Порівняльна характеристика драми-феєрії "Лісова пісня" Лесі Українки та роману-феєрії "Зачаровані музиканти" Галини Пагутяк

Содержание:Вступ 3 Розділ І. Проблема міфотворчості в літературі 6 Розділ ІІ. Міфологічні горизонти драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» 15 Розділ ІІІ. Неоміфологізм у романі Г. Пагутяк «Зачаровані музиканти» 23 Розділ ІV. Етногенез міфологічного простору повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» 34 Висновки 42 Список використаних джерел 46  

Вступление:Актуальність теми дослідження. Сучасна людина досягла значних вершин у науці й техніці, тож багатьох таємниць природи і світу для неї вже не існує. Однак, відмикаючи чергові двері пізнання на межі тисячоліть, доводиться констатувати, що нині склалася глибока криза цивілізації. Ми усвідомлюємо свою самотність та, як і століття тому, потребуємо й прагнемо гармонії, хоча в ході розвитку нашої культури відійшли від міфу, який цю гармонію ніс, втілював. Наприкінці XX – на початку XXI століть спостерігається підвищений інтерес до міфу з боку письменників, філософів, психологів, соціологів тощо. У літературі, як ніколи інтенсивно, актуалізуються процеси міфотворчості, що, у свою чергу, стимулює бурхливий розвиток міфокритики (Я. Поліщук, Т. Саяпіна, Т. Мейзерська, Т. Шестопалова, А. Нямцу й ін.), яка спирається на праці 3. Фройда, К.-Г. Юнга, Дж. Фрезера, Н. Фрая, К. Леві-Стросса, М. Еліаде, Я. Голосовкера, О. Лосева, Є. Мелетинського, В. Топорова та ін. Отже, питання функціонування міфу в культурно-духовному житті сучасного суспільства, авторської міфотворчості, побутування міфу й міфоелементів у літературі взагалі є надзвичайно актуальними, вони недостатньо розроблені у вітчизняному літературознавстві й потребують комплексного висвітлення. Отже, актуальність дослідження зумовлюється теоретичною та практичною значущістю роботи, адже дослідження побутування міфу у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня», повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» та роману-феєрії Г. Пагутяк «Зачаровані музиканти» дасть змогу глибше зіставити не лише особливості використання міфу у жіночому та чоловічому письмі, а й порівняти особливості актуалізації міфотворчості саме на зламі століть (ХІХ-ХХ та ХХ-ХХІ століття). Таким чином, метою роботи є дослідження міфологічних горизонтів у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня», повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» та роману-феєрії Г. Пагутяк «Зачаровані музиканти». Для досягнення мети було поставлено ряд завдань: – проаналізувати ступінь наукової розробки даної проблеми в сучасному літературознавстві; – дати визначення поняттям «міф», «неоміфологізм»; – висвітлити явища літературної міфотворчості; – показати міфологічний колорит драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» та повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»; – розглянути особливості літературної спадщини Г. Пагутяк; – дослідити неоміфологізм у романі Г. Пагутяк «Зачаровані музиканти»; – порівняти використання міфу у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня», повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» та романі-феєрії Г. Пагутяк «Зачаровані музиканти». Актуальність проблеми, недостатність її дослідження визначили об’єкт і предмет нашої роботи. Об’єкт дослідження – драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня», повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», роман-феєрія Г. Пагутяк «Зачаровані музиканти». Предмет дослідження – міфологічні горизонти у драмі-феєріє Лесі Українки «Лісова пісня», романі-феєрії Г. Пагутяк «Зачаровані музиканти», та повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Методологічну основу дослідження становлять праці філософів-постмодерністів (Р. Барт, Ж. Бодрійар, Ж. Дерріда, Ю. Крістєва, Ж.-Ф. Ліотар, Р. Рорті, М. Фуко, У. Єко), літературно-критичні праці українських і зарубіжних дослідників міфології та міфологічного фактору в літературі (М. Еліаде, Г. Лозко, О. Лосєв, С. Мелетинський, Я. Поліщук, М. Моклиця), праці з психології (З. Фройд, К. Г. Юнг), дослідження жанрово-стильової прози Лесі Українки та Г. Пагутяк (Т. Гундорова, В. Даниленко, Д. Затонський, С. Павличко, Я. Поліщук, Л. Таран, Р. Харчук). З огляду на поставлені мету й завдання у роботі використовувалися такі методи дослідження: аналіз наукової літератури з теми, узагальнення, систематизація отриманої інформації, текстологічний та описовий методи, що дають широкі можливості для висвітлення проблеми міфологізму у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня», романі-феєрії Г. Пагутяк «Зачаровані музиканти», повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел.  

