 2006. – 40 с. 20. Богуцький О. Підстави та порядок припинення договору про надання телекомунікаційних послуг / О. Богуцький // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – №11. – С. 99-104. 21. Бойченко Г. М. Правові та процесуальні аспекти визнання особи недієздатною / Г. М. Бойченко, С. С. Шум // Форум права. – 2011. – №1. – С. 94–99. 22. Боннер А. Т. Избранные труды по гражданскому процессу / А. Т. Боннер. – СПб. : Издат. Дом С.-Петерб. гос. ун-та, Изд-воюрид. ф-та С.-Петерб. гос. ун-та, 2005. – 992 с. 23. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права / С. Н. Братусь. – М. : Государственное издательство юридической литературы, 1950. – С. 14. 24. Букшина С. В. Эмансипация несовершеннолетних граждан по законодательству Российской Федерации : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Букшина Светлана Владимировна. – Томск, 2003. – 24 с 25. Бурдальова І.В. Особливості посвідчення договору довічного утримання (догляду)// http://www.minjust.gov.ua/0/34461 26. Веберс Я. Р. Правосубъектность граждан в советском гражданском и семейном праве / Я. Веберс. – Рига : Зинатне, 1976. – С. 124. 27. Великорода О. Становлення інституту довічного утримання / О. Великорода // Право України. – 2003. – №12. – С. 122-125. 28. Великорода О. М. Виникнення договору довічного утримання в Україні / О. М. Великорода // Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо вивчення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні : матер. Регіональн. міжвуз. наук. конф. молодих аспірантів (м. Івано-Франківськ, 19 квіт. 2003 р.). – Івано-Франківськ, 2003. – С. 118 – 119. 29. Великорода О. М. Договір довічного утримання : дис. на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук / О. М. Великорода. – Івано-Франківськ., 2006. 30. Великорода О. М. Забезпечення виконання договору довічного утримання (догляду) / О. М. Великорода // Прикарпатський юридичний вісник. – 2012. – №2. – С. 79-86. 31. Гавриш М. Довічне утримання (догляд) Електронний ресурс / М. Гавриш. ? Режим доступу : http://www.minjust.gov.ua/0/15103 32. Галюк В. В. Курс цивільного та сімейного права України (у питаннях і відповідях) : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Галюк, О. X. Юлдашев. – К. : МАУП, 2005. – 240 с. 33. Галянтич М. К. Житлове право України : навч. посібник / М. К. Галянтич. – К. : Юрінком Інтер, 2007. ? 480 с. 34. Гражданское право: т. 1. ? 3. изд. – М. : Волтерс Клувер, 2006. – 118 с. 35. Довічне утримання (догляд) / Л. М. Горбунова, С. В. Богачов, І. Ф. Іванчук, О. С. Цирень ; Міністерство юстиції України. – К. : ТОВ «Поліграф-Експрес». – 2006. – 41 c. 36. Довічне утримання (догляд) / Л. М. Горбунова, С. В. Богачов, І. Ф. Іванчук, О. С. Цирень ; М-во юстиції України. – К. : ТОВ «Поліграф-Експрес», 2006. – 41 с. 37. Иоффе О. С. Обязательственное право / О. С. Иоффе. – М. : Юрид.лит., 1975. ? 880 с. 38. Козлова Н. В. Правосубъектность юридического лица / Н. В. Козлова. – М. : Статут, 2005. – С. 35. 39. Коновал Л. Укладення договору довічного утримання (догляду), його правові наслідки та відмінність від спадкового договору Електронний ресурс / Л. Коновал. ? Режим доступу : http://www.minjust.gov.ua/0/7442 40. Космін Ю. Договір довічного утримання / Ю. Космін // Право України. – 2000. – №2. – С. 69 – 71. 41. Кузнецова Л. Г. Развитие института дееспособности граждан в новом гражданском законодательстве / Л. Г. Кузнецова // Правоведение. – 1965. – №4. – С. 80. 42. Лаасик Э. Советское гражданское право. Часть особенная / Э. Лаасик. – Таллин : Валгус, 1980. – 572 с. 43. Майданик Р. А. Аномалії в цивільному праві України / Р. А. Майданик. – К. : Юстиніан, 2007. 