Спеціальні (вільні) економічні зони в Україні: визначення, класифікація, механізм функціонування та перспективи розвитку

Содержание:Вступ 3 1. Спеціальні (вільні) економічні зони як альтернативний режим забезпечення розвитку економіки регіонів України 7 1.1. Визначення вільних економічних зон, класифікація ВЕЗ 7 1.2. Переваги створення вільних економічних зон 11 2. Механізм функціонування вільних економічних зон в Україні 13 2.1. Нормативно-правові аспекти функціонування вільних економічних зон в Україні 13 2.2. Характеристика вільних економічних зон в Україні, основні показники діяльності 15 3. Проблеми функціонування ВЕЗ в Україні та шляхи їх вирішення 21 3.1. Оцінка проблем функціонування ВЕЗ в Україні 21 3.2. Шляхи вирішення проблем функціонування ВЕЗ в Україні 23 Висновки 26 Список використаної літератури 29 Додатки

Вступление:Спеціальні (вільні) економічні зони як альтернативний режим оподаткування відіграють важливу роль щодо вирішення проблем соціально-економічного характеру в світовій економіці. Досвід України у створенні та функціонуванні ВЕЗ розглядається багатьма вченими неоднозначно. На сьогоднішній день ВЕЗ формально існують в Україні, але підприємства на їх територіях функціонують на загальних умовах. Досі не має єдиного регламентованого ефективного механізму реалізації їх функціонування, зокрема на території регіонів України, що, в свою чергу, вимагає їх дослідження. Огляд наукової літератури з визначеної проблеми, свідчить про наявність досліджень українських вчених у напрямку встановлення ролі спеціальних (вільних) економічних зон в забезпеченні соціально-економічного розвитку регіонів держави. Серед дослідників, які займаються даною проблематикою, слід виділити Т. П. Данько, В. О. Дергачева, І. Ю. Івановича, П. Р. Кругман, Н. А. Кухарську, І. Ю. Сіваченко, В. Р. Сіденко та ін. Проблеми створення та функціонування вільних (спеціальних) економічних зон досліджувались багатьма науковцями та фахівцями. Серед них: Ю. В. Макогон, В. І. Шкробанець, А. Є. Анісімов, Н. Палгута, В. О. Абрамова, В. В. Борщевський, І. Польова, І. В. Ісар, І. І. Павленко, І. С. Авдющенко та інші. Проте на теперішній час бракує регламентованого ефективного механізму реалізації їх функціонування, зокрема на території регіонів України. В. Борщевський та І. Польова відзначають, що одним з основних завдань для створення позитивного інвестиційного клімату є подолання побоювань іноземних інвесторів, які оцінюють міру ризику вкладень в економіку України, пов’язане з нестабільністю системи управління країною, але більшою мірою, з недоліками в економічній політиці та нерішучості при проведенні економічних перетворень. У якості ще однієї проблеми активізації інвестиційного процесу у вільних зонах автори відмічають слабку аргументацію та опрацювання системи пільг зон, зокрема, податкових, митних та інших їх різновидів. В. І. Шкробанець вважає, що шляхом вирішення описаної проблеми може стати «стабільне законодавство, насамперед, у податковій сфері». Українські вчені, наприклад, І. Ю. Іванович вважає, що ВЕЗ є одним з перспективних заходів по приєднанню до світового економічного простору і побудови відкритої економіки, що потребує строго селективного підходу до забезпечення їх ефективного функціонування. При існуючому різноманітті наукових розробок та досліджень щодо обґрунтування потенціалу ВЕЗ на даному етапі розвитку наукової думки в Україні немає єдиного підходу до визначення механізму реалізації функціонування ВЕЗ. Наукове значення розробки даної проблеми: спеціальні (вільні) економічні зони (ВЕЗ) ? один з інструментів стимулювання міжнародного економічного співробітництва на основі залучення іноземних