Народнопоетичні вислови у мовлені ЗМК

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ВИСЛОВИ У КОНТЕКСТІ ВИВЧЕННЯ НАЦІОМЕНТАЛЬНОЇ КАРТИНИ СВІТУ 5 РОЗДІЛ ІІ НАРОДНОПОЕТИЧНІ ВИСЛОВИ У МОВЛЕННІ ЗМІ ЯК ЗАСІБ УВИРАЗНЕННЯ ДУМКИ 10 ВИСНОВОК 15 БІБЛІОГРАФІЯ 18

Вступление:Мова є не лише засобом спілкування й вираження ідей, вона є джерелом відомостей про культуру того чи іншого народу. Саме мова, зазначав О.О. Потебня, заключає в собі традицію народу 33, с. 171. Це відбувається завдяки тому, що слово передусім є символом. Між словом і думкою про предмет, який воно називало, існував тісний зв’язок, який О.О. Потебня визначив як “внутрішню форму”, тобто найближче етимологічне значення. Надзвичайно виразно мовне багатство втілене у мові ЗМІ, оскільки охоплює величезне коло тем та сюжетів повсякденного життя. Зокрема досить часто у мовленні працівників радіо, телебачення, газет та журналів зустрічаються народнопоетичні вислови, які допомагають якнайточніше та найвиразніше висловити думку. Перенесені у незвичну мовну ситуацію вислови додають ліричності, невимушеності, плавності викладу матеріалу. Актуальність теми дослідження “Народнопоетичні вислови у мові ЗМІ” зумовлена необхідністю підвищення мовної культури працівників ЗМІ, мовлення яких має бути прикладом для наслідування широкого кола населення. Метою дослідження є описати і проаналізувати народнопоетичні вислови у мовленні ЗМІ, які вербалізують певні події, духовну й матеріальну культуру українського народу й формують націоментальну картину світу. Завдання дослідження: — розглянути фразеологію як систему знаків, специфічних для тієї чи іншої культури; — виявити основні чинники, які вплинули на формування фразеологічного фонду української мови й зумовили його специфіку; — дослідити особливості вживання народнопоетичних висловів у мові зсобів масової інформації. Новизна роботи полягає в тому, що на відміну від багатьох праць, які присвячені теоретичній розробці питань фразеології, це дослідження має переважно практичний характер. У його основу практичні дослідженні вживання народнопоетичних висловів у мовленні ЗМІ. Базовою є думка про здатність мови відображати націоментальну картину світу і про можливість зберігати певну інформацію, яка впливає на світосприйняття носіїв мови. У роботі аналізується народнопоетичні вислови у мовлення ЗМІ, з метою виявити у ньому ті одиниці, які найбільш чітко дозволяють простежити зв’язок між мовою і світоглядом українців, розглядаються найважливіші чинники, які зумовлюють національну специфіку картини світу. Об`єктом дослідження стали тексти газет, телевізійні програми. Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та бібліографії.

Выводы:Дослідження особливостей функціонування народнопоетичних висловів у мові мас-медіа переконливо довів, що публіцистика є складною єдністю різноманітних жанрів та демонструє багатоманітність стильових різновидів літературної мови. У ході дослідження особливостей мовлення сучасних ЗМІ є можливість пересвідчитись у тому, що саме засоби масової інформації перебувають у центрі відображення змін, які відбуваються у мові. Мова ЗМІ чітко відображає семантичні зсуви, незвичні у своїй новизні сполучення слів, які щодня з'являються у ній. У мовному арсеналі є чимало методів, способів, засобів впливу на читача, серед яких найпотужнішими є фразеологічні одиниці. У ході дослідження особливостей вживання народнопоетичних включень у мовленні ЗМІ було також розглянуто трансформовані сполучення. Було з`ясовано, що трансформи в мові сучасної української преси набувають яскравого емоційно-експресивного забарвлення. Однак трансформація та варіантність стійких сполучень слів –це різні явища. Лексичні варіації не порушують семантичної тотожності та синтаксичної функції фразеологічної одиниці. Унаслідок лексичного варіювання компоненти стійкої словосполуки, які взаємозамінюються, перебувають у синонімічних зв’язках. Це зумовлюється тим, що народнопоетичні вислови, крилаті вислови, засвоєні з фольклорних, літературних джерел, а також афористичні вислови відомих політиків, філософів, письменників, влучні вирази героїв художніх творів, фільмів, театральних вистав тощо стають важливим експресивним засобом мови. Фразеологізми передаються із вуст в уста, являючись віддзеркаленням, з одного боку, менталітету певної суспільної спільноти, з іншого, – ситуації в суспільстві. Крім того, фразеологізми виконують свою роль у техніках ЗМІ. Трансформовані народнопоетичні