Выводы:Отже, результатом дослідження можна зробити наступні висновки. На зламі століть з боку письменників, філософів, психологів, соціологів спостерігається підвищений інтерес до міфу; в літературі, як ніколи інтенсивно, актуалізуються процеси міфотворчості, що, у свою чергу, стимулює бурхливий розвиток міфокритики. Практика літературної міфокритики нині дійсно фіксує надзвичайне розширення семантики міфу. Потрібно чітко формулювати поняття міфу, міфології та міфотворчості й відрізняти їх від поняття казки. Різні автори означають ці поняття по різному. Грецьке слово міф буквально означає легенду, сказання. Зараз, як ніколи раніше, у літературі інтенсивно актуалізуються процеси міфотворчості, що, у свою чергу, стимулює бурхливий розвиток міфокритики. Щодо функціонування міфу в українській літературі, то існують певні закономірності. Одні естетичні системи виразно тяжіють до міфології, інші ж навпаки, виявляють щодо неї стійкий опір. Найяскравіше є тяжіння до міфологізація художнього мислення у модерністичному мистецтві. При цьому по-своєму реалізуються три основні функції міфологізму: міфологізація, реміфологізація і деміфологізація. В усіх випадках йдеться про використання певної фабули та відомих образів давніх міфів в літературі. З огляду на це, актуальним є порівняльне дослідження побутування міфу у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» та роману-феєрії Г. Пагутяк «Зачаровані музиканти», що дало нам змогу глибше осягнути не лише особливості використання міфу у жіночому письмі, а порівняти особливості актуалізації міфотворчості саме на зламі століть (ХІХ-ХХ та ХХ-ХХІ століття). Дослідники творчого доробку Лесі Українки одностайні у думці, щодо міфологічного коріння її творів. Найбільш показовою у цьому плані є її драма-феєрія «Лісова пісня». Даний витвір Лесі Українки – самобутнє явище в українській літературі. Вона вражає музичність мови, красою мрії, самоцвітами думки. У драмі авторка показує нам чари Полісся у шумах і тінях лісових, у зітханні вітру, у барвах квітів, у буйних силах природи. Хоч на перший погляд тема міфологізму в «Лісовій пісні» видається трохи затертою, що й уваги не варта, адже на цю тему написано десятки праць. Усі дослідники творчості письменниці майже одноголосно зауважують, що в драмі найповніше зібрано пантеон низових богів і духів, які завжди жили поряд з людьми. Найчастіше розглядалися ті образи, імена яких письменниця винесла на початок твору у «список діячів «Лісової пісні». До нього, крім людей, увійшло лише 13 імен: Лісовик, Водяник, Доля, Той, що в скалі сидить, Перелесник, Той, що греблі рве, Потерчата, Куць, Мавка (Лісова ), Русалка (Водяна), Русалка Польова, злидні, Пропасниця. Уважно розглядаючи ці образи, можна легко помітити, що вони поділяються не лише на сфери перебування: небеса, повітря, гори, ліс, поле, вода, земля, хата тощо, але й на цілі родини. Як бачимо, Леся Українка широко використовує прийом міфологізації для створення поліського колориту, але варто додати, що вона, так би мовити, ідеалізує нечисту силу, робить її кращою, ніж вона сформувалась у народному світогляді. Справді, у творі майже відсутнє бісовство, риса, яка найперше пов’язується в свідомості з «нечистю», суть якої полягає в тому, щоб спокушати людину, збивати її з пантелику, вводити у великий чи малий гріх. Драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня» та повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» на початку ХХ століття формують нову естетику – неоміфологізм – у річищі загальноєвропейської літературної