Джерела кримінального права України: юридична природа та система

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА ДЖЕРЕЛ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА 5 1.1. Поняття джерел права 5 1.2. Особливості джерел кримінального права та їх види 8 1.3. Конституція України як джерело 15 РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛЬНИЙ ЗАКОН ЯК ОСНОВНЕ ДЖЕРЕЛО КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА 17 2.1. Кримінальний кодекс України як джерело 17 2.2. Структура Кримінального кодексу 19 2.3. Нормативно-правові акти як джерела 23 РОЗДІЛ 3. «ОСОБЛИВІ» ДЖЕРЕЛА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА 28 3.1. Міжнародні договори та загальновизнані норми і принципи міжнародного права 28 3.2. Судова практика та практика Верховного Суду України 30 ВИСНОВКИ 35 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 38  

Вступление:Актуальність теми. Актуальність теми про джерела права важко переоцінити. Адже даний інститут незалежно від галузі та спрямування права є його основою. Саме джерела права визначають правопорядок у державі, встановлюють права та обов’язки учасників відповідних правовідносин, правовий статус, повноваження органів держави та місцевого самоврядування. У джерелах права виражається воля та ставлення держави до певної ситуації, відносин, що склались у суспільстві. Якщо говорити про джерела кримінального права, то тут варто зауважити, що останнє є галуззю публічного права, а, відповідно, формою відносин між державою та особою. Кримінальне право визначає, які діяння є злочинами, а також відповідальність за них. А джерела є формою вираження волі держави до відповідних діянь та покарань. Метою роботи є проведення аналізу поняття та системи джерел кримінального права України. Об’єктом дослідження виступають джерела (форми) права. Предметом дослідження є джерела кримінального права України. Задля досягнення вказаної мети необхідним є виконання наступних завдань: 1. Визначити поняття джерел права. 2. Вказати особливості джерел кримінального права та їх систему. 3. Охарактеризувати Конституцію України як джерело кримінального права. 4. Проаналізувати Кримінальний кодекс як джерело та його структуру. 5. Визначити особливості нормативних актів як джерел кримінального права. 6. Надати характеристику міжнародних договорів та загальновизнаних норм та принципів міжнародного права. 7. проаналізувати суть судової практики та практики Верховного Суду України як специфічних джерел кримінального права. Методологія дослідження. Для розкриття питань плану були використані такі методи дослідження: аналізу та синтезу, історико-правовий, формально-правовий, структурно-логічний тощо. Структура дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що вміщують загалом 8 параграфів, висновків та списку використаних джерел.  

Выводы:При дослідженні питання щодо джерел кримінального права можемо зробити наступні висновки: 1. Джерела (форми) права є вихідні від держави або визнані нею офіційно-документальні форми вираження і закріплення норм права, які надають їм юридичного, загальнообов’язкового значення. Переважання тих чи інших форм права в державі залежить від специфіки правової системи, історичних традицій, національних особливостей, якості правотворчості, рівня правової культури суспільства тощо. 2. Можна прослідкувати відсутність серед науковців єдиного підходу до розуміння джерел кримінального права. Однак, на наше переконання, не можна обмежувати систему джерел останнього виключно КК, даний список є набагато ширшим. Відповідно, на нашу думку, систему джерел кримінального права становлять: Конституція України – Основний закон держави; Кримінальний кодекс України; міжнародні договори та загальновизнані норми та принципи міжнародного права; нормативно-правові акти України (закони та підзаконні акти); судова практика та практика Верховного Суду України. 3. Концептуальним джерелом кримінального законодавства є Конституція України. Основний Закон містить низку положень (ст.ст. 3, 8, 9, 19, 57, 60, 61, 62, 92, 106), що містять основи кримінального права України. 4. Кримінальне право України дістає своє вираження в за¬конодавстві про кримінальну відповідальність, що являє со¬бою єдину нормативну систему – Кримінальний кодекс Ук¬раїни, який ґрунтується на Конституції України та загально¬визнаних принципах і нормах міжнародного права. Закон про кримінальну відповідальність (КК) – це письмовий нормативно-пра¬вовий акт, що приймається Верховною Радою України або все¬українським референдумом і містить правові приписи, які вста¬новлюють підстави і принципи кримінальної відповідальності, визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, які покарання належить застосовувати до осіб, винних у їх вчи¬ненні, формулюють інші кримінально-правові наслідки вчинен¬ня злочину. 5. Закони про кримінальну відповідальність систематизо¬вані та поділяються в КК на Загальну й Особливу частини. У Загальній частині зосереджено кримінально-правові нор¬ми, що відображають принципи і загальні положення кримі¬нального права, а також визначають його основні інститути, наприклад, поняття злочину і його видів, вини та її форм, спів¬участі в злочині, повторності, сукупності та рецидиву злочи¬ну, покарання та його мети, видів покарань та підстав їх засто¬сування. Особлива частина містить кримінально-правові норми, що вказують, які конкретно суспільно небезпечні діяння є злочинами і які заходи кримінального покарання можуть бути за-стосовані до осіб, які їх вчинили. 6. Серед нормативно-правових актів, що є джерелами кримінального права, можна вказати Закони України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про боротьбу з тероризмом», Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», «Про застосування амністії в Україні» та інші, а також укази Президента України «Про помилування», «Про Положення про порядок здійснення помилування». 7. Важливим джерелом кримінального права є міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, та загальновизнані норми та принципи міжнародного права, що є також частиною національного законодавства. 8. Щодо судової практики, то остання у широкому значенні включає: а) будь-яку діяльність судових органів щодо розгляду та вирішення конкретних справ; б) соціально-правовий досвід, накопичений у результаті цієї діяльності у вузькому значенні, та діяльність судових органів щодо здійснення правосуддя; в) всі результати цієї діяльності; г) певну частину результатів судової діяльності; Однією із найважливіших форм здійснення судової практики є практика Верховного Суду України. Можна визначити юри¬дично значущі ознаки роз’яснень ВСУ: 1) формально-визначений характер; 2) нор¬мативність, яка досягається конкретизацією норм права; 3) обов’язковість, яка забез-печується інститутом перегляду судових рішень; 4) висока якість інтерпретаційної техніки; 5) неперсоніфікований характер; 6) розраховані на багаторазове використан¬ня; 7) підлягають офіційному опублікуван¬ню; 8) носять підзаконний характер.  