інвестицій. Крім того, у поєднанні з іншими елементами загальної стратегії економічного розвитку країни, ВЕЗ спроможні забезпечити активізацію підприємницької діяльності, залучення нових технологій, розвиток ринкових методів господарювання. Приклади багатьох країн показують, що вільні економічні зони (ВЕЗ) можуть бути ефективним інструментом підвищення конкурентоспроможності країни. Прикладне значення розробки даної проблеми. Від моменту свого створення (1999–2000 рр.) спеціальні економічні зони (СЕЗ) в Україні завжди були об’єктом пильної уваги з боку урядовців, учених і практиків. Але й дотепер немає одностайної думки щодо доцільності запровадження та ефективності використання такого механізму стимулювання розвитку територій. І якщо єдності серед учених важко очікувати апріорі, а практики поділялися на тих, кому вдалося створити такий собі ареал із спеціальним режимом діяльності у своєму регіоні, й тих, хто цього не зміг зробити, то різноголосся з-поміж високопосадовців, які, начебто, мали б спільно реалізовувати політику уряду, виглядало більше ніж дивним. У будь-якому разі, і скептики, і оптимісти сходилися на тому, що для підтвердження чи спростування своєї точки зору, потрібен час. Існував загальноприйнятий погляд, що для підтвердження життєздатності та ефективності спеціальних економічних зон чи територій пріоритетного розвитку (ТПР) потрібно п’ять років їх практичної діяльності. Поточний рік є тим рубіконом, коли спливає визначений термін. До того ж питання доцільності подальшого існування СЕЗ і ТПР з приходом до влади нового українського уряду знову стало на порядку денному. Тож вважаємо за необхідне підсумувати результати перших п’яти років діяльності СЕЗ Одеської області, визначивши ті основні чинники, що сприяли або перешкоджали їх розвитку. Спеціальні економічні зони як інструмент стимулювання розвитку окремої території в практиці державного управління відомий давно. Надаючи певні пільги та преференції підприємствам, що діють чи будуються на певній території, держава стимулює таким чином притік капіталу, активізацію ділових процесів, створення нових робочих місць із високою заробітною платою. Досить поширена думка, що з іноземним капіталом через СЕЗ надходять також і нові технології у виробництві та менеджменті. Окрім названих прямих вигод від існування СЕЗ, існують ще й опосередковані, до яких слід віднести збільшення надходжень до бюджетів різних рівнів та державних цільових фондів (оподаткування заробітної плати, нарахування на неї), завантаження суміжних підприємств, що обслуговують суб’єктів СЕЗ (транспорт, будівельні організації, порти), а також підвищення кваліфікації місцевого персоналу і розвиток інфраструктури, що обслуговує спеціальні економічні зони. Все це обумовлює актуальність обраної теми. Мета роботи ? дослідити механізм функціонування та перспективи розвитку вільних економічних зон в Україні. Завдання роботи: • дати визначення вільних економічних зон, привести класифікацію ВЕЗ; • оцінити переваги створення вільних економічних зон; • проаналізувати нормативно-правові аспекти функціонування вільних економічних зон в Україні; • охарактеризувати вільні економічні зони в Україні, привести основні показники їх діяльності; • провести оцінку проблем функціонування ВЕЗ в Україні; • виявити шляхи вирішення проблем функціонування ВЕЗ в Україні. Об’єкт дослідження ? вільні економічні зони в Україні. Предмет дослідження ? механізм функціонування ВЕЗ в Україні. Методи дослідження: методи аналізу та синтезу, методи порівняння та групування, методи узагальнення, графічний метод. Інформаційна база дослідження: нормативно-правова база, праці вітчизняних науковців, статистичні дані.