44. Маслов В. Ф. Договоры с условием пожизненного содержания / В. Ф. Маслов // Сов. гос. и право. ? 1954. – №5. 45. Міхно О. І. Припинення договору за цивільним законодавством України : дис. на здобуття ступеня канд. юр. наук / О. І. Міхно; Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України. – К., – 2007. – 246 с. 46. Могилевский С. Д. Акционерные общества : учеб.-практ. пособие / С. Д. Могилевский. – 3-е изд. – М. : Дело, 2000. – 560 с. 47. Нестерова І. В. Договір довічного утримання (догляду) за цивільним законодавством України / І. В. Нестерова // Держава та регіони. Серія: Право. – 2005. – №2. – С. 158 –159. 48. Нотаріат УРСР / 36. зак. актів і відом. мат. з нотаріату, чинних на 1 травня 1938 р. ; упоряд. А. Д. Каштан, А. В. Данішевський. ? К., 1938. ? 259 с. 49. Обшее гражданское уложение Австрийской империи 1811 года / Пер. Вербловского Г. – СПб., 1884. ? 539 с. 50. Плотников В. А. Неосторожность как форма вины в гражданском праве : дис. …канд. юрид. наук / В. А. Плотников. – М., 1993. – С. 65. 51. Посполітак В. В. Актуальні питання договору ренти / В. В. Посполітак, Р. Ю. Ханик-Посполітак // Наукові записки НАУКМА. Юридичні науки. – 2010. – Том 103. – С. 86-90. 52. Рясенцев В. Договор об отчуждении имущества на условии пожизненного пользования / В. Рясенцев // Соц. законность. ? 1945. ? №1?2. 53. Сербский В. П. Судебная психопатология / В. П. Сербский. – М. : Издание М. и С.Сабашниковых , 1895. – Т. 1. – 462 с. 54. Скаржинський М. В. Житло як об’єкт цивільно-правових відносин : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право» / М. В. Скаржинський. – К., 2006. 55. Спадкове право: Нотаріат. Адвокатура. Суд : науково-практичний посібник / За заг. ред. С. Я. Фурса. – К. : Видавець Фурса С.Я. : КНТ – 2008. – С. 424. 56. Судебная практика Верховного Суда СССР. 1948 год. ? Вып. IV/ Под ред. И. Т. Голякова. – М., 1948. – 31 с. 57. Теорія нотаріального процесу : науково-практичний посібник / За заг. ред. С. Я. Фурси. – К. : Алерта; Центр учбової літератури, 2012. –. 920 с. 58. Трудове право України: Академічний курс : підруч.для студ. вищ. навч. заклад. / П. Д. Пилипенко, В. Я. Бурак, З. Я. Козак та ін. ; за ред. П. Д. Пилипенка. – 3-те від., перероб. і доп. – К. : Ін Юре, 2007. – 536 с. 59. Цивільне право України : підручник: У 2-х т. Т.1 / В. І. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М. Баранова, І. В. Жилінкова. та ін. ; за заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. ? К. : Юрінком Інтер, 2004. ? 480 с. 60. Цивільне право України : підручник: у 2-х кн. / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – Кн. 2. – 320 с. 61. Цивільне право України : підручник / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. – К. : Істина, 2003. – С. 122. 62. Цивільне процесуальне право України: підручник / С. С. Бичкова, І. А. Бірюков, В. І. Бобрик та ін. ; за заг. ред. С. С. Бичкової. – К. : Атіка, 2009 – 760 с. 63. Цивільний процес України: академічний курс : підручник для студ. юрид. спец.вищ. навч. закл. / за ред. С. Я. Фурси. – К. : Видавець Фурса С. Я. : КНТ, 2009. – 848 с. 64. Яворська О. С. Договір довічного утримання: проблеми теорії та практики застосування / О. С. Яворська // Науковий вісник. – Львівський держ. Ун-т внутр. Справ. – Львів. – 2009. – Вип. 3. – С. 125-130. 65. Єдиний державний реєстр судових рішень // Електронний ресурс. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Search?sort=True 66. Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними // Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/BCE90D7B25C17F6DC225754E004B4C96?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=BCE90D7B25C17F6DC225754E004B4C96&Count=500