Литература:1. Конституція України від 28.06.1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. 2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131. 3. Про засади запобігання та протидії корупції : Закон України від 07.04.2011 № 3206-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 40. – Ст. 404. 4. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму : Закон України від 28.11.2002 № 249-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 1. – Ст. 2. 5. Про боротьбу з тероризмом : Закон України від 20.03.2003 № 638-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 25. – Ст. 180. 6. Про застосування амністії в Україні : Закон України від 01.10.1996 № 392/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 48. – Ст. 263. 7. Про Положення про порядок здійснення помилування : Указ Президента України від 16.09.2010 № 902/2010 // Урядовий кур’єр від 21.09.2010. – № 174. 8. Борщевський І. В. Судова практика як джерело права в Україні / І. В. Борщевський // Вісник ОНУ ім. І. І. Мечникова. – 2012. – Т. 17. – Вип. 7. – С. 26–33. 9. Брич Л. Кримінальне законодавство України та практика його застосування у світлі європейських стандартів прав людини / Л. Брич // Вісник Львівського університету. Серія юрид. – 2010. – Вип. 51. – С. 308–322. 10. Бурда С. Я. Значення постанов Пленуму Верховного Суду України у кримвіналбних справах для учасників кримінального судочинства / С. Я. Бурда // Митна справа. – 2011. – № 2. – С. 62–66. 11. Вереша Р. В. Кримінальне право України. Загальна частина : навч. посіб. / Р. В. Вереша. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 320 с. 12. Дутка Г. І. Закон у системі нормативно-правових актів України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Г. І. Дутка ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2003. – 18 с. 13. Ісмайлов К. Ю. Правова природа постанов і роз’яснень Пленуму Верховного Суду України як джерела права / К. Ю. Ісмайлов // Наше право. – 2011. – № 1. – С. 5–12. 14. Карнаух Т. М. Постанови Пленуму Верховного Суду України: правова природа та місце в системі джерел права / Т. М. Карнаух // Наукові записки. – 2009. – Том 90. – С. 48–51. 15. Кириченко О. М. Органічні закони в системі законодавства України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / О. М. Кириченко ; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2009. – 19 с. 16. Козяр В. Г. Джерела кримінального права та кримінального законодавства: співвідношення понять / В. Г. Козяр // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 1. – С. 324–333 17. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / М. І. Бажанов , Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін. ; за ред. проф. М. І. Бажанова , В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 480 с. 18. Мазур М. В. Судова практика як джерело права: проблема визначення поняття / М. В. Мазур // Форум права. – 2011. – № 3. – С. 493–497. 19. Місевич С. В. Джерела канонічного права (теоретико-правовий аналіз) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / С. В. Місевич ; Одес. нац. юрид. акад. – О., 2005. – 19 с. 20. Наталіч О. Ю. Джерела кримінального права та судово-слідча практика / О. Ю. Наталіч // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. – Миколаїв : Поліграфічне підприємство СПД Румянцева Г.В., 2009. – Вип. 38. – С. 648–652. 21. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка – К. : Юридична думка, 2010 – 1288 с. 22. Овчаренко І. М. Закони у системі джерел (форм) права та їх класифікація : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / І. М. Овчаренко ; Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2004. – 19 с. 23. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник / О. Ф. Скакун. – Харків : Консум, 2001. – 656 с. 24. Стрєльцова О. В. Джерела права Європейського Союзу (теоретичні аспекти) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / О. В. Стрєльцова ; НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2008. – 20 с. 25. Тертиченко Т. М. Міжнародний договір як джерело кримінального права / Т. М. Тертиченко // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. – 2011. – № 2. – С. 185–188. 26. Уголовное право. Общая часть : учебник / отв. ред. И. Я. Козаченко. – 4-е изд., перераб. и доп. – М. : Норма, 2008. – 720 с. 27. Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К. : Атіка, 2004. – 488 с. 28. Хохлова І. В. Кримінальне право України. Загальна частина : навч. посібник / І. В. Хохлова, О. П. Шем’яков. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 272 с.