Выводы:Вільні економічні зони у багатьох країнах світу довели свою ефективність у галузі стимулювання інвестиційних процесів, активізації економічного розвитку депресивних регіонів та інноваційного розвитку країни в цілому, створенні нових робочих місць та покращенні рівня життя населення, тому цей механізм доцільно використовувати і в Україні. Однак постійні дискусії про доцільність їх існування не допоможуть у вирішенні наявних проблем. Світова практика показує, що ВЕЗ створюються з метою залучення іноземних інвестицій, посилення інноваційного розвитку економіки, для покращання експортної орієнтації виробництва та конкурентоспроможності економіки, вирішення специфічних проблем регіонів (екологічних, інфраструктурних). Відповідно до завдань, які стоять перед тією чи іншою країною в конкретно-історичних умовах, використовують різні типи ВЕЗ. Основними з них є зовнішньоторговельні зони, які охоплюють частину території, де товари іноземного походження можуть зберігатись, реалізуватися, купуватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням. Господарський кодекс України визначає поняття та основні типи спеціальних економічних зон: • зовнішньоторговельні зони ? частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням. Формами організації таких зон можуть бути вільні порти (порто-франко), вільні митні зони (зони франко) та митні склади; • комплексні виробничі зони ? частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємства, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. • науково-технічні зони ? це СЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів ? технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків (технологічних, дослідних, промислових, агропарків), а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів; • туристично-рекреаційні зони ? це СЕЗ, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу; • банківсько-страхові (офшорні) зони ? це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів; • зони прикордонної торгівлі ? частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі. Перевагами створення ВЕЗ для національної економіки та економіки окремого регіону є: • розвиток торговельно-експортних операцій, експортно-товарного виробництва; • створення нових робочих місць; • тимчасовий захист національної та регіональної економіки від міжнародної конкуренції на внутрішньому ринку; • створення сприятливих умов для міжнародного кредитування, одержання нових джерел фінансування. Вільні економічні зони підприємництва, або спеціальні економічні зони, які створюються та діють в Україні, регулюються Законом України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» (від 13.10.92 р. № 2673-ХІІ). За даними Державної податкової адміністрації України (ДПА затверджено 412 інвестиційних проектів, кошторисною вартістю 1, 659 мільярдів доларів США; залучено інвестицій на суму 543,5 млн.дол. США та створено і збережено 62,4 тисячі робочих місць. Серед проблем створення зон можна виділити наступні: а) необґрунтованість вибору території створення ВЕЗ; б) відсутність на законодавчому рівні єдиного алгоритму (методики) визначення доцільності створення ВЕЗ, та аргументації системи пільг у кожній з них; в) незрозуміла аргументація визначення періоду функціонування окремих ВЕЗ в Україні, регламентованого законодавчо; г) недосконалість системи державного контролю у межах ВЕЗ. Кабінет міністрів України обговорює можливість відновлення вільних економічних зон (ВЕЗ). Уряд уже намагався відновити діяльність ВЕЗ в Україні ? в 2010 році Мінекономрозвитку підготувало концепцію нової редакції відповідного закону. Згідно з документом ВЕЗ ділилися на дві групи: вільні митні зони і комплексно-виробничі зони, на території яких буде вводитися спеціальний (преференційний) режим інвестиційної діяльності. Ініціатива уряду щодо відношення вільних економічних зон в Україні не тільки не поліпшить інвестиційну привабливість міста, але буде піддана критиці з боку МВФ. Світовий досвід існування ВЕЗ показує, що доцільно створювати їх в регіонах, які можуть стати точками зростання для всієї економіки країни, тоді як у нас це роблять в депресивних регіонах, щоб підтримати існуючий рівень виробництва.