традиції. Великий митець М. Коцюбинський назвав свою повість своєрідно – «Тіні забутих предків». Але хто, чи що є тими тінями? Можливо, міфічні істоти, про які йде розповідь у повісті. Можна погодитись, бо це ж так близько до світосприйняття гуцулів і так далеко від людей інших українських земель, для яких звичаї і вірування стали «тінями минулого». Порівнюючи драму-феєрію Лесі Українки з романом-феєрією Галини Пагутяк, варто сказати, що схожість даних творів не обмежується лише жанровою приналежністю до твору-феєрії, тобто фантастичного. Знаходимо численні подібні риси у змалюванні фантастичних істот, які населяють навколишній світ. У прозі Г. Пагутяк широко використано прийоми міфотворення, що також є притаманними для неоміфологічному напряму у літературознавстві. На нашу думку, твори Г. Пагутяк досить своєрідні, а стиль – специфічний і неординарний, як і метафоричний образ світу, витворений її уявою. І «Зачаровані музиканти» є підтвердження тяжіння авторки до сакралізації письма, міфологізації дійсності. Переплетення фантастики, містичних елементів, глибокого психоаналізу, а водночас і пропагування вічних людських цінностей зумовлює поліінтерпретаційність самого роману. Творчість Галини Пагутяк – це, безсумнівно, література, а не її жанрова симуляція. Це проза освіченої читачки на відміну від «щоденників» десятків і десятків так званих нових сучасних письменників-невігласів. Проте водночас дотеперішня творчість Г. Пагутяк свідчить, що вона перебуває, з одного боку, в густій тіні Валерія Шевчука, а з іншого – під впливом власної мізантропії. Своєрідність творчої манери Г. Пагутяк полягає в синтезі принципів традиційного й «нового роману», у вдалому поєднанні стихії експерименту і традиційних норм. Наприклад, пошук нових романних форм, практикування окремих прийомів безфабульної прози, написаної за принципом кінематографічного принципу монтажу «блукаючої камери» вдало поєднаний із функціонуванням реальних та ірреальних персонажів, а не просто пластів зовнішнього і внутрішнього світу. Основне те, що художній світ Г.Пагутяк не стає «предметним», не звільняється від традиційних людських орієнтирів (добро і зло, минуле і майбутнє, життя і смерть тощо). Зображення людини, ситуацій, моральностей у Г. Пагутяк таке важливе, як і пошуки «нової психологічної матерії».  

Литература:1. Агеєва В. Жінка в пожовтневій прозі: парад стереотипів Текст / В. Агеєва // Слово і час. – 1991. – №6. – С. 23–29. 2. Агеєва В. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму Текст / В.Агеєва. – К. : Факт, 2003. – 320 с. 3. Бабаєва Л. Л. Міфологічний колорит драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» та його відтворення у французькому перекладі / Л. Л. Бабаєва // Проблемы современного литературоведения. – К., 2011. – С. 155–158. 4. Баран Є. Зоїлові трени: літературно-критичні тексти / Є. Баран. – Л., 1998. –250 с. 5. Бестюк І. А. «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського: феномен тексту в контексті неоміфологізму української літератури початку ХХ століття : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.01 / І. А. Бестюк ; Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. – Харків, 2006. – 18 с. 6. Білоус П. Психологія літературної творчості Текст / П. Білоус. – Житомир, 2004. – 96 с. 7. Бовсунівська Т. Типологія української посттоталітарної художньої деструкції світобудови: на матеріалі роману «Писар Східних Воріт Притулку» Галини Пагутяк / Т. Бовсунівська // Сучасність. – 2003. – Ч. 10. – С. 146–151. 