Вступление:Конституція України проголосила права та свободи людини найвищою соціальною цінністю, а на державу поклала обов’язок їх забезпечувати та захищати. Важлива роль у справі захисту прав, свобод та законних інтересів осіб у сфері державного управління та місцевого самоврядування відводиться адміністративним судам, бо саме на них покладається розгляд і вирішення правових (публічно-правових) спорів, де однією стороною виступає особа (фізична або юридична), а іншою – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб’єкти публічної влади при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. За таких обставин питання щодо здійснення адміністративного судочинства набувають особливої актуальності.
Чинні в Україні процедури розгляду публічно-правових спорів виявляються недостатньо ефективними, такими, що не забезпечують особам повноцінної реалізації їх права на захист від чиновницького свавілля. Причина такого становища, як здається, полягає в тому, що порядок здійснення адміністративного судочинства належним чином не був врегульований. Знаковим для вирішення цієї важливої проблеми стало прийняття Кодексу адміністративного судочинства України, в якому врегульовано повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства щодо.
Вчені вивчали, в основному, загальні питання запровадження адміністративної юстиції, проблеми визначення сутності адміністративного процесу: В.Б. Авер’янов, В.М. Бевзенко, І.Б. Коліушко, А.Т. Комзюк,
Р.О. Куйбіда, О.В. Кузьменко, Р.С. Мельник, Ю.С. Педько, О.П. Рябченко, В.С. Стефаник та інші.