Литература:1. Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон : Закон України № 2673-ХІІ від 13.10.1992 // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 50. - Ст. 676. 2. Про інвестиційну діяльність : Закон України №1560-ХІІ від 18.09.1991 зі змінами та доповненнями станом на 15.12.2005 // Відомості Верховної Ради України.  1991. - № 47. - Ст. 646. 3. Про утворення Державного агентства України з інвестицій та інновацій : Указ Президента України №1873 від 30.12.2005 // Урядовий кур'єр. – 2006. – № 14. – С. 3. 4. Про затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України «Український прорив: для людей, а не політиків» : Постанова Кабінету Міністрів України № 14 від 16.01.2008. 5. Про утворення українського центру сприяння іноземному інвестуванню : Постанова Кабінету Міністрів України № 666 від 02.08.2005. 6. Про затвердження Порядку підготовки проектів (програм) транскордонного співробітництва, зразків листка реєстрації висновків попереднього розгляду проекту (програми) транскордонного співробітництва, листка результатів оцінювання проекту (програми) транскордонного співробітництва : Наказ Міністерства економіки та з питань економічної інтеграції України №158 від 03.06.2005. 7. Абрамова В. О. Проблеми і перспективи створення та функціонування вільних економічних зон / В. О. Абрамова // Наукові праці ДонНТУ. Серія Економічні науки. – Випуск 37. – Донецьк, 2001. – С. 93-99. 8. Анісімов А. Є. Нові форми організації територій з особливим податковим режимом / А. Анісімов, Н. Палгута // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. -  2010. – С. 660-661. 9. Бєленький П. Ю. Конкурентність на транскордонних ринках / П. Ю. Бєленький, Н. А. Мікула. – Львів : ІРД НАН України, 2005. – 296 с. 10. Борщевський В. Формування регіональної системи залучення іноземних інвестицій В. Борщевський, І. Польова // Регіональна економіка. – 2006. ? № 4. – С. 41?48. 11. Бутко М. П. Регіональні особливості економічних трансформацій у перехідній економіці / М. П. Бутко. – К. : Знання України, 2005. – 476 с. 12. Гавришків І. Р. Вільні економічні зони: Аргументи «за» і «проти» / І. Р. Гавришків // Інноваційна економіка. - 2010. - № 4. - С. 273-275. 13. Гукович О. Причини фінансової кризи в Україні та шляхи подолання її наслідків Електронний ресурс / О. Гукович, І. Дячун. - Режим доступу : http://www.conftіapv.at.ua/publ/konf_24_25_cherven_2010/2. 14. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / За ред. Л. І. Федулової. – К. : Основа, 2005. – 552 с. 15. Іванович І. Ю. Вільні економічні зони в Україні: проблеми становлення та розвитку / І. Ю. Іванович // Вісник Хмельницького національного університету. - 2009. - № 5. – Т.1. – С. 192-196. 16. Ісар І. В. Вільні (спеціальні економічні) зони в Україні: проблеми розвитку та шляхи їх вирішення Електронний ресурс / І. В. Ісар. - Режим доступу : http://www.rusnauka.com/2_ANR_2010/Economіcs/2_57138.doc.htm. 17. Макогон Ю. В. Регіональні економічні зв’язки і вільні економічні зони : підручник / Ю. В. Макогон, В. І. Ляшенко, В. О. Кравченко. – Донецьк : Альфа-прес, 2004. – 544 с. 18. Макогон Ю. В. Регіональні економічні зв'язки і вільні економічні зони / Ю. В. Макогон, В. І. Ляшенко. – Донецьк : Альфа-прес, 2004. – 324 с. 19. Новобранець Т. Деякі проблеми вдосконалення режиму іноземного інвестування в Україні / Т. Новобранець // Юридичний вісник України. – 2006. – № 3. – С. 8–12. 20. Павленко І. І. Проблеми функціонування СЕЗ і ТПР у вугледобувних регіонах України / І. І. Павленко, Г. С. Авдющенко // Економіка промисловості. - 2008. - № 1. – С. 3-7. 21. Пехник А. В. Іноземні інвестиції в економіку України : навчальний посібник / А. В. Пехник. - К. : «Знання», 2007. 22. Петрушенко М. Передумови інвестиційного прориву / М. Петрушенко // Урядовий кур'єр. – 2005. – № 241. – С. 2. 23. Сазонець І. Л. Інвестування: міжнародний аспект / І. Л. Сазонець, В. А. Федотова. - К. : Центр учбової літератури, 2007. - 276 с. 24. Сидоров А. Особенности законодательного обеспечения создания СЭЗ в Украине / А. Сидоров // Экономика Украины. – 1996. -  12. 25. Трігуб С. О. Особливості вільних (спеціальних) економічних зон та їх вплив на стимулювання діяльності підприємств / С. О. Трігуб // Академічний огляд. - 2010. - № 1(32). 26. Шкробанець В. І. Проблеми інвестування у вільних економічних зонах Електронний ресурс / В. І. Шкробанець. - Режим доступу : http://nauka.zіnet.іnfo/1/shkrobanets.pdf. 27. Офіційний сайт «Юридична газета» Електронний ресурс. - Режим доступу : http://www.yur-gazeta.com/oartіcle/2015. 28. Офіційний сайт Міністерства фінансів України Електронний ресурс. - Режим доступу : www.mіnfіn.gov.ua. 29. Офіційний сайт Національного банку України Електронний ресурс. - Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua. 30. Офіційний сайт Державної податкової адміністрації України Електронний ресурс. - Режим доступу : http://www.sta.gov.ua. 31. Офіційний сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Електронний ресурс. - Режим доступу : http://www.me.gov.ua/control/uk/publіsh/category/maіn?cat_іd=36709.