8. Богород А. Міфологічний світ «Лісової пісні» / А. Богород // Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. – 2009. – Вип. 27. – С. 13–19. 9. Винничук Ю. Королева снів / Ю. Винничук // Пагутяк Г. Писар Східних Воріт Притулку. – Л., 2003. – 215 с. 10. Галина Пагутяк Електронний ресурс. – Режим доступу : http://pahutyak.com. 11. Голобородько Я. Галина Пагутяк: перезавантаження Електронний ресурс / Я. Голобородько. – Режим доступу : http://www.umoloda.kiev.ua/print/84/45/66727. 12. Голобородько Я. Елізіум. Інкорпорація стратоґем» / Я. Голобородько. – Х. : Фоліо, 2009. – 208 с. 13. Голобородько Я. Перебувати над реальністю: несучасна температура духу Галини Пагутяк / Я. Голобородько // Українська мова та література. Шкільний світ. – 2009. – №44. – С. 3–5. 14. Городиський І. Три традиції української літератури Електронний ресурс / І. Городиський. – Режим доступу : http://www.gak.com.ua. 15. Гундорова Т. Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн Текст / Т. Гундорова. – К. : Критика, 2005. – 264 с. 16. Даниленко В. Історія одного ісходу. Передмова / В. Даниленко // Квітив темній кімнаті: Сучасна українська новела: Найяскравіші зразки української новелістики за останні п’ятнадцять років. – К., 1997. – С. 6. 17. Даниленко В. Лісоруб у пустелі Текст / В. Даниленко. – К. : Академвидав, 2008. – 352 с. 18. Еліаде М. Священне та мирське: Міфи. Сновидіння і містерії; Мефістофель і Андроген; Окультизм, ворожбитство і культурні уподобання / М. Еліаде ; пер. з нім., фр., англ. – К., 2001. – 591 с. 19. Жук З. Фантастика: До презентації нової книги Галини Пагутяк «Королівство» / З. Жук // Слово Просвіти. – 2006. – Ч. 19. – С. 15. 20. Затонский Д. Модернизм и постмодернизм Текст / Д. Затонский. – М. : Фолио АСТ, 2000. – 267 с. 21. Зборовська Н. Завершення Епохи, або українська літературна ситуація кінця 1980-90 рр. Текст / Н. Зборовська // Кур’єр Кривбасу. – 1996. – С. 61–64. 22. Зборовська Н. Психоаналіз і літературознавство : посібник / Н. Зборовська. – К., 2003. – 450 с. 23. Ільницький О. Трансплантація постмодернізму: сумніви одного читача Текст / О. Ільницький // Сучасність. – 1995. – № 10. – С. 111–115. 24. Карабльова О. Художні версії проблеми самотності у сучасній жіночій прозі : автореф. дис. … канд. філол. наук / О. Карабльова. – К., 2004. – 20 с. 25. Колесса Ф. Про вагу наукових дослідів над усною словесністю / Ф. Колесса. – К. : Вища школа, 1970. – 315 с. 26. Кононенко В. І. Символи української мови / В. І. Кононенко. – Івано-Франківськ : Плай, 1996. – 217 с. 27. Корабльова О. Засади міфопоетики у художній версії самотності у прозі Галини Пагутяк / О. Корабльова // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. – Донецьк : Східний видавничий дім, 2007. – Т. 17. – С. 15–19. 28. Костомаров М. Слов’янська міфологія / М. Костомаров. – К., 1992.– 368 с. 29. Коцюбинський М. Епістолярій / Твори : У 7 т. / М. Коцюбинський. – Київ : Наукова думка, 1974. – Т. 6. – 729 с. 30. Коцюбинський М. Тіні забутих предків / Твори : У 7 т. / М. Коцюбинський. – К. : Наукова думка, 1974. – Т. 3. – С. 329. 31. Кушнерюк Ю. Українська жіноча проза кінця ХХ століття: світоглядні моделі й особливості художнього стилю : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.05 / Ю. Кушнерюк ; Дніпропетр. нац. ун-т. – Дніпропетровськ, 2002. – 23 с. 32. Леся Українка. Бояриня. Лісова пісня / Леся Українка. – К., 2000. – 126 с. 33. Леся Українка. Усе для школи. Українська література. 