Роль наукових правових знань у вирішенні практичних завдань боротьби зі злочинністю

Содержание:Вступ 3 1. Науково-правові знання та інформаційні основи розслідування злочинів 4 2. Підвищення запобіжної ролі права в боротьбі зі злочинністю 9 Висновки 14 Список використаних джерел 15  

Вступление:Серед найгостріших проблем, що хвилю¬ють сучасну українську спільноту, є загост¬рення криміногенної ситуації у державі. Особливо це стосується поширення, так би мовити, «новомодних» злочинів, а саме: вбивств на замовлення, серійних вбивств, викрадень та торгівлі людьми, незаконного поводження зі зброєю, терористичних актів тощо. Аналіз стану й дієвості правових наукових знань у регу¬люванні свідчить про те, що у ньому існу¬ють доволі суттєві прогалини й суперечності. Вони, поряд із іншим, обумовлюють те, що рівень запобігання злочинам, у тому числі, з боку органів внутрішніх справ, ще є доволі низьким, унаслідок чого сучасний стан, структура та динаміка злочинності в нашій країні набувають загрозливого характеру. Серед кримінологів, які в різні часи дослі¬джували питання ефективного попередження злочинності, слід згадати Г.А. Аванесова, Л.В. Багрій-Шахматова, А.Е. Жалінського, А.Ф. Зелінського, О.М. Литвака та інших. Проте, їх роботи пе¬реважно містять вихідні теоретичні поло¬ження та присвячені розробці понятійного апарату, виробленню стратегії впливу на окремі категорії антисоціальних осіб, причи¬ни та умови, що породжують злочинні явища тощо. Актуальністю дослідження є існуючі проблеми, яким не приділяється належної уваги, до того ж серйозного вдосконалення потребує й механізм реалізації законодавчих норм, які регламентують за¬побігання злочинності. Метою роботи є вивчення вітчизняної законодавчої та ві¬домчої нормативної бази, що регламентує діяльність правоохоронних органів щодо за¬побігання злочинності, а також окреслення ролі правових знань у вирішенні практичних завдань боротьби зі злочинністю.  

Выводы:Таким чином, розслідування злочинів представляє собою процес ретроспективного пізнання, яке здійснюється уповноваженими на те суб’єктами з дотриманням норм чинно¬го законодавства. У якості джерел інформації виступають люди, об’єкти неживої природи та інформаційні системи. Результатом такого пізнання виступає інформація про подію злочину в цілому, а також роль і значення в цій події кожного причетного об’єкта. Воно здій¬снюється опосередковано через пізнання вла¬стивостей об’єктів та змін, що сталися в них в результаті злочину, шляхом від часткового до загального. В ході розслідування слідчий оперує не об’єктами та подіями, а інформаці¬єю про них. Він оцінює її з огляду на значи¬мість для порозуміння події злочину в цілому, його механізму, встановлення окремих об’єктів і фактів, та їх ролі. Базуючись на ін-формації він надає правову оцінку події, і кваліфікує її у відповідності з нормами кримінального законодавства. Хід та результати розслідування фіксують¬ся у передбачених кримінально-проце¬суальним законодавством формах. Зафіксова¬на таким чином у ході досудового слідства інформація, надає умови опосередкованого пізнання злочину судом і представниками об-винувачення й захисту, оцінити і перевірити її на предмет достовірності, належності, доста¬тності та допустимості. У комплексі з даними отриманими в процесі судового розгляду справи вона використовується для винесення вироку судом. Загалом процес розслідування можна представити у вигляді наступної схеми: об’єкт пізнання – суб’єкт пізнання – інфо¬рмація – фіксація на матеріальних носіях – зберігання інформації (інформація потенцій¬на) – суб’єкт, що використовує інформацію – оцінка та використання для вирішення конкретних завдань (інформація актуальна, корисна для вирішення певного завдання, при цьому не втрачає потенційної цінності для вирішення інших).  

Литература:1. Конституція України Текст : Закон України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. 2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 №2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст.131. 3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 05.07.2012 №5076-VI. 4. Кримінально-виконавчий кодекс Украї¬ни від 11.07.2003 №1129-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3-4. – Ст.21. 5. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – додаток до № 51. – Ст.1123. 6. Про міліцію : Закон України від 20.12.1990 р. №565-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст.20. 7. Про Службу безпеки України : Закон України від 25.03.1992 р. №2229-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст.382. 8. Про боротьбу з терори¬змом : Закон України від 20.03.2003 р. №638-ІУ // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №25. – Ст..180. 9. Про боротьбу з коруп¬цією : Закон України від 05.10.1995 р. №356/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст.266. 10. Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх : Закон України від 24.01.1995 р. № 20/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 6. – Ст.35. 11. Про затвердження Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки : Постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р., № 1767. 12. Про систе¬му заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції : Указ Президента України від 9.02.2004 р., №175/2004 // Офіційний ві¬сник України. – 2004. – № 6. – Ст.307. 13. Про затвердження Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки : Постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р., № 1767. 14. Бірюков В. В. Інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів : навч. посіб. / В. В. Бірюков. – Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2009. – 112 с. 15. Закалюк А. П. Курс сучасної українсь¬кої кримінології: теорія і практика / А.П. Закалюк. – У 3-х кн. – Кн.1. – К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2007. –424 с. 16. Коваленко В. В. Застосування науково-технічних засобів спеціалістами при проведенні слідчих дій : монографія / В. В. Ковале¬нко. – Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2007. – 248 с. 17. Лузгин И. М. Расследование как про¬цесс познания : учеб. пособие / И. М. Лузгин. – М., 1969. – 180 с. 18. Лук’янчиков Є. Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів : монографія / Є. Д. Лук’янчиков. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2005. – 360 с. 19. Одерій О. В. Основи методики розслі¬дування вбивств на замовлення та вбивств, учинених під час здійснення релігійних риту¬алів : монографія / О. В. Одерій, А. О. Шуль¬га. – Донецьк : ДЮІ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2010. – 328 с. 20. Психолого-криміналістичний портрет невстановленого злочинця / авт-уклад. : С. О. Шевцов, А. Ш. Тимошенко, С. М. Лозо¬ва. – X., 2011. – 84 с. 21. Хараберюш І. Ф. Протидія злочинності засобами спеціальної техніки: концептуаль¬ний підхід : монографія / І. Ф. Хараберюш. – Донецьк : Вид-во «Ноулідж» (донецьке відді¬лення), 2011. – 362 с.