Вступление: Актуальність дослідження. Процеси державотворення, що відбуваються в Україні сьогодні, спричинили істотні перетворення в системі освіти. Школа на рубежі століть повинна не просто дати учням той чи інший обсяг знань і умінь, а й сформувати таку людину, яка здатна творчо мислити, приймати рішення, виробити свою позицію в житті, світогляд, ставлення до себе та інших і вміння адаптуватися до умов життя. Розбудова системи освіти, її докорінне реформування мають стати основою державної політики в галузі освіти задля відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, виходу вітчизняної науки, техніки і культури на загальноєвропейський, а, відтак, і світовий рівень; задля національного відродження, становлення державності та демократизації суспільства в Україні.
Як зазначено в Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття»), існуюча в Україні система освіти перебуває в стані, що не задовольняє вимог, які постають перед нею в умовах розбудови української державності, культурного та духовного відродження українського народу 5. Передусім це проявляється у невідповідності освіти вимогам особистості, потребам сучасного українського суспільства та світовим досягненням людства. Соціальний престиж освіти та інтелектуальної діяльності в країні стрімко падає, спотворюються цілі та функції освіти, і найгіршим є те, що молодше покоління не бачить необхідності в освіті.
ХХІ століття – час переходу до високотехнологічного суспільства. Через те якість людського потенціалу, рівень освіченості і культури людини набувають вирішального значення для економічного й соціального розвитку держави. Якщо на початку ХХ сторіччя мова йшла про загальну грамотність, то сьогодні вчені та дослідники говорять про життєву компетентність.
За даними міжнародних організацій за 2004 рік Україна вийшла на перше місце у світі за одним показником – за об’ємом знань. Випускники в різних життєвих ситуаціях використовують лише 15-20 % знань, решта 80 % − ніколи не використовуються. Це свідчить, що в сучасних умовах потрібна не сума знань, умінь і навичок з різних предметів. Пріоритетним стає набуття випускниками загальнонавчальних умінь і навичок, тобто тієї компетентності, про яку говорять сучасні вчені, педагоги, психологи.
Національною доктриною розвитку освіти в України визначено за необхідне «створити умови для всебічного особистісного розвитку і творчої реалізації кожного громадянина» 19, с. 4. Реалізація нової освітньої мети передусім передбачає усвідомлення того, що література – це засіб збагачення, розвитку і реалізації творчого потенціалу кожної особистості, що загальноосвітня школа повинна готувати передусім гуманних, освічених людей, які спроможні критично осмислювати інформацію, давати їй відповідну оцінку з позицій загальнолюдських і національних цінностей, а також на належному рівні практично користуватися набутими знаннями в найрізноманітніших життєвих ситуаціях.
Формування компетентної особистості – завдання школи і, зокрема, уроків української літератури.
Неперехідність значення художньої літератури для формування особистості зумовлює увагу громадськості й фахівців до її поглибленого вивчення в середній школі. Засвоєння художнього твору має пізнавально-виховний характер насамперед завдяки зацікавленому спілкуванню учнів з образами-персонажами та естетичному співпереживанню.
Важливо орієнтувати юного читача на свідомий контакт із письменником, людиною, в якої вже склалась певна система загальнолюдських і загальнонародних моральних критеріїв дійсності та естетичних уподобань, митцем, який у формі художнього слова моделює життя, розкриваючи його рушійні сили, відтворюючи реальні явища і досліджуючи їхні механізми. Звідси й той багатовимірний вплив мистецького витвору на особистість читача. Особливо знаковим є вплив літератури на особистість старшокласника, адже саме в цей період відбувається формування особистості старшого школяра.
Сьогодні методична наука має в своєму арсеналі чимало методів, прийомів і видів навчально-виховного процесу, призначенням яких є озброєння учнів знаннями, розвиток мислення, виховання загальнолюдських цінностей. Серед них важливе місце належить інноваційним технологіям. Спроби дослідити використання інноваційних технологій під час вивчення творів української літератури робились, але вони не мали комплексного характеру і тому потребують свого уточнення.
Таким чином, актуальність даного дослідження зумовлюється необхідністю дослідження особливостей використання інноваційних технологій під час вивчення творів української літератури у 10-11 класах.
Об’єкт дослідження – навчально-виховний процес на уроках української літератури у старшій школі.
Предметом дослідження є методика використання інноваційних технологій під час вивчення творів української літератури у 10-11 класах.
Мета дослідження полягає у розробці науково обґрунтованої методики використання інноваційних технологій під час вивчення творів української літератури у 10-11 класах, за якої процес засвоєння учнями навчального матеріалу буде більш оптимальним, яка сприятиме формуванню цілісного сприйняття та аналізу художніх творів.
Реалізація поставленої мети дослідження передбачає розв’язання таких завдань:
– проаналізувати наявну літературознавчу та методичну літературу з досліджуваної проблеми;
– вивчити стан проблеми у шкільній практиці;
– з’ясувати значення поняття» технологія», «інноваційні технології», «інтерактивні технології», «мультимедійні технології» у психолого-педагогічній науці;
– визначити місце інноваційних технологій у системі навчальних технологій;
– визначити рівень знань з літературознавства і сформованості навичок аналізу художніх творів у старшокласників;
– врахувати вікові психолого-педагогічні особливості читацького сприйняття старшокласників;
– розробити науково обґрунтовану методику використання інноваційних технологій під час вивчення творів української літератури у 10-11 класах.
Методологічну основу дослідження складають праці філософів минулого (Сократ, Я. Коменський, Г. Сковорода), праці з психології
(Г. Костюк, Л. Виготський, І. Кон), праці, в яких розглядаються основи запровадження педагогічних технологій в освітній процес (А. Андрєєв, О. Антонова К. Бахановм, Н. Бордовська, , В. Воронов, І. Дичківська,
О. Дубасенюк, Є. Єршова, Н. Заячківська, М. Вайндорф-Сисоєва, В. Головенкін, В. Загвязинський, Л. Крившенко, С. Кузнєцов, М. Лазарєв, Л. Мільто, І. Нікішина, С. Перевалов, Є. Полат, О. Пєхота, Г. П’ятакова, Т. Семенюк, С. Смірнов А. Реан, В. Саблін, С. Слаква та ін.), а також наукові дослідження з методики вивчення художніх творів у старшій школі (Н. Волошина, В. Гладишев, О. Ісаєва, Г. Токмань, О. Бандура, Ю. Клим’юк, Є. Пасічник, А. Ситченко, В. Уліщенко, А. Уліщенко, В. Шуляр).
Наукова новизна. Наукова новизна дослідження визначається, насамперед, постановкою і науковою розробкою складної теми. На основі максимально доступної на сьогоднішній день кількості джерел зроблена спроба ґрунтовного дослідження особливостей використання інноваційних технологій під час вивчення творів української літератури у 10-11 класах.
Теоретичне значення. Результати і висновки дають можливість
по-новому розглядати, здавалося б, знайомі твори; відкривають нові можливості у вивченні творчої спадщини українських письменників, теоретично обґрунтовано особливості використання інноваційних технологій під час вивчення творів української літератури у 10-11 класах.
Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані вчителями-філологами у викладанні курсу історії української літератури, теорії літератури, методики викладання української літератури, у підготовці студентами до практичних і семінарських занять за даною темою, написанні курсових і дипломних робіт, а також подальшого наукового аналізу даної теми.
Провідними методами дослідження стали, по-перше, метод контекстуального аналізу – розгляд літературознавчої та наукової літератури з проблеми дослідження, по-друге, текстологічний метод – дослідження, а також описовий методи.
Мета і завдання визначили структуру роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.