вислови привертають увагу читачів, наближують важкий для сприймання текст до аудиторії будь-якого рівня, поглиблюють зміст, надають додаткових відтінків висвітлюваній темі. Побудовані на ментальних особливостях, спільному історичному досвіді, народнопоетичні вислови, використані у мові ЗМІ закликають до спільності думок у сприйманні та розумінні інформації. Таким чином, у процесі формування мовленнєвої культури ЗМІ у першу чергу необхідно враховувати, що кожна мова у процесі свого розвитку поповнюється новими словами, висловами, створеними за наявними моделями на власному ґрунті, скалькованими чи запозиченими з інших мов. Тому кожному журналісту слід необхідно дотримуватись правил змінювання слів та їх творення, побудови словосполучень і речень, правильності і доречності слововживання. Лише за умови уважного ставлення до слова усіх мас-медіа стане можливим підвищення державного статусу української мови, вирішення завдань щодо її розповсюдження серед українського глядача та підвищення його освітнього рівня. У той же час кожен журналіст має постійно прагнути до підвищення рівня власної мовленнєвої культури, чистоти та милозвучності мови, якою він володіє, збагаченню словникового запасу та постійної роботи над удосконаленням професійного мовлення. Як відомо, кожен з нас, а значить і журналіст, реалізує у своєму мовленні тільки певну частину тих можливостей, які дає йому мова, залежно від віку, освіти, професійної приналежності, особистих властивостей, внутрішнього, духовного життя, а також від потреб і обставин мовлення. Жодна людина не знає всього лексичного запасу своєї мови, оскільки мовний досвід кожного є частковим і однобічним. Проте телебачення, радіо, газета - продукт колективної творчості, тому вони й повинні прагнути до оптимальної лексичної повноти. Проведене дослідження не претендує на всебічний аналіз особливостей функціонування народнопоетичних висловів у мові засобів масової інформації. Це лише одна зі спроб узагальнення специфіки вживання фразеологізмів у публіцистичному стилі з метою увиразнення думки та поглиблення змісту.

Литература:1. Авксентьєв Л.Г., Ужченко В.Д. Індивідуально-авторські видозміни у сфері фразеології // Українське мовознавство. – 1979. – № 18. – С. 55-60. 2. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. – Харків: Вища школа, 1983. – 137 с. 3. Актуальні проблеми функціонування мовних одиниць різних рівнів у тексті: Зб. наук. праць – Суми: Слобожанщина, 1997. – 110 с. 4. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. – Харків: Вища школа, 1987. – 133 с. 5. Архангельська А. Фонові знання носіїв мови та фразеологічна неологіка пострадянської доби (на матеріалі української преси останнього десятиліття) // S?owo. Tekst. Chas – VI: Nowa fraseologia w nowej Europe.- Szczecin; Greifswald, 2002. – С. 217-225. 6. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. – М.: Советская энциклопедия, 1966. – 606 с. 7. Бабич Н.Д. Стилістика фразеологічних одиниць // Українська мова і література в школі. – 1979. – № 11. – С. 17-22. 8. Бакина М.А. Общеязыковая фразеология как выразительное средство современной поэзии // Некрасова Е.А., Бакина М.А. Языковые процессы в современной русской поэзии. – М.: Наука, 1982. – С. 189-308. 9. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. – К.: Наук. думка, 1989. – 153 с. 10. Бойченко Н.О. Стійкі дієслівні сполуки у публіцистичному тексті: типологічні ознаки та експресивний потенціал: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Київськ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2002. – 192 с. 11. Важеніна О. До проблеми розмежування фразеологічних трансформацій, модифікацій та варіацій // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. – Донецьк: ДонДУ, 2000. – Вип. 6. – С. 310-313. 12. Вакуров В.Н. Основы стилистики фразеологических единиц: (на материале современного фельетона). – М.: МГУ. – 1983. – 175 с. 13. Виноградов В.В. Русский язык. — М.: Высшая школа, 1972. — С. 9-45 14. Гавриш М.М. Особливості формальних змін фразеологізмів при контамінаційному фразеотворенні // Мовознавство. – 1998. – № 4. – С. 45-50. 15. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. – 360 с. 16. Давиденко Л.Б. Синтаксичні функції і структурно-семантичні модифікації фразеологічних одиниць: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.02. / Київськ. держ. пед. ін-т ім. М. Драгоманова. – К., 1992. – 23 с. 17. Дубинский И.