Выводы:При дослідженні питання щодо джерел кримінального права можемо зробити наступні висновки:
1. Джерела (форми) права є вихідні від держави або визнані нею офіційно-документальні форми вираження і закріплення норм права, які надають їм юридичного, загальнообов’язкового значення. Переважання тих чи інших форм права в державі залежить від специфіки правової системи, історичних традицій, національних особливостей, якості правотворчості, рівня правової культури суспільства тощо.
2. Можна прослідкувати відсутність серед науковців єдиного підходу до розуміння джерел кримінального права. Однак, на наше переконання, не можна обмежувати систему джерел останнього виключно КК, даний список є набагато ширшим. Відповідно, на нашу думку, систему джерел кримінального права становлять: Конституція України – Основний закон держави; Кримінальний кодекс України; міжнародні договори та загальновизнані норми та принципи міжнародного права; нормативно-правові акти України (закони та підзаконні акти); судова практика та практика Верховного Суду України.
3. Концептуальним джерелом кримінального законодавства є Конституція України. Основний Закон містить низку положень (ст.ст. 3, 8, 9, 19, 57, 60, 61, 62, 92, 106), що містять основи кримінального права України.
4. Кримінальне право України дістає своє вираження в за¬конодавстві про кримінальну відповідальність, що являє со¬бою єдину нормативну систему – Кримінальний кодекс Ук¬раїни, який ґрунтується на Конституції України та загально¬визнаних принципах і нормах міжнародного права. Закон про кримінальну відповідальність (КК) – це письмовий нормативно-пра¬вовий акт, що приймається Верховною Радою України або все¬українським референдумом і містить правові приписи, які вста¬новлюють підстави і принципи кримінальної відповідальності, визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, які покарання належить застосовувати до осіб, винних у їх вчи¬ненні, формулюють інші кримінально-правові наслідки вчинен¬ня злочину.
5. Закони про кримінальну відповідальність систематизо¬вані та поділяються в КК на Загальну й Особливу частини. У Загальній частині зосереджено кримінально-правові нор¬ми, що відображають принципи і загальні положення кримі¬нального права, а також визначають його основні інститути, наприклад, поняття злочину і його видів, вини та її форм, спів¬участі в злочині, повторності, сукупності та рецидиву злочи¬ну, покарання та його мети, видів покарань та підстав їх засто¬сування. Особлива частина містить кримінально-правові норми, що вказують, які конкретно суспільно небезпечні діяння є злочинами і які заходи кримінального покарання можуть бути за-стосовані до осіб, які їх вчинили.
6. Серед нормативно-правових актів, що є джерелами кримінального права, можна вказати Закони України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про боротьбу з тероризмом», Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», «Про застосування амністії в Україні» та інші, а також укази Президента України «Про помилування», «Про Положення про порядок здійснення помилування».
7. Важливим джерелом кримінального права є міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, та загальновизнані норми та принципи міжнародного права, що є також частиною національного законодавства.
8. Щодо судової практики, то остання у широкому значенні включає: а) будь-яку діяльність судових органів щодо розгляду та вирішення конкретних справ; б) соціально-правовий досвід, накопичений у результаті цієї діяльності у вузькому значенні, та діяльність судових органів щодо здійснення правосуддя; в) всі результати цієї діяльності; г) певну частину результатів судової діяльності; Однією із найважливіших форм здійснення судової практики є практика Верховного Суду України. Можна визначити юри¬дично значущі ознаки роз’яснень ВСУ: 1) формально-визначений характер; 2) нор¬мативність, яка досягається конкретизацією норм права; 3) обов’язковість, яка забез-печується інститутом перегляду судових рішень; 4) висока якість інтерпретаційної техніки; 5) неперсоніфікований характер; 6) розраховані на багаторазове використан¬ня; 7) підлягають офіційному опублікуван¬ню; 8) носять підзаконний характер.