Етика, мораль, моральність - походження термінів

Содержание: Вступ 3 1. Етимологія поняття «етика» 4 2. Походження терміну «мораль» та «моральність» 5 3. Співвідношення понять «етика», «мораль» та «моральність» 6 Висновки 12 Список використаних джерел 13

Вступление:Етика – одна із найдревніших наук. Вона виникла як перша спроба філософсько-теоретичного осмислення моральних процесів життя людини. Своїм корінням наука сягає ще часів Аристотеля, який відносив її до практичного знання людини. Етика виникла і розвивалася у межах філософії та розглядалася як практична філософія, або моральна філософія. За період свого розвитку етика накопичила свій понятійно-категоріальний апарат, сформувала ряд функцій та завдань, окреслила свій об’єкт та предмет дослідження. У загальному можна відмітити, що етика вивчає системи відносин «людина-людина» та «людина-світ». Та поруч з цим й до цього часу одним із поширених та не до кінця вирішених залишається питання співвідношення понять «етика», «мораль» та «моральність», їх взаємозв’язок та відмінні риси, що власне і породжує не завжди єдину визначеність предмету дослідження даної науки. Слід відмітити, що дане питання є не новим у межах науки. Значний внесок у розмежування даних понять зробили відомі представники різних напрямів філософії, включаючи ще Цицерона, П. Рікера, Е. Канта, Г. Гегеля, В. Соловйова, Ф. Ніцше, В. Малахова, М. Фляка та інші. Таким чином, метою написання реферативної роботи є окреслення співвідношення термінів «етика», «мораль» та «моральність».

Выводы:Отже, необхідність обґрунтування походження понять науки дозволяє в загальному окреслити її предметне поле та виявити особливості зародження і розвитку. Так, історія термінів дозволяє зробити висновок, що етика – це наука про мораль (моральність). Етика – це вчення про мораль, що досліджує закономірності та принципи її виникнення, розвитку і функціонування, роль і призначення моралі у житті окремої особи і суспільства. Таким чином, очевидно, що поняття дійсно близькі між собою, тож не дивно, що не має єдиного підходу до їх тлумачення. Однак побутує думка, що протягом віків термін етика зберігає своє первісне арістотелівське значення і досі позначає, в переважній більшості, науку. У свою чергу, під «мораллю» ж або «моральністю», використовуючи ці слова як синоніми, розуміють переважно предмет науки етики, реальне явище, що нею вивчається. Варто відмітити, що метою етики є раціональне обґрунтування моралі та виявлення її природи, сутності, місця і значення у розвитку людини і суспільства. У ній осмислюються, узагальнюються, систематизуються історичні форми моральності, аналізуються етичні доктрини, які прагнуть пояснити природу, закономірності розвитку, функції моралі, а також здійснюється аналіз механізмів моральної орієнтації і регуляції, виражених у системі цінностей, норм, принципів, понять моральної свідомості.  

Литература:1. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Г. В. Ф. Гегель ; пер. с нем. Б. Г. Столпнера и М. И. Левиной ; ред. Д. А. Керимов и В. С. Нерсесянц. – М., 1990. – 526 с. 2. Кремень В. Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції : підручник / В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. – К. : Книга, 2005. – 528 с. 3. Малахов В. А. Етика : курс лекцій / В. Малахов. – К. : Либідь, 2002. – 384 с. 4. Новицька Н. Б. Теоретико-правові проблеми співвідношення понять «мораль», «моральність», «суспільна мораль» / Н. Б. Новицька // Право та управління. – 2012. – № 2. – С. 567–580. 5. Петрушенко В. Л. Етика та естетика : навчальний посібник / В. Л. Петрушенко. – Львів : Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2008. – 180 c. 6. Разин А. В. Этика : учебник для вузов / А. В. Разин. – 3-е изд., перераб. – М. : Академический проект, 2001. – 624 с. 7. Рікер П. Етика і мораль / П. Рікер. Навколо політики. – К. : 1995. – С. 269–283. 8. Тофтул М. Г. Етика : навчальний посібник / М. Г. Тофтул. – К. : Академвидав, 2011. – 440 с. 9. Фляк М. М. Моральнісне підґрунтя галицької педагогіки 30-х років ХХ століття Текст : автореф. дис. ... канд. філос. наук : 09.00.07 / Фляк Марія Михайлівна ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2003. – 19 с.