Аспекти взаємодії юридичної науки та юридичної практики

Содержание:Вступ 3 1. Юридична практична діяльність та її принципи 4 2. Юридично-науковий аналіз сутності і змісту поняття правової державності 11 Висновки 15 Список використаної літератури 17  

Вступление:У сучасній науковій літературі ще не склалося досить чіткого уявлення стосовно змісту та обсягу поняття юридичної практичної діяльності, що пояснюється недосконалістю понятійних рядів загальної теорії юридичної діяльності. Основна категоріальна проблема полягає яку недостатній теоретичній розробленості окремих понять, так і у свавільному вживанні термінів та їх тлумаченні без урахування методологічних принципів та вимог, що виступають як достатні й необхідні та обумовлені самою природою досліджуваного об'єкта. Юридично-науковий аналіз сутності і змісту поняття правової державності включає в себе дослідження тих принципів, які закладено в основу моделі правової держави і відрізняють її від усіх інших типів організації державної влади, а також взаємовідносин держави з суспільством. Спроби побудови типології підходів дослідження права та практики знаходимо як в навчальній літературі з теорії права та галузевих правових наук, так і в наукових дослідженнях з проблем методології правознавства (С.І. Максимов, П.М. Рабінович, О.Ф. Скакун, Л.В. Петрова, А.А. Козловський). Ознакою «методологічної коректності» стає аналіз існуючих підходів при дослідженні спеціальних наукових проблем. Однак при цьому не аналізуються підстави таких типологій, а самі підходи найчастіше обмежуються тими, що можуть бути виділені на основі розрізнення типів праворозуміння. Метою дослідження є визначення загальних рис аспектів взаємодії юридичної науки та юридичної практики та системи методологічних підходів, наявних в сучасному правознавстві.  

Выводы:Таким чином, можна констатувати, що загальні аспекти взаємодії юридичної науки та юридичної практики мають формуватися правові принципи та існувати у площині правових реалій, визначаючи найголовніші положення окремих елементів правової системи. Якщо стосовно принципів права такий підхід є обгрунтованим, то щодо принципів юридичної практичної діяльності він потребує деяких уточнень. Це пояснюється тим, що явища права та практичної діяльності юристів перебувають на різних рівнях узагальнення у розумінні правового життя або правової системи суспільства, виконують різні функції у соціальній системі та мають різне соціальне значення, що разом свідчить про пріоритетність права, його першочерговість щодо всіх інших явищ правової дійсності. Таким чином складається і відповідне співвідношення принципів права та принципів юридичної практичної діяльності, між якими існує кореляція, взаємозв'язок. Принципи права конкретизуються у площині практичної діяльності, і така конкретизація здійснюється різними шляхами, а не лише шляхом пізнання вже існуючих. По-перше, найпростішою формою конкретизації вважається нормативне закріплення принципів права у відповідних документах шляхом формалізації, легалізації, оприлюднення. Такі принципи слід віднести до нормативних. По-друге, слід назвати інший спосіб формування принципів практичної діяльності – шляхом підготовки наукових концепцій, доктрин, програм тощо. У цьому полягає одна з особливостей формальної сторони. Наукові принципи можуть формуватися не тільки шляхом пізнання вже існуючих закономірностей, а й шляхом обґрунтування суб'єктивних поглядів, наукових передбачень, які розраховані на перспективу, існують віртуально як факти майбутнього. Таким чином, можна зробити попередній висновок, що принципи права, віднайдені як закономірності правової дійсності або сформульовані за допомогою засобів наукового прогнозування, за характером свого походження можуть бути віднесені до групи наукових принципів права. Щодо сфери юридичної практичної діяльності принципи права, в тому числі й доктринального походження, конкретизуються, перетворюючись із загальних правових на спеціальні або професійні принципи, які існують або повинні існувати лише у цій специфічній сфері професійної діяльності юристів. Вони продовжують залишатися науковими, поки не набудуть статусу загальнообов'язкового гарантованого державою та суспільством масштабу поведінки, тобто поки не перейдуть зі сфери науково-теоретичного знання до сфери правового регулювання та стануть стандартом виконання правової роботи.  

Литература:Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. 2. Про засади державної політики в галузі прав людини : Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1999 р. № 757–XIV. 3. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения / С.С. Алексеев. – М. : НОРМА, 2001. 4. Головатий С. Верховенство права або ж Правовладдя: вкотре про доктринальні манівці вітчизняної науки / С. Головатий // Право України. – 2010. – № 4. – С. 210. 5. Гусарєв С. Д. Юридична деонтологія / С. Д. Гусарев, О. Д. Тихомиров. – К. : ВІ РА-Р, 1999. 6. Жалинский А. Э. Профессиональная деятельность юриста. Введение в специальность : Учебное пособие / А. Э. Жалинский. – М. : БЕК. 1997. 7. Карпов Н. С. Теоретичні основи та практика використання передового досвіду органів внутрішніх справ у протидії злочинній діяльності : Монографія / Н.С. Карпов. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2003. 8. Курочка М. Й. Право і законність на сучасному етапі розвитку юридичної науки / М. Й. Курочка // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк, 2002. – № 1. – С. 28. 9. Марченко М. Н. Проблемы теории государства и права / М. Н. Марченко. – М. : Проспект, 2001. – С. 687. 10. Новий тлумачний словник української мови : У 4 т.– К. : АКОНІТ, 1999.-Т. 3. 11. Общая теория государства и права: Академический курс : В 2-х т. / Под ред. проф. М. Н. Марченко.– Том 2. 12. Правовые формы деятельности в общенародном государстве.- Харьков, 1985. – С. 9. 13. Проблемы общей теории права и государства / Под ред. В. С. Нерсесянца. – М. : НОРМА, 2002. – С. 465. 14. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави / П. М. Рабынович. – К. : Атіка, 2001. – С. 66. 15. Скакун О. Ф. Теория государства и права / О. Ф. Скакун. – Х. : Кон- сум, 2000. – С. 484. 16. Скакун О. Ф. Юридическая деонтология : Учебник / О. Ф. Скакун. – Харьков : Эспада, 2002.- С. 62-67. 17. Теория права и государства / Под ред. Г. Н. Манова. – М. : БЕК, 1995. – С. 201. 18. Юридическая энциклопедия / Под ред. М. Ю. Тихомирова. – М. : Дело, 2000. – С. 164. 19. Юридический энциклопедический словарь / Отв. ред. А. Я. Сухарев. – М. : Сов. энцикл., 1987. – С. 129. 20. Юридична енциклопедія : У 6 т. – К. : Укр. енцикл., 1998. – Т. 2. – С. 498.