В. Приемы использования фразеологических единиц в речи. Дис. канд. … филол. наук. – Баку, 1964. – С. 14. 18. Жуков В.П. Об устойчивости и вариантности фразеологизмов на семантическом уровне // Проблемы устойчивости и вариантности фразеологических единиц. – Тула, 1972. – С. 24-27. 19. Зимин В.И. Семантические и формально-структурные варианты фразеологических единиц // Исследования по русскому языкознанию. – М., 1970. – С. 76-103. 20. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. – 3-є вид. доп. і перероб. – К.: Вища школа, 1987. – 351 с. 21. Коновець С.П. Комунікативно-прагматичні особливості актуалізації фразеологізмів у дискурсі сучасної преси (за матеріалами іспанських періодичних видань): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.05 / Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2002. – 167 с. 22. Кунин А.В. Основные понятия фразеологической стилистики // Проблемы лингвистической стилистики: Тезисы докладов. – М., 1969. – С. 74-85. 23. Кунин А.В. Фразеологические единицы и контекст // Иностранные языки в школе. – 1971. - № 5. – С. 2-15. 24. Курс сучасної української мови / Під ред. Л.А.Булаховського. – К.: Рад. школа, 1951. – Т.1. – 518 с. 25. Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В.Н.Ярцева. – М.: Советская энциклопедия, 1990. – 683 с. 26. Мамалига А.І. До питання про структурно-семантичні зміни фразеологізмів у мові газети // Укр. мовознавство. – К., 1973. – Вип. 1. – С. 72-79. 27. Мокієнко В.М. Варіантність як одне з джерел утворення фразеологізмів // Мовознавство. – 1970. – № 5. – С. 39-50. 28. Молотков А.И. Некоторые особенности употребления фразеологизмов в современном русском языке // Нормы современного русского литературного словоупотребления. – М.; Л., 1966. – 154 с. 29. Молотков А.И. Основы фразеологии русского языка. – Л.: Наука, 1977. – 280 с. 30. Онкович Г. Фразеологізми як національно-культурний компонент українознавства //Дивослово. – 1994. — № 9. 31. Павловська Г.В. Трансформація і варіація фразеологічних одиниць // Питання фразеології східнослов’янських мов. – К., 1972. – С. 40-42. 32. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 248 с. 33. Потебня А.А. Мысль и язык. – К., 1993 34. Свердан Т.П. Усічення як тип структурно-семантичного варіювання і спосіб трансформації у фразеології: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Прикарпатський ун-т ім. Василя Стефаника. – Івано-Франківськ, 2003. – 20 с. 35. Сербенська О.А. Трансформація фразеологічних одиниць у мові газети // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. журналістики. – 1978. – Вип. 10. – С. 72-77. 36. Скрипник Л.Г. Видозміни форми фразеологічних одиниць // Мовознавство. – 1969. – № 4. – С. 3-12. 37. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. – К.: Наук. думка, 1973. – 278 с. 38. Словник фразеологізмів української мови. — К., 2003. 39. Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень / Уклад. Л.О.Пустовіт та ін. – К.: Довіра, 2000. –1018 с. 40. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія. – К.: Наук. думка, 1973. – 439 с. 41. Ужченко В.Д. Фразеологічна контамінація як семантичне явище і як стилістичний прийом // Вісн. Харк. ун-ту: Філологія. – 1974. – № 109. – Вип. 9. – С. 63-70. 42. Фразеологія перекладів М.Лукаша. — К.: Довіра, 2003. 43. Цимбалюк Т.В. Мова перекладу Миколи Лукаша: Фразеологія роману Мігеля де Сервантеса Сааведри „Дон Кіхот”. – К.: Довіра, 1996. – 238 с. 44. Чабаненко В.А. Стилістичне увиразнення фразеологізмів // Українська мова та література в школі. – 1981. – № 9. – С. 60-64. 45. Чабаненко В.А. Стилістика експресивних засобів української мови: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 248 с. 46. Шанский Н.М. Фразеология современного русского языка. – М.: Высшая школа, 1985. – 160 с. 47. Шевякова Т. Фразеологическое новаторство и культурно-историческая обстановка эпохи // S?owo. Tekst. Chas – VI: Nowa fraseologia w nowej Europe. – Szczecin; Greifswald, 2002. – С. 183-186. 48. Шкляров В.Т. Основные приемы использования фразеологических единиц в трилогии Ф.Г.Гладкова // Труды Иркутск. ун-та. – 1958. – Т. 26. – Вып. 1. – С. 13-17. 49. Щербань Н.П. Редукція і контамінація фразеологізмів як стилістичні засоби (на матеріалі німецької мови) // Мовознавство. – 1980. – С. 60-63. 50. Щербачук Л.Ф. Загальномовна та індивідуально-авторська фразеологія в художніх текстах (на матеріалі творів О.Гончара): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровськ. нац. ун-т. – Дніпропетровськ., 2000. – 20 с.