10 клас. – К., 2001. – 54 с. 34. Мейзерська Т. С. Проблеми індивідуальної міфології (Т. Шевченко – Л. Українка) : автореф. дис. ... д-ра. філол. наук / Т. С. Мейзерська. – К., 1997. – 38 с. 35. Мелетинский Е. Поэтикамифа / Е. Мелетинский. – М. : Изд. фирма «Восточная література» РАН, школа «Языки русской культуры», 1995. – 408 с. 36. Мельник Н. Жанрово–стильові модифікації української новели 80–90-х років ХХ ст. : автореф. дис. … канд. філол. наук / Н. Мельник. – К., 1999. – 20 с. 37. Милорадович В. П. Заметки о малорусской демонологии / Українці : народні вірування і повір’я, демонологія / В. П. Милорадович. – К., 1991. – 640 с. 38. Міфологія. Большой энциклопедический словарь / под ред. Е. М. Мелетинского. – М., 1998. – 736 с. 39. Мовчан Р. На сторожі пам’яті й сумління (Пагутяк Г. Господар. Роман, повість. – К., 1986.—200 с.) / Р. Мовчан // Дніпро. – 1987. – № 8. – С. 117–119. 40. Мовчан Р. Чи легко потрапити в сад? Рецензія на книгу Г. Пагутяк «Потрапити в сад» / Р. Мовчан // Дзвін. – 1990. – № 2. – С. 149–151. 41. Моклиця М. Міф як альтернативна реальність в літературі ХХ ст. / М. Моклиця // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах. – 2001. – №1. – С. 57–63. 42. Моклиця М. Модернізм – проблема теоретична і психологічна / М. Моклиця // Слово і Час. – 2001. – № 1. – С. 36. 43. Неоміфологізм // Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва та ін. – 2-ге видання, виправлене, доповнене – К. : Академія, 2007. – С. 303. 44. Пагутяк Г. Зачаровані музиканти / Г. Пагутяк. – К. : Ярославів Вал, 2010. – 223 с. 45. Пашинина Д. П. Неопределимость мифа и особенности организации мифопоэтической картины мира / Д. П. Пашинина // Вестник МГУ. Сер.7. Философия. – 2001. – № 6. – С. 88– 107. 46. Поліщук О. У пошуках незайманого світу / О. Поліщук // Слово і час. – 2002. – №7. – С. 64. 47. Поліщук Я. «Лісова пісня» Лесі Українки: неопоганство і семантика міфу / Я. Поліщук // Дивослово. – 2000. – № 2. – С. 5–8. 48. Поліщук Я. Література як геокультурний проект Текст / Я. Поліщук. – К. : ВЦ «Академвидав», 2008. – 302 с. 49. Поліщук Я. Міфологічний горизонт українського модернізму / Я. Поліщук. – Івано-Франківськ, 2002. – 528 с. 50. Поліщука Я. «I ката, і героя він любив... МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ. Літературний портрет». – К. : ВЦ «Академія», 2010. – 304 с. 51. Саяпіна Т. В. Міфопоетика творчості М. М. Коцюбинського : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.01. – Запорізький державний ун-т. – Запоріжжя, 2000. – 19 с. 52. Тебешевська-Качак Т. Б. Художні особливості жіночої прози 80-90-х років ХХ ст. : монографія / Т. Б. Тебешевська-Качак. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2009. – 192 с. 53. Тебешевська-Качак Т. Художні особливості прози Галини Пагутяк (жанрово-стильовий аспект) / Т. Тебешевська-Качак // Слово і час. – 2006. – №9. – С. 51–58. 54. Феномен жіночої прози обговорювали київські літератори // Літературна Україна. – 2002. – 6 червня. – С. 6. 55. Фізер І. Постмодернізм: post /ante /modo – термін з нульовим значенням Текст / І. Фізер // Сучасність. – 2000. – № 3. – С. 117–123. 56. Філоненко С. «Інша мова жінки»: художні особливості української жіночої прози 90-х рр. ХХ ст. Текст / С. Філоненко // Слово і час. – 2008. – № 2. – С. 49–55. 57. Філософський енциклопедичний словник / НАН України. – К. : Абрис, 2002. – 743 с. 58. Харчук Р. Сучасна українська проза. Постмодерний період Текст / Р. Харчук – К. : Видавничий центр «Академвидав», 2008. – 248 с. 59. Ціпоур А. Людмила Таран: «Жінка залишається багато в чому несловленою, надто внашій літературі» / А. Ціпоур // Смолоскип України. –2010. – № 1 (січень). – С. 3.