Выводы:Особистість як суспільна істота формується у процесі навчання, виховання, у праці та спілкуванні з іншими людьми. У основі психологічних можливостей, що відрізняють одну людину від інших, лежать індивідуальні характеристики: конституціональні особливості, нейродинамічні властивості мозку, особливості функціональної асиметрії півкуль головного мозку та ін. Структура особистості має декілька складових частин, які виражаються у: - спрямованості особистості: моральні якості, установки, стосунки з іншими людьми. - набутті досвіду (знання, вміння, навички, звички). Досвід набувається у процесі навчання й виховання. - формах відображення. Вони охоплюють індивідуальні особливості психічних процесів, що формуються протягом соціального життя і специфічно виявляються в пізнавальній та емоційно-вольовій діяльності людини. - біологічно зумовлених психічних функціях особистості, об'єднують типологічні властивості особистості, статеві й вікові особливості та їх патологічні зміни, що великою мірою залежать від фізіологічних і морфологічних особливостей мозку. До індивідуальних особливостей особистості відносяться здібності, темперамент, характер та особливості пізнавальної та емоційно-вольової сфер особистості. Сутність здібностей складають якості психічних процесів, що лежать в основі оволодіння знаннями й уміннями. Стиль діяльності кожної людини значною мірою залежить від типу вищої нервової діяльності, що входить до структури її темпераменту. На відміну від темпераменту, характер людини формується в процесі її індивідуального життя під провідним впливом суспільних умов. Особливо важливу роль у вихованні характеру відіграє активна діяльність особистості, і передусім праця як середовище її суспільного буття, спілкування, як необхідна умова її самореалізації. Психологічна структура особистості дуже складна і багатогранна. Пізнавальна, емоційно-вольова діяльність особистості, її потреби, інтереси, ідеали та переконання, самосвідомість, все це — складові духовного життя особистості, які перебувають у складній взаємодії і в своїй єдності становлять її «Я», яке керує всіма аспектами внутрішнього життя та проявами його в діяльності та стосунках з іншими. Важливо враховувати індивідуальні особливості пізнавальної та емоційно-вольової сфер дитини під час залучення її до навчально-виховного процесу. Як бачимо, необхідно враховувати всі сторони структури особистості для того, щоб досягти максимально ефективного результату в процесі формування всебічно розвиненої особистості.