Основні закономірності спадковості людини, представлені в трьох законах Менделя.

Содержание: Вступ 3 Розділ 1. Головнi положення законів Грегора Менделя 4 Розділ 2. Основні закономірності спадковості представлені 6 в законах Менделя 6 2.1. Перший закон Менделя 6 2.2. Другий закон Менделя 8 2.3. Третій закон Менделя 10 2.4. Закон ,,чистоти гамет” 13 Висновки 14 Використані джерела 15

Вступление:Основні закони генетики були встановлені в 1886 р. чеським дослідником Грегором Менделем, який експериментував з різними сортами гороху Мендель дійшов до висновку, що спадкування кожного признаку виявляється якимось фактором, який передається через статеві клітини, і ознаки організмів при схрещуванні не зникають, а успадковуються наступниками в відповідності з певними закономірностями. Пізніше ці закономірності називали законами Менделя. Це був перший виразний науковий крок у формуванні генетики як науки про спадковість і мінливість. Мендель показав, що батьківські фактори при їхній передачі потомству не зливаються, а успадковуються дискретно. Хоча Мендель нічого не знав про місцезнаходження спадкових факторів в клітині, про їх хімічну природу і механізм впливу на той чи інший симптом тим мне менш його вчення про ці фактори як одиницях спадковості лягло в основу теорії гена, а розроблений ним метод генетичного аналізу спадкового признаку являється основним методом генетики. На початку 20 ст. Закони Менделя, які не були зрозумілі його сучасниками, були „ пере відкриті” рядом біологів (Г. де Фріз у Голландії, К. Корренс у Німеччині і Е. Чермак в Австрії) через це офіціально роком народження генетики , як науки прийнято рахувати 1900 р. [2,3]. У цей час закони Менделя піддавалися експериментальній перевірці у численних дослідах з гібридизації рослин і тварин. Було доведено загальний характер і універсальне значення основних законів спадковості. Проте у цей час одиниці спадковості вважалися умоглядними, такими, що не мають матеріальних властивостей, і локалізацією їх у клітині ніхто не цікавився. Щоб пояснити явище спадковості передачі ознак, припускали існування одиниць спадковості, які могли перекомбінуватися. [2]

Выводы:Грегор Йоганн Мендель став основоположником вчення про спадковість, творцем нової науки – генетики Мендель показав, що спадкоємні задатки не змішуються, а передаються від батьків нащадкам у вигляді дискретних (відособлених) одиниць. Ці одиниці, представлені в особинах парами, залишаються дискретними і передаються наступним поколінням у чоловічих і жіночих гаметах, кожна з яких містить по одній одиниці з кожної пари.

Литература:2. Голинська Е. “Основи генетики” К. 1968 р. 3. Шелест З. М., Войціцький В. М., Гайченко В. А. Біологія: Підручник. — Житомир: ЖДТУ, 2002. — 592 с. 4. Приходченко Н. Н., Шкурат Т. П Основы генетики человека. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. — 368 с. 5. Топорнина Н. А., Стволинская Н. С. Генетика человека. — М.: Гуманитарный издательский центр "ВЛАДОС", 2001. — 95 с. 6. Шевченко В. А., Топорнина Н. А., Стволинская Н. С. Генетика человека. — М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 2004. — 239 с 7. Шевчук Т. О., Жигульова Е. О.. Генетика статі людини, тварин та рослин. — Кам'янець-Подільський: МЕДОБОРИ (ПП Мошак М.І.), 2